поліпшення кількості та якості страхових послуг, до стабілізації страхових тарифів. Цьому сприятиме не тільки конкуренція, а й співробітництво між страховиками в різноманітних формах, включаючи участь у перестрахуванні і формуванні гарантійних фондів на випадок банкрутства окремих страховиків.
Останніми роками в страхуванні спостерігається зростання основних показників. Проте ще не всі резерви вичерпано. У державі застраховано лише близько 10 % ризиків, тоді як у більшості розвинутих країн цей показник досягає 90—95 %. На думку спеціалістів, існуюча структура страхового ринку України не сприяє зміцненню соціального захисту громадян та забезпеченню внутрішніх інвестицій. Українські компанії передають іноземним до 90 % страхової премії під час страхування авіаційних і морських ризиків, ризиків здоров’я осіб, які від’їжджають за кордон, до 50 % — під чає страхування великих майнових ризиків.
Програма розвитку страхового ринку України на 2001— 2004 рр. була спрямована на створення привабливого й доступного ринку послуг, перетворення страхування на ефективну складову соціального захисту населення. Українські страховики мають бути конкурентоспроможними. Для цього визначено принципи розвитку ринку, передбачається законодавче забезпечення,
атакож удосконалення системи державного регулювання цього виду діяльності. Окремо порушується питання про відновлення довіри до галузі, яка є однією з передумов її розвитку.
Для підвищення фінансової надійності страховиків збільшено мінімальний розмір їх статутного капіталу з 1 червня 2001 р. — до 500 тис. євро, а з 1 січня 2003 р. — до 1 млн євро. Для тих, хто здійснює страхування життя, з 1 січня 2002 р. — до 750 тис. євро,
аз 1 січня 2003 р. — до 1,5 млн євро.
Очікується, що в результаті виконання програми в разі позитивної тенденції розвитку економіки обсяги надходження страхових платежів збільшуватимуться щорічно на 70—80 %.
12.4. СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ РИНКУ СТРАХОВИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ
Вітчизняний страховий ринок потребує модернізації, що передбачає заміну нинішньої моделі його функціонування й розвитку на нову, ефективну, що відповідатиме реальним потребам розвитку страхування.
280
Йдеться насамперед про перехід страхового ринку від моделі:
—пріоритетом якої є страховик, що нав’язує споживачам вигідні йому види обов’язкового страхування, інші страхові продукти незалежно від стану платоспроможності клієнтів до моделі, пріоритетом якої має бути страхувальник;
—орієнтованої на масове споживання стандартизованих страхових продуктів, на модель, орієнтовану на врахування індивідуальних особливостей і потреб споживачів страхових послуг;
—що фактично ігнорує брокерів і консультантів, відводячи їм другорядну роль «інфраструктури» чи «каналів продаж» стандартизованих страхових продуктів, до моделі, якій притаманним буде розвиток у країні ринкового механізму страхового посередництва.
При цьому слід враховувати, що в основі модернізації має бути усвідомлена стратегія, опрацювання якої передбачає передусім трансформацію ринкової ідеології, а після цього — вдосконалення механізму управління страховим ринком.
Подальший розвиток вітчизняного страхового ринку багато в чому визначатиметься зміцненням його наукового супроводження, оскільки без забезпечення пріоритетності наукових досліджень економічних і фінансових основ страхової діяльності не вдасться подолати переважаючу в теперішній час у страховому співтоваристві оцінок стану і перспектив страхового бізнесу в Україні, з’ясувати напрями справжнього розвитку реального страхування. Особливо важливо забезпечити наукове дослідження економічних інтересів страхувальників, страховиків і держави та визначити конкретні шляхи їх поєднання, розглядаючи страхувальників як імператив, головну мету розширеного відтворення страхових відносин у нашій країні. Тобто інтереси страхувальників мають розглядатися як пріоритетні в системі інтересів, що забезпечують функціонування вітчизняного страхового ринку.
Визначаючи перспективи розвитку вітчизняного страхового ринку, обов’язково слід враховувати, що страхування не розвивається саме по собі, а супроводжує економічне зростання в державі в цілому. Його успіхи та невдачі багато в чому залежать від макроекономічної ситуації. Також умовами та передумовами розвитку страхового бізнесу є:
—економічне зростання і підвищення добробуту населення та доходів суб’єктів господарювання;
—наявність платоспроможного попиту на страхові послуги і відповідного цьому попиту товарного ряду;
281
—формування сприятливих страхуванню податкового режиму зокрема та інвестиційного клімату загалом;
—удосконалення нормативно-правової бази, що регламентує страхову діяльність;
—укорінення страхової культури і звички до страхування, усвідомлення економічної доцільності та необхідності страхування
збоку фізичних і юридичних осіб;
—довготермінове планування страхового бізнесу, розроблення стратегії розвитку вітчизняного страхового ринку;
—залучення стратегічних інвесторів на вітчизняний страховий ринок;
—підвищення прозорості страхового бізнесу;
—оцінка страхового бізнесу за допомогою фондового ринку;
—розвиток самоорганізації страхового бізнесу, забезпечення ефективної діяльності професійних асоціацій і товариств із захисту прав страхувальників;
—формування сприятливого іміджу страхової галузі в уявленні населення тощо.
Не применшуючи значення перелічених чинників, необхідно наголосити на доцільності і необхідності розробки стратегії поступального руху страхового ринку.
При цьому слід враховувати, що вітчизняний страховий ринок у найближчій перспективі функціонуватиме в умовах:
—вступу України до СОТ і подальшої лібералізації ринку фінансових послуг;
—перерозподілу ролей на світовому ринку, реорганізації бізнесу найбільших страхових операторів;
—конвергенції та інформатизації фінансових ринків, що створюють нові напрями розвитку страхової справи;
—реформи законодавства України у сфері бухгалтерського обліку, оподаткування, страхування, банківської справи, антимонопольного регулювання та інших сферах, що висуває нові правила ведення страхового бізнесу;
—формування професійної інфраструктури страхового ринку (інститутів незалежних експертів-оцінювачів, страхових брокерів, актуаріїв тощо);
—євро інтеграційних устремлінь України.
Водночас серед основних змін, затребуваних вітчизняним страховим ринком, мають стати:
— значне фінансове посилення страхових компаній, зростання їхнього технологічного рівня та підвищення надійності;
282
—розвиток інфраструктури ринку страхових послуг на основі законодавчого встановлення організаційних принципів і адекватного податкового режиму;
—забезпечення симбіозу обов’язкових і добровільних видів страхування;
—трансформація спрямованості державного регулювання й нагляду.
Страхові ринки відчувають на собі наслідки глобальних змін у сфері фінансових послуг: прихід на ринок нових учасників з інших сфер економіки загострює конкуренцію, змушує традиційних страховиків ефективніше використовувати накопичені страхові ємності
ізнання. У цій ситуації зростає значення використання інноваційних і раціоналізаторських стратегій. Українське страхування в цьому аспекті теж не є винятком. Основним документом, що відображає таку стратегію, має бути Концепція розвитку страхового ринку України, цільовою установкою якої повинно стати підвищення ефективності функціонування вітчизняного страхування, утвердження його як значущої складової ринкової економіки.
Загалом же, стратегія розвитку вітчизняного страхового ринку має передбачати поступову, помірно динамічну його еволюцію в напрямі до моделі, що вже сформувалася в розвинутих, передусім з огляду на євроінтеграційні наміри України, західноєвропейських країн. Істотно вплинути на зміну напряму і темпів цієї еволюції може лише рішуче втручання держави через введення обґрунтованої та суворої страхової політики (обмеженої стандартами в ЄС) і реалізація вітчизняними страховиками чіткої стратегії подальшого поступального розвитку.
Майбутню форму українського ринку страхування можна прогнозувати з тією точністю, з якою можна точно ідентифікувати й визначати чинники, що діють на ньому — впливають на його організацію і спосіб функціонування. Крім чіткої страхової політики, що
єосновним елементом стратегії розвитку українського ринку і стратегії впливу України на регіональний фінансово-страховий ринок Центральної і Східної Європи, до головних чинників, які стимулюють розвитокцих ринків, безсумнівно слід віднести:
—макроекономічні параметри української (європейської, світової) економіки, оскільки саме вони визначають не лише пропозицію ризику для страхування, а також обсяг коштів, що виділяються для його страхування;
—правову систему, що супроводжує ринок страхових інститутів і підприємств (зокрема тих, що створюють інфраструктуру ринку), а також страхових компаній;
283
— вплив норм і положень Євросоюзу на форму та функціонування локальних ринків Центральної і Східної Європи.
ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ
1.Які суттєві ознаки характеризують специфічність категорії страхування?
2.У чому полягає економічна сутність страхування?
3.Які функції властиві страхуванню?
4.Хто є суб’єктами страхування?
5.Що включають страхові відносини?
6.У яких формах створюються страхові фонди?
7.У чому полягає сутність самострахування?
8.Яким чином здійснюється централізоване страхове забезпечення?
9.Як формуються колективні страхові фонди?
10.У яких формах може проводитись страхування?
11.Як класифікується страхування залежно від об’єктів страхових відносин?
12.Що виступає об’єктом страхування в особистому і медичному страхуванні?
13.Що таке страховий ринок?
14.Які існують організаційно-правові форми страхових компаній?
15.Що являють собою страхове поле і страховий портфель?
16.Як забезпечується державне регулювання страхового ринку?
284