- •46. Спадкування за законом
- •47. Здійснення права на спадкування. Спадковий договір
- •48. Спадкування за правом представлення. Спадкова трансмісія.
- •49. Цивільно-правовий договір: поняття, види та порядок укладення.
- •50. Зміст договору.
- •51. Способи припинення зобов’язань.
- •52. Способи забезпечення виконання зобов’язань.
- •53. Порука та гарантія як способи забезпечення виконання зобовʼязань.
- •54. Договір купівлі-продажу: поняття та юридична характеристика.
- •55. Права покупця у разі придбання товару належної та неналежної якості.
- •56. Права та обов’язки сторін за договором купівлі-продажу.
- •57. Договір роздрібної купівлі-продажу.
- •58. Договір поставки: поняття та юридична характеристика.
- •59. Договір дарування. Пожертва.
- •60. Договір довічного утримання (догляду).
- •61. Договір найму (оренди): поняття, характеристика, підстави розірвання.
- •62. Обов’язки сторін за договором найму (оренди).
- •63. Договір найму (оренди) земельної ділянки.
- •64. Договір лізингу.
- •65. Договір прокату.
- •66. Поняття та юридична характеристика договору найму (оренди) житла. Оренда житла з викупом.
- •67. Обов’язки сторін за договором найму (оренди) житла.
- •68. Договір підряду: поняття, юридична характеристика, підстави розірвання.
- •69. Договір побутового підряду.
- •70. Транспортне законодавство. Поняття та види перевезень.
- •71. Договір перевезення вантажу: поняття та юридична характеристика.
- •72. Договір перевезення пасажира та багажу.
- •73. Договір зберігання: поняття, види та юридична характеристика.
- •74. Спеціальні види зберігання.
- •75. Договір охорони квартир.
- •76. Поняття, види та форми страхування.
- •77. Договір страхування: поняття та юридична характеристика.
- •78. Основні страхові поняття.
- •79. Договір доручення.
- •80. Договір комісії.
- •81. Договір позики.
- •82. Кредитний договір.
- •83. Деліктні зобов’язання: поняття та елементи.
- •84. Система деліктних зобов’язань.
- •85. Відшкодування шкоди, завданої малолітньою та неповнолітньою особою.
- •86. Відшкодування шкоди, завданої недієздатною особою, особою, цивільна дієздатність якої обмежена, та особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій.
- •87. Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
- •88. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.
- •89. Відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.
- •90. Відшкодування моральної шкоди.
85. Відшкодування шкоди, завданої малолітньою та неповнолітньою особою.
Шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, — якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.
Неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.
У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.
Шкода, завдана спільними діями кількох малолітніх осіб, відшкодовується їхніми батьками (усиновлювачами), опікунами в частці, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду.
Шкода, завдана спільними діями кількох неповнолітніх осіб, відшкодовується ними у частці, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду.
86. Відшкодування шкоди, завданої недієздатною особою, особою, цивільна дієздатність якої обмежена, та особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій.
Правила щодо відшкодування шкоди, завданої недієздатною фізичною особою, закріплені ст. 1184 ЦК України. Недієздатною є фізична особа, яка визнана такою судом у порядку ст. 39 ЦК України, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Над недієздатними особами встановлюється опіка (ч. 1 ст. 41 ЦК України) Особи, визнані недієздатними, не мають права вчиняти будь-які правочини, а також є неделіктоздатними, тобто не несуть відповідальності за шкоду, завдану ними третім особам.
Основна особливість зобов'язання з відшкодування шкоди, завданої недієздатною особою, полягає в тому, що обов'язок з її відшкодування покладається не на самого недієздатного, а на опікуна або на заклад, який зобов'язаний здійснювати нагляд за недієздатним (психіатричні лікарні, клініки, диспансери, інтернати для душевнохворих тощо).
Відповідно до ст. 36 ЦК суд може обмежити дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними, а також дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе і свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом повинна утримувати, у скрутне матеріальне становище. Фізичним особам, цивільна дієздатність яких обмежена, призначається піклувальник.
Особливість обмеження дієздатності таких осіб полягає в тому, що, будучи обмеженими у можливості вчиняти правочини, одержанні заробітної плати, пенсій, стипендій та інших доходів, ці особи є повністю деліктоздатними, тобто самостійно несуть відповідальність за завдану ними шкоду на загальних підставах (ст. 1185 ЦК України).
Якщо шкода завдається повністю дієздатною особою, яка в момент завдання шкоди перебувала в такому стані, що не могла усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними. Це може бути викликано раптовою втратою свідомості, станом афекту, перебуванням особи під гіпнозом тощо. У кримінальному праві подібний стан, який виключає відповідальність, називають "неосудністю" (ст. 19 КК України). Стан неосудності виключає винність завдавача шкоди, тому шкода, завдана особою в такому стані, юридично кваліфікується як така, що виникла внаслідок випадку, а отже, за загальним правилом ст. 1186 ЦК України не відшкодовується.
Однак ЦК України встановлює декілька винятків із цього загального правила.
- По-перше, суд, враховуючи інтереси потерпілого, може постановити рішення про відшкодування неосудною особою шкоди самостійно - частково або в повному обсязі з урахуванням матеріального становища потерпілого та особи, яка завдала шкоду.
-По-друге, якщо фізична особа-завдавач шкоди - сама довела себе до стану, в якому вона не усвідомлювала значення своїх дій та/або не могла керувати ними в результаті вживання нею спиртних напоїв, наркотичних засобів, токсичних речовин тощо (наприклад у випадку самогіпнозу), шкода, завдана такою особою, відшкодовується на загальних підставах.
-По-третє, якщо шкода завдана особою, яка була неосудною у зв'язку з психічним розладом або недоумством, суд може постановити рішення про відшкодування цієї шкоди її чоловіком (дружиною), батьками, повнолітніми дітьми за наявності таких умов:
- вони проживали разом з цією особою;
- вони знали про її психічний розлад або недоумство;
- вони не вжили заходів щодо запобігання шкоді.