Тема. Міжнародні неурядові організації суть і види міжнародних неурядових організацій (мнуо)

Економічна та соціальна рада ООН дає таке визначення МНУО: «Будь-яка МО, створена не на основі міжурядової угоди». Установчі документи неурядових організацій не є міжнародними угодами і не регламентуються нормами міжнародного публічного права. Тому МНУО є суб’єктами міжнародного приватного права. Водночас, як і міжурядові організації, вони мають свій інституціональний та договірний механізм, завдяки якому справляють належний вплив на економічні, політичні та інші міжнародні відносини.

Більшість міжнародних неурядових економічних організацій мають як установчі документи статути, в яких відображені цілі та принципи діяльності, питання членства, склад та компетенцію структурних підрозділів, порядок прийняття рішень та їхні види, бюджетні питання, форми і напрями діяльності тощо. Але не всі неурядові організації мають такий статут.

Членами МНУО на відміну від міждержавних, у роботі яких беруть участь представники урядів, є приватні особи (індивідуальне членство), національні організації (колективне членство) або і ті, і ті одночасно (індивідуальне та колективне членство). До більшості МНУО входять колективні члени — національні асоціації, національні групи, національні професійні організації тощо. Деякі організації включають і представників держав, але вони мають особливий статус, і сутність неурядової організації від цього не змінюється.

Переважна більшість рішень неурядових організацій має характер необов’язкових рекомендацій з питань, які входять до компетенції організації. Обов’язковими є тільки «внутрішні» рішення (фінансові, процедурні, організаційні, дисциплінарні тощо). Незалежно від ступеня їхньої юридичної обов’язковості для членів акти неурядових організацій не мають міжнародно-правового значення.

Бюджети неурядових організацій формуються головним чином за рахунок членських внесків, розміри яких визначаються керівними органами цих організацій за спеціальними шкалами.

Додатковими джерелами фінансування можуть бути приватні пожертвування, фінансова підтримка різних фондів, урядів, інших МО.

Міжнародні неурядові економічні організації можна поділити на такі групи:

• загальноекономічні;

• галузеві;

• кооперативні;

• громадські організації, які вивчають економічні та соціальні питання.

Хоч міжурядові та неурядові організації мають різну спрямованість, об’єднувальним моментом для цих двох типів організацій є наявність сукупності інтересів, що виходять за межі національних кордонів. Якщо міжурядові організації є мостом між урядами, то неурядові – це міст між народами.

Зростання ролі неурядових організацій у міжнародних відносинах підтверджують такі тенденції їхнього розвитку:

• невпинне зростання кількості (1945 р. – 862, 1955 р. – 985, 1965 р. – 1995, 1975 – 2470 і 1990 р. – майже 4000 неурядових організацій);

• посилення співробітництва у вирішенні не окремих, а глобальних проблем сучасних міжнародних відносин;

• зростання рівня і масштабів взаємодії з міжнародними міжурядовими організаціями, особливо з установами системи ООН;

• формування ширшого, менш національно обмеженого світогляду в учасників неурядових організацій, що прийнято називати «міжнародною соціалізацією»;

• зміцнення незалежності та авторитету цих організацій, що веде до певного конкурування у формах та методах діяльності з міжурядовими організаціями та урядами окремих країн.

Проте неурядові економічні організації нині все ще відіграють другорядну, допоміжну роль у координації міжнародного економічного співробітництва; мають обмежені фінансові можливості, порівняно невелику кількість персоналу.