- •46. Спадкування за законом
- •47. Здійснення права на спадкування. Спадковий договір
- •48. Спадкування за правом представлення. Спадкова трансмісія.
- •49. Цивільно-правовий договір: поняття, види та порядок укладення.
- •50. Зміст договору.
- •51. Способи припинення зобов’язань.
- •52. Способи забезпечення виконання зобов’язань.
- •53. Порука та гарантія як способи забезпечення виконання зобовʼязань.
- •54. Договір купівлі-продажу: поняття та юридична характеристика.
- •55. Права покупця у разі придбання товару належної та неналежної якості.
- •56. Права та обов’язки сторін за договором купівлі-продажу.
- •57. Договір роздрібної купівлі-продажу.
- •58. Договір поставки: поняття та юридична характеристика.
- •59. Договір дарування. Пожертва.
- •60. Договір довічного утримання (догляду).
- •61. Договір найму (оренди): поняття, характеристика, підстави розірвання.
- •62. Обов’язки сторін за договором найму (оренди).
- •63. Договір найму (оренди) земельної ділянки.
- •64. Договір лізингу.
- •65. Договір прокату.
- •66. Поняття та юридична характеристика договору найму (оренди) житла. Оренда житла з викупом.
- •67. Обов’язки сторін за договором найму (оренди) житла.
- •68. Договір підряду: поняття, юридична характеристика, підстави розірвання.
- •69. Договір побутового підряду.
- •70. Транспортне законодавство. Поняття та види перевезень.
- •71. Договір перевезення вантажу: поняття та юридична характеристика.
- •72. Договір перевезення пасажира та багажу.
- •73. Договір зберігання: поняття, види та юридична характеристика.
- •74. Спеціальні види зберігання.
- •75. Договір охорони квартир.
- •76. Поняття, види та форми страхування.
- •77. Договір страхування: поняття та юридична характеристика.
- •78. Основні страхові поняття.
- •79. Договір доручення.
- •80. Договір комісії.
- •81. Договір позики.
- •82. Кредитний договір.
- •83. Деліктні зобов’язання: поняття та елементи.
- •84. Система деліктних зобов’язань.
- •85. Відшкодування шкоди, завданої малолітньою та неповнолітньою особою.
- •86. Відшкодування шкоди, завданої недієздатною особою, особою, цивільна дієздатність якої обмежена, та особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій.
- •87. Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
- •88. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.
- •89. Відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.
- •90. Відшкодування моральної шкоди.
87. Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов’язана відшкодувати її на загальних підставах.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Також при цьому слід зазначити, що від відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки не звільняє навіть пряма вина постраждалої особи.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки (наприклад – зіткнення двох автомобілів), відшкодовується на загальних підставах, а саме:
Ø шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
Ø за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;
Ø за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов’язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.
88. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.
Згідно зі ст. 1195 ЦК фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Розмір втраченого фізичною особою заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.
У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.