9. Охарактеризуйте поняття організації праці менеджерів.

Менеджеру належить провідне місце у виконанні завдань управління. Він відповідає за роботу конкретного підрозділу чи організації в цілому, має у своєму підпорядкуванні конкретний колектив працівників, наділений правами і повноваженнями. Він вибирає оптимальні варіанти управлінських рішень і органі­зує їх рішення. Результати роботи менеджера залежать не тільки від діяль­ності очолюємого ним колективу, який він очолює, і апарату управління, а також і від організації власної праці. Процес організації праці менеджера здійснюється на тій же основі, що і організація праці всього колективу. Організація праці базується на суспільних законах (закон розподілу праці, закон кооперації праці, закон переміни праці та ін.) і суб’єктивних організаційних принципах (принцип ритмічності, принцип пропорційності, принцип безперервності та ін.). Але у методах організацій управлінської праці є і особливості, що випливають із специфіки процесів управління організацією. Вони обумов­лені відокремленням управлінської праці від праці виконавчої, яка є формою прояву розподілу праці у суспільстві. Праця менеджера бере участь у створенні матеріальних цінностей непрямо і безпосередньо, а через організацію праці інших працівників. Предметом праці менеджера і спеціаліста є не матеріальні елементи виробництва, яку робочих, а інформа­ція. Змістом організації праці менеджера є науково обґрунтовані рішення таких питань, як розподіл і кооперація праці праців­ників у масштабі підрозділу чи підприємства в цілому, вибір ра­ціональної системи і методів роботи, підбір і розстановка пер­соналу, організація робочих місць і створення ефективного ви­робничого середовища для працівників, використання засобів механізації управлінських робіт, їх конкретне рішення визна­чається методами і стилем керівництва менеджера, його загаль­ноосвітнім і професійно-кваліфікаційним рівнем, удосконален­ня яких є одним із найважливішим завданням. Організація праці менеджера безпосередньо пов’язана з ви­користанням ним свого робочого часу на виконання окремих трудових процесів. Здійснюючи керівництво роботою організації менеджеру необхідно: систематично брати участь у вирішенні виробничих зав­дань; вирішувати питання, які передбачені службовими повно­важеннями; регулярно спілкуватись з людьми, одержувати від них і пе­редавати їм необхідну управлінську інформацію. вимоги до особи ме­неджера: - розуміння природи управлінських процесів, знання основних видів організаційних структур управління, функціональних особливостей і стилів роботи, володіння засобами підвищен­ня ефективності управління; - здатність розібратися в сучасній інформаційній технології і засобах комунікації, необхідних для управлінського персо­налу; - ораторські здібності і вміння висловлювати думки; - володіння мистецтвом управління людьми, добору і підготов­ки кадрів, регулювання стосунків серед підлеглих; - здатність налагоджувати стосунки фірми з її клієнтами, уп­равляти ресурсами, планувати і прогнозувати її діяльність; - здатність до само оцінювання власної діяльності, уміння ро­бити правильні висновки і підвищувати кваліфікацію. Найбільш прийнятий спосіб опису рівнів управління полягає у виділенні керівників (керуючих) низової ланки чи операційних керуючих, керівників (керуючих) середньої ланки і керівників (керуючих) вищої ланки. Керівники низової ланки. Молодші начальники, яких також називають керівниками першої (низової) ланки чи операційними керівниками - це організаційний рівень, що знаходиться безпосередньо над робочими й іншими працівниками (не керуючими). Керівники середньої ланки. Робота молодших начальників координується і контролюється керівниками середньої ланки. Керівники вищої ланки відповідають за прийняття найважливіших рішень для організації в цілому чи для основної частини організації.