6. Сутність поняття туристсько-рекреаційні ресурси

Туристсько - рекреаційні ресурси - об'єкти природного та історико-культурного середовища, які можуть бути використані для організації рекреаційної діяльності для туристів.

Класифікація ТР

Природні

Природно-антропогенні

Суспільно-історичні

Суспільно-туристичні

Природні ТТР

Кліматичні

Гідрологічні

Геологічні

Ландшафтні

Флорефауністичний

7. Охарактеризуйте сутність законодавчо-правового регулювання туристичної діяльності в Україні. Основні закони, які регулюють туристичну діяльність в Україні.

Держава, визнаючи туристичну діяльність як одну з пріоритетних галузей національної економіки, здійснює її регулювання відповідно до таких принципів: - сприяти туристичній діяльності і створювати сприятливі умови для її розвитку; - визначати і підтримувати пріоритетні напрями туристичної діяльності; - формувати уявлення про Україну як про країну, сприятливу для туризму; - здійснювати підтримку і захист українських туристів, туроператорів, турагентів і їх об'єднань.

Одна з основних цілей державного регулювання туристичної діяльності - забезпечити права громадян на відпочинок, свободу пересування та інші права при здійсненні подорожей. Необхідність координації підприємницької діяльності, представлення і захист загальних майнових інтересів спонукає туроператорів і турагентів створювати об'єднання, що не суперечать законодавству. Держава сприяє розвитку туристичної діяльності: допомагає готувати кадри, організовувати наукові дослідження в сфері туристичної індустрії, забезпечує картографічною продукцією тощо. За підтримкою держави українські туристи, туроператори, турагенти та їхні об'єднання беруть участь у міжнародних туристичних програмах. Відповідно до законодавства, з метою просування туристичного продукту на світовому ринку орган виконавчої влади в сфері туризму створює представництва за межами України. Правовою основою міжнародного співробітництва в сфері туризму слугують міжнародні договори України.

8. Ресурсний потенціал туристичного комплексу України

Україна належить до країн, з дуже великими обсягами та високою інтенсивністю використання природних ресурсів. Цьому сприяє наявність, різноманітність та багатство видів ресурсів, добра господарська освоєність, доступність територій, сприятливі умови для їх експлуатації та зростаючи потреби людини та промислового виробництва в цих ресурсах. По-перше, за питомими (на 1 чол., на 1 км²) масштабами та інтенсивністю використання ресурсів, Україна випереджає всі розвинуті країни світу і, безперечно, займає перше місце в Європі. По-друге, великі обсяги виробництва та інтенсивне використання ресурсів визначили спеціалізацію економіки, яка характеризується високими масштабами споживання сировини, палива, матеріалів. Основна задача на сьогодні – це питання комплексного та ефективного використання ресурсів в народному господарстві та збереження їх для наступних поколінь. Тут можна визначити основні напрямки державної стратегії раціонального природокористування:

постійний контроль за дотриманням надрокористувачами проектів розробки та технологічних схем при розробці родовищ корисних копалин;

розвиток заповідної справи та збереження біорізноманіття, розширення існуючих і створення нових природно-заповідних об’єктів;

державне фінансування діяльності по лімітування, розміщенню та знешкодженню відходів;

запобігання забруднення річок, озер, водосховищ, та ін. гідрологічних об’єктів і підтримка їх сприятливого гідрологічного стану;

втілення сучасних технологій ведення лісового господарства та лісоексплуатації, відтворення корінних деревостанів і корінних фауністичних комплексів;

впровадження еколого-економічних важелів раціонального використання природних ресурсів та формування екологічних фондів для фінансування природоохоронної діяльності;

Розбудова сучасної туристичної індустрії в Україні вимагає науко-вого підходу до розв’язання проблем туризму і в тому числі до виявлення та ефективного використання туристично-екскурсійних ресурсів. Україна володіє значним ресурсним потенціалом туризму, раціональне викорис-тання якого може забезпечити не тільки повне задоволення пізнавально-оздоровчо-спортивних потреб вітчизняних та іноземних туристів, а й принести значну економічну вигоду державі. Тому сьогодні вкрай актуалізується проблема комплексної оцінки туристичних ресурсів.

Комплексна оцінка туристичних ресурсів здійснюється за методикою, що враховує такі основні чинники:

– природні ландшафтні та кліматичні умови (рельєф, рослинність, акваторії, пляжі; показники літніх і зимових погодних комплексів тощо);

– історико-культурні ресурси (пам’ятки історико-культурної спадщини, громадські центри, розважальні заклади тощо);

– транспортні мережі (автошляхи, водні комунікації та залізниці тощо);

– санітарно-гігієнічні умови (джерела забруднення довкілля).

Ландшафтні та кліматичні чинники обумовлюють передусім розвиток оздоровчо-спортивного туризму та масового відпочинку насе-лення. На базі покомпонентної оцінки комфортності природних комп-лексів встановлюються межі територій для даного виду використання.