Найменування теорії	Зміст теорії	Переваги і недоліки теорії
Теорія корисності	Використовується для пояснення поведінки страхувальника стосовно того передавати йому ризик страхо­вику чи утриматись від цієї дії.	Дає можливість опиратися на однозначні кількісні оцінки й приймати обґрунтовані рішення.

Характеристика теорій, що розкривають сутність та особливості страхової діяльності

Сутність та особливості страхової діяльності найбільш повно розкриваються в теоріях страхування, стисла характеристика яких наведена в табл. 1.2.

Таблиця 1.2.

Економічна суть страхування розкривається через його функції, які конкретизу­ють зміст цієї категорії в умовах ринкових перетворень. У сучасній економіці думки вчених та спеціалістів склалися по різному, щодо функцій які виконує страхування.

Продовження таблиці 1.2

Теорія витрат виробництва	Використовується для підрахунку собівартості та дохідності різних ви­дів страхування.	Проте в страхуванні собівартість страхового захисту визначається на основі ймовірності, яка виво­диться з рядків динаміки статис­тичних показників про кількість страхових подій у певній статис­тичній сукупності.
Теорія альтернативних витрат	Використовується для визначення обсягу попиту на страхові послуги. Як і для будь-якого іншого товару, попит на страхові послуги перебуває в оберненій залежності від ціни. Це означає, що функція попиту на стра­ховий захист має спадний характер. Прийняття рішення страховиком теж ґрунтується на теорії альтернативних затрат.	Проте для того щоб страхування відбувалося, необхідна згода страховика взяти на себе страхо­вий ризик. Якщо страхова діяль­ність страховика з урахуванням його інвестиційної діяльності забезпечуватиме рівень прибут­ку, який страховик вважатиме достатнім для того, щоб зали­шитись у цій галузі, він продо­вжуватиме страхову діяльність, якщо ні - залишить її й перейде в іншу.
Теорія попиту та пропозиції	Застосовується для аналізу структури страхового ринку на основі зістав­лення привабливості тих чи інших видів страхових послуг для страхо­вика і страхувальника залежно від ціни цих послуг.	Якщо одні види страхування забезпечують високу при­бутковість, а інші - низьку, то пропозиція з боку страховиків на низькоприбуткові послуги зменшиться. Бажаючі все-таки застрахувати їх змушені будуть платити вищу ціну (премію), аби отримати страхову послугу. Це зробить умови страхування при­вабливішими для страховика, внаслідок чого він збільшить пропозицію.

Так, Внукова Н. М., вважає, що страхування виконує такі функції: ризикову, пре­вентивну та заощаджувальну [42].

Осадець С. С. до таких же функцій додає ще одну - створення та використання резервів (фондів). На його думку, за допомогою формування страхових резервів у ви­гляді страхових внесків здійснюється відшкодування матеріального збитку та виплата страхових сум при закінченні дії договору страхування життя [37].

До вищезазначених функцій страхування, на думку Толстенка О. Ю., необхідно додати контрольну функцію, яка виявляє себе одночасно з іншими в конкретних стра­хових взаємовідносинах. Сутність її полягає в цільовому формуванні та використанні

коштів страхового фонду. Відповідно до контрольної функції проводиться фінансо­вий контроль правильності здійснення страхових операцій згідно з законодавчими та інструктивними документами [98].

В англійському словнику страхових термінів страхування визначається «як систе­ма передання ризику і його комбінування». Тобто у країні, де виникла більшість кла­сичних видів страхування, зміст останнього пов'язують, насамперед, із переданням ризику від страхувальника до страховика. З цих міркувань страхування виконує такі функції: ризиковану, створення і використання страхових резервів (фондів), заоща­дження коштів, превентивну.

Ризикована функція страхування полягає в переданні за певну плату страхови­кові матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких передбачено чинним законодавством або договором.

Функція створення і використання страхових резервів (фондів). Страхування стає можливим лише за наявності у страховика певного капіталу, достатнього для забезпечення покриття збитків, заподіяних страхувальникові страховою подією, пе­редбаченою договором страхування. Власними коштами покрити таку потребу у гро­шових виплатах страховик, здебільшого, не може. Тому кожний страховик створює систему страхових резервів. Нагромадження й використання таких резервів характер­ні для страхової діяльності.

У формуванні й використанні страхових резервів виявляється перерозподіл ко­штів між страхувальниками. Ті з них, для яких у певному періоді не настала страхова подія, сплативши страхові внески, не отримують жодних виплат. І навпаки: страху­вальникам, які зазнали серйозних збитків від страхового випадку, виплачується від­шкодування в сумах, значно більших за внесені страхові платежі.

Функція заощадження коштів. У більшості країн світу першість за обсягами страхових премій посідає особисте страхування (життя, пенсій, ренти тощо). Проте виплати, пов' язані із втратою життя і здоров' я внаслідок нещасного випадку, станов­лять менш як 10%. Решта припадає на заощадження. Вони виплачуються з урахуван­ням інвестиційного доходу в разі дожиття застрахованого до певного віку або події.

Превентивна функція. Учасники страхування, і насамперед страховики та стра­хувальники, зацікавлені зменшити наслідки страхових подій. З цією метою вдаються до правової та фінансової превенції.

До правової превенції належать передбачені чинним законодавством або догово­рами страхування застереження, згідно з якими страхувальник повністю або частково позбавляється страхових відшкодувань. Фінансова превенція полягає в тому, що час­тина страхових премій спрямовується на фінансування превентивних заходів. нор­мального виявлення.

В контексті функціонального призначення страхування доцільно зупинитись на його ролі в економіці держави і життєдіяльності людини. Насамперед страхування надає впевненості в розвитку бізнесу. Жодний власник не інвестує свого капіталу в розвиток виробництва тих чи інших товарів або в сферу послуг, не враховуючи мож­ливого ризику втрати авансованих ресурсів. Передаючи за невелику плату відпові­дальність за наслідки ризикових подій страховикові, інвестор упевнений, що в разі настання страхового випадку завдані збитки буде відшкодовано.

Страхування необхідне для новостворених підприємств незалежно від виду еко­номічної діяльності, які ще не набули достатнього виробничого потенціалу і не на­громадили власних резервних фондів.

Страхування забезпечує раціональне формування та використання коштів, при­значених для здійснення соціальних програм. Світовий досвід довів доцільність нагромадження і використання коштів на соціальні програми страховим методом. Сформовані за цим методом ресурси використовуються як доповнення до державних ресурсів, спрямованих на фінансування освіти, охорони здоров'я, пенсійне забезпе­чення та деякі інші соціальні заходи.

Акумульовані у страхових компаніях ресурси через систему інвестування сприя­ють розширенню виробництва. А це вигідно як страхувальникам і страховикам, так і іншим підприємницьким структурам.

Отже, страхування необхідне для забезпечення безперервного економічного роз­витку суспільства, а також для допомоги окремим особам захистити себе від наслід­ків непередбачуваних подій.

В науковій теорії досить важливо визначити поняття ролі категорії, в тому числі й економічної. Якщо через функції проявляється суспільне призначення певної еко­номічної категорії, то роль цієї категорії виражається в результатах її практичного застосування. Тобто, можна сказати, що роль представляє собою форму відповідної організуючої діяльності людей. Різноманітні економічні категорії можуть обслугову­вати одні й ті ж самі процеси суспільного відтворення, однак при цьому не виходити за рамки своїх специфічних функцій. Така можливість виникає завдяки відмінностям між роллю та функціями економічних категорій.

В розвинутих країнах страхування знімає навантаження з видаткової частини бюджету по відшкодуванню збитків, залученню інвестицій в економіку, вирішенню соціальних проблем суспільства. До того ж до основних факторів соціально-еконо­мічного розвитку будь-якої країни відноситься критерій рівня безпеки життя та ви­робництва, тобто страховий захист. Страхові компанії у всьому світі розглядаються як могутні фінансові та інвестиційні інститути, окрім того, вони вирішують проблему зайнятості у світі.