48. Спадкування за правом представлення. Спадкова трансмісія.

За правом представлення онуки (правнуки), прабаба, прадід, племінники спадкодавця, двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку, яка належала б їх відповідному родичу, якби він був живий. Тобто це батько чи мати, дід чи баба, брат чи сестра спадкодавця, дядько чи тітка спадкодавця, що повинні були б успадковувати, але померли до відкриття спадщини.

Статтею 1266 ЦК України передбачений процес спадкування за правом представлення, а саме:

- внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини;

- прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини;

- племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини;

- двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім батькові, матері (дядькові та тітці спадкодавця), якби вони були б живими на момент відкриття спадщини.

Спадкова трансмісія - це перехід права на прийняття спадщини від померлого спадкоємця, який не встиг реалізувати своє право на прийняття спадщини, до його спадкоємців, тобто - перехід права, а не виникнення права на спадкування після смерті першого спадкодавця.

Відповідно до ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

Спадкоємець, який помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, називається трансмітентом, а його спадкоємці, до яких перейшло право спадкування, що належало б йому, - іменуються трансмісарами.

Спадкову трансмісію слід відрізняти від спадкування за правом представлення:

1. Спадкова трансмісія можлива як при спадкуванні за законом, так і при спадкуванні за заповітом, в той час як спадкування за правом представлення виникає лише при спадкуванні за законом.

2. Спадкова трансмісія виникає тоді, коли трансмітент помер після відкриття спадщини, але не встиг її прийняти. При спадкуванні за правом представлення спадкоємець помирає до відкриття спадщини.

3. При спадковій трансмісії не обмежується коло спадкоємців - трансмісарів. Головне, щоб особа закликалася до спадкування після смерті трансмітента. Водночас, при спадкуванні за правом представлення ст. 1266 ЦК України обмежує коло спадкоємців.

49. Цивільно-правовий договір: поняття, види та порядок укладення.

Цп Договір — погоджене волевиявлення двох або більше осіб, спрямоване на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин.

Види:

• Оплатні

• Безоплатні

• Реальний - договір, який крім досягнення згоди сторін передбачає також передачу речі, вчинення фактичних дій

• Консенсуальний - договір, який передбачає згоду сторін з усіх істотних умов. К. д. вважаються укладеними з моменту досягнення згоди сторін.

• Попередній - договір, в якому фіксуються взаємні побажання і наміри сторін співпрацювати на договірній основі, а в майбутньому укласти конкретний договір.

• Основний - регулює конкретні відносини в сфері підприємницької діяльності

• Додатковий - погоджені сторонами письмові зміни та доповнення до укладеного оригінального договору

• Змішаний - містяться елементи різних договорів

• Комплексний - договір, умови якого базуються на нормах та інститутах різних галузей права

• Публічний – договір, в якому однією із сторін є підприємець,що взяв на себе обов’язок здійснювати продаж товарів,виконання робіт або надання послуг кожному,хто до нього зве6ртається

Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі погодили між собою його істотні умови. Погодження цих умов відбувається в процесі переговорів, які передують укладанню договору.

Загальний порядок укладання договорів регулюється статтями 638—650 ЦК. Переговори починаються з пропозиції укласти договір, яку одна сторона робить іншій. Така пропозиція, що знаходить своє вираження у запропонованому проекті договору, називається офертою, а особа, яка з нею звертається — оферентом. Щоб пропозиція укласти договір вважалася офертою, вона має відповідати певним умовам:

- в ній повинні міститися всі істотні умови майбутнього договору, щоб сторона, яка отримала пропозицію, зрозуміла, про що йдеться.;

- оферта має бути адресована конкретній особі.

Для укладення договору однієї оферти замало, необхідно, щоб особа, якій була адресована оферта, дала згоду прийняти пропозицію. Відповідь про прийняття пропозиції має назву акцепт. Акцептантом може бути лише та особа, якій була адресована оферта.

Акцепт має бути повним і безумовним. Якщо сторона погоджується в цілому з пропозицією, але бажає внести в умови договору деякі корективи, то така відповідь є не акцептом, а новою офертою.

Договір може бути укладеним в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації — з моменту державної реєстрації.