- •13. Класи туристського обслуговування
- •14. Інноваційні типи турів
- •15. Види туристичних підприємств – туроператори та тур агенти
- •16. Туроператори масового ринку - туроператорами масового ринку-продають велику кількість турпродукту, сформованого на масовий попит та наперед визначені місця відпочинку
- •17. Спеціалізовані туроператори
- •18. Типи туристів та ознаки їх класифікації
- •19. Особливості діяльності різних видів туристських підприємств
- •20. Галузева структура народного комплексу України
- •21. Структура сфери послуг
- •22. Організація послуг комунікації
- •23. Організація послуг розміщення та харчування
- •24. Організація рекреаційних послуг
- •25. Міжнародна система послуг
- •26Туриська послуга та її значення в чферіпослук.
- •27Споживацькі оцінки туристських послу
- •28,. Виробники туристських послуг
- •29.Туристичне посередництво.
- •30,Туристичний консорціум та корпорація
- •31. Попит на міжнародному туристичному ринку
- •32Статистика туризму: методологія розрахунків та показники розвитку міжнародного туризму
- •33,Мультиплікаційний ефект туризму
- •34,Сталий розвиток туризму та дестинацій
- •35. Рекомендації вто по метрологічній структурі туризму
- •36. Геопросторова модель туризму
- •37,Питання періодизації історії світового туризм
- •45. Світова туристична політика та роль міжнародних організацій в її формуванні
- •46. Всесвітня туристична організація: структура, роль та значення у формуванні міжнародних туристських обмінів
- •47. Міжнародні туристичні організації
- •48. Міжнародна інтеграція в туризмі
- •49. Формування та роль транснаціональних корпорацій в туризмі
- •50. Статут вто
- •51)Манільська декларація зі світового туризму
- •53)Глобальний етичний кодекс туризму
- •54)Гаазька декларація
- •55)Завдання та функції державного виконавчого органу державної влади в сфері туризму
- •56)Недержавні громадські організації та їх місце в регулюванні та розвитку сфери туризму
- •57)Державні програми розвитку туризму
- •59)Показники, що характеризують стан туристичного ринку
- •60)Закон Про внесення змін та доповнень до Закону України "Про туризм" (щодо інформаційного забезпечення туристичної індустрії)
- •62)Постанови кабінету міністрів україни про туризм
- •63)Нормативні акти Міністерств та інших центральних органів державної влади
- •64.Порядок ліцензування туристської діяльності
- •65 Ліцензійні умови та правила їх виконання
- •66.Порядок проведення екскурсійної діяльності
- •67 Кваліфікаційні вимоги до екскурсоводів
- •68.Порядок надання дозволів на туристичний супровід
- •70.Стандартизація сфери послуг
- •71 Правила обов’язкової сертифікації готельних послуг
- •73.Міжнародні стандарти та системи якості
62)Постанови кабінету міністрів україни про туризм
Про затвердження Порядку доведення до споживачів інформації про вид об’єкта туристичної інфраструктури та його категорію
Відповідно до частини третьої статті 19 Закону України “Про туризм” Кабінет Міністрів України постановляє:
Затвердити Порядок доведення до споживачів інформації про вид об’єкта туристичної інфраструктури та його категорію, що додається.
|
доведення до споживачів інформації про вид об’єкта туристичної інфраструктури та його категорію
1. Цей Порядок визначає процедуру доведення до споживачів інформації про вид об’єкта туристичної інфраструктури (далі - об’єкт) та його категорію.
2. У цьому Порядку під терміном “знак категорії об’єкта” розуміється вивіска на фасаді будівлі з інформацією про вид об’єкта та його категорію.
Інші терміни вживаються у значенні, наведеному у Законі України “Про туризм” та інших нормативно-правових актах з питань туризму.
3. З метою доведення до споживачів інформації про вид об’єкта та його категорію:
Держтуризмкурорт розміщує на своєму офіційному веб-сайті реєстр свідоцтв про встановлення категорій об’єктам (далі - реєстр);
власник об’єкта, якому встановлено категорію, забезпечує виготовлення та встановлення знака категорії об’єкта.
4. Доступ користувачів до даних реєстру здійснюється безоплатно.
5. Власник об’єкта зобов’язаний протягом не більш як 30 календарних днів з дати видачі свідоцтва про встановлення категорії об’єкту виготовити та встановити знак категорії об’єкта згідно з вимогами, визначеними у пункті 8 цього Порядку.
6. Внесення відомостей про об’єкт до реєстру є підставою для використання знака категорії об’єкта.
7. Знак категорії об’єкта розміщується на фасаді будівлі об’єкта на висоті не нижче ніж 1,5 метра та не вище ніж 2 метри від поверхні землі.
8. Знак категорії об’єкта повинен відповідати таким вимогам:
мати прямокутну форму;
мати зображення в один ряд у верхній частині зірок у кількості відповідно до встановленої категорії об’єкта або дані про рівень обслуговування об’єкта;
містити інформацію про вид та найменування об’єкта;
мати у нижній частині такий напис: “Свідоцтво про встановлення категорії об’єкту серія
бути виготовленим із стійкого матеріалу, що забезпечує його довгострокове використання у відповідних кліматичних умовах;
забезпечувати чітке сприйняття нанесених написів.
63)Нормативні акти Міністерств та інших центральних органів державної влади
Важливою ланкою у системі органів виконавчої влади є підвідомчі Кабінету Міністрів міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.
Серед них першорядне значення мають міністерства - центральні органи виконавчої влади, покликані формувати та реалізувати державну політику у відповідних сферах суспільного життя. На сьогодні в Україні діє 20 міністерств. Процедура призначення міністрів регулюється Законом України "Про Кабінет Міністрів України".
Між міністерствами розподіляється весь спектр урядової політики, а діяльність центральних органів виконавчої влади, керівники яких не входять до складу Кабінету Міністрів України, спрямовується і координується міністрами. Питання діяльності таких центральних органів виконавчої влади представляють відповідні міністри, до сфери спрямування і координації яких належать ці органи. Міністерства є єдиноначальними органами. Кожне з них є головним (провідним) органом у системі органів виконавчої влади у визначеній йому сфері діяльності. Міністерство очолює міністр, який входить до складу Кабінету Міністрів і несе персональну відповідальність за роботу міністерства. Міністр як член Кабінету Міністрів України особисто відповідає за впровадження Програми діяльності Кабінету Міністрів України з відповідних питань, реалізацію державної політики у визначеній сфері державного управління. Він здійснює управління в цій сфері, спрямовує І координує діяльність інших органів виконавчої влади з цих питань. Частину своїх посадових повноважень міністр доручає своїм заступникам, які можуть виконувати їх від імені міністерства відповідно до затвердженого міністром розподілу службових обов'язків між заступниками.
Питання кількості заступників міністрів до внесення змін у Конституцію України вирішувалося Указом Президента України "Про зміну кількісного складу керівництва у системі центральних органів виконавчої влади" від 10 березня 2005 р. № 455/2005, відповідно до якого міністр, керівник іншого центрального органу виконавчої влади має не більше чотирьох заступників, зокрема одного першого, які належать до числа керівників відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади. У разі необхідності кількість заступників керівників окремих центральних органів виконавчої влади може бути збільшена.
За чинною редакцією Конституції України Президент України вже не має права вирішувати відповідні питання. Тому зазначений Указ Президента України не відповідає Конституції України і не може застосовуватися. ЦІ питання мають вирішуватися спеціальним законом про міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. На практиці ж кількість заступників керівників органів виконавчої влади зумовлюється функціями та повноваженнями відповідного органу, а рішення щодо збільшення чи скорочення заступників керівників органів виконавчої влади приймається ad hoc.
Статус керівників центральних органів виконавчої влади та їх заступників встановлюється положенням про ці органи, яке затверджується постановою Кабінету Міністрів України. Не допускається прирівнювати будь-яку посаду в органах виконавчої влади за правовим статусом до статусу члена Кабінету Міністрів України. У міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади існують колегії.