ТЕМА. МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ: ПРИРОДА І КЛАСИФІКАЦІЯ

Історія виникнення міжнародних організацій (мо)

Ефективною формою економічного співробітництва та регулювання МЕВ є діяльність МО.

Міжнародна організація (МО) — це об’єднання держав, установ, фізичних осіб, що спільно реалізують програму або мету на основі певних правил і процедур і діяльність яких виходить за національні кордони.

Становлення та розвиток системи МО — це об’єктивний процес, що є виразом глобальної тенденції до інтернаціоналізації та інтеграції господарського життя. МО вирішують різноманітні проблеми міжнародного співробітництва. Прообрази МО існували ще у стародавньому світі, коли об’єднання держав вирішували питання регулювання спорів між державами, а також проблеми, пов’язані з розвитком торгівлі. У середні віки з’являються вже більш зрілі форми міжнародних об’єднань і союзів, покликаних вирішувати економічні питання, наприклад, Ганзейський союз північнонімецьких держав — торговельна організація купців германських земель.

МО сучасного вигляду виникають у середині ХІХ ст. До початку І-ї світової війни їх було вже біля 500, значна їх частина припинила своє існування, але виникли нові МО.

Першими МО були: Міжнародний союз електрозв’язку (1865, Женева), Всесвітній поштовий союз (1874, Берн), Міжнародний союз залізничного транспорту (1980, Берлін). З метою офіційної реєстрації МО у 1909 р. у Брюсселі почав діяти Союз міжнародних асоціацій.

Основні етапи становлення і розвитку системи МО

Стародавній світ	Прообрази МО (розв’язання спорів між державами, проблем із розвитку торгівлі)
Середньовіччя	Ганзейський союз (регулювання морської торгівлі Північної Європи)
З середини ХІХ ст.	МО сучасного вигляду
Міжнародний союз електрозв’язку (1865, Женева), Всесвітній поштовий союз (1874, Берн)	Перші МО
Союз міжнародних асоціацій (1909 р., Брюссель)	Офіційна реєстрація МО
40-ві роки ХХ ст.	ООН та її установи, ГАТТ
60-70-ті роки ХХ ст., розпад колоніальної системи	МО з проблем країн, що розвиваються (ЮНКТАД, ЮНІДО, МАР)
З 90-х років ХХ ст. розпад соціалістичної системи	МО країн з перехідною економікою (ГУАМ)

Основні етапи розвитку МО

І ЕТАП (середина ХІХ ст. — середина 40-х років ХХ ст.)	становлення системи МО
ІІ ЕТАП (середина 40-х років ХХ ст. – кінець 50-х років)	формування системи Об’єднаних Націй
ІІІ ЕТАП (кінець 50-х років ХХ ст. – кінець 80-х років)	активізація процесу утворення та поширення міжнародних регіональних організацій.
ІV ЕТАП (початок 90-х років ХХ ст.)	трансформація характеру діяльності міжнародних інституцій внаслідок розпаду світової соціалістичної системи

Основні події І етапу

Важливим спонукальним чинником утворення МО була промислова революція, яка завершилась в більшості європейських країн. Розпочався процес упорядкування у сфері міжнародних валютних відносин. На тлі валютно-кредитних криз, що частішали, все більше відчувалась відсутність наднаціональних постійно діючих організацій, які б координували політику національних банків і фінансових інститутів різних країн. Процес інтернаціоналізації економічної діяльності, що поступово набирав сили, обумовив появу міжнародних регуляторів у сфері промисловості та торгівлі.

Основні події ІІ етапу

Найголовніша з подій — поява ООН — унікального міжнародного утворення, яке являє собою світовий форум народів, є органом, що регулює практично всі сфери міжнародної діяльності. Важливою подією було утворення в 1948 р. ГАТТ — організації, що спричинила вплив на міжнародні відносини. На кінець 40-х — початок 50-х років припадає становлення системи регіональних організацій.

Основні події ІІІ етапу

Початком цього етапу можна вважати його найважливішу подію — формування Європейського економічного співтовариства (ЄЕС), яке згодом перетворилось на економічний союз.

Розгортання діяльності Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ), яка об’єднала майже всі соціалістичні країни. Третій етап розвитку системи МО характеризується винятковою інтенсивністю процесу регіональної інтеграції. Система регіональних банків розвитку в цілому утворилась саме на 3 етапі, коли були засновані банки: Міжамериканський банк розвитку (МаБР, 1959 р.); Центральноамериканський банк економічної інтеграції (1960 р.). Було утворено різні регіональні фонди і програми допомоги країнам, що розвиваються (Арабський фонд економічного і соціального розвитку, Африканський фонд розвитку). На 3-й етап припадає активізація процесу розвитку інституціональної структури міжнародного валютно-кредитного ринку. 3-й етап характеризується піднесенням процесу утворення та функціонування міждержавних організацій з експорту товарів. Триває удосконалення та розгалуження системи ООН.

Основні події ІV етапу

Усе яснішою ставала гостра необхідність економічних і соціально-політичних перетворень у соціалістичних країнах. Знаменною віхою в процесі зближення став Заключний акт Ради з безпеки і співробітництва в Європі, який було підписано в Гельсінкі у 1975 р. 1990-ті роки — епоха розпаду системи соціалістичних країн, а також зникнення найбільшої соціалістичної держави — СРСР. Ліквідуються великі блоки: Організація Варшавського договору та РЕВ. Натомість утворюються організації, які об’єднують як ННД, так і колишні соціалістичні країни Європи. Другою за значенням подією на цьому етапі розвитку системи МО було переростання ЄЕС в ЄС, що було підтверджено Маастрихтською угодою 1992 р. Важливою подією стало перетворення ГАТТ на СОТ із істотним розширенням функцій. Значно активізується НАТО. ЄС перетворюється на центр тяжіння в європейському інтеграційному процесі. Суттєво зростає вплив розвинутих країн, у першу чергу, «Великої сімки», на функціонування найважливіших світових організацій. У межах СНД відокремлюються локальні угрупування з більш активною мірою співробітництва: Росія — Білорусь; Росія — Киргизія — Узбекистан — Таджикистан.