- •1.Охарактеризуйте сутність і зміст поняття менеджмент.
- •2.Охарактеризуйте принципи менеджменту.
- •3. Охарактеризуйте сутність управлінських відносин, структуру, об’єкт, суб’єкт.
- •4. Обґрунтуйте показники рівня соціально-психологічного клімату в колективі.
- •5.Наведіть та охарактеризуйте схеми делегування повноважень.
- •6. Розкрийте сутність школи людських стосунків.
- •7. Проаналізуйте еволюцію управлінської думки.
- •8. Визначте та охарактеризуйте поняття про культуру управління.
- •9. Охарактеризуйте поняття організації праці менеджерів.
- •10.Охарактеризуйте змістові теорії мотивації.
- •11. Визначте та охарактеризуйте сучасні концепції менеджменту.
- •12. Дайте характеристику загальних функцій менеджера.
- •13. Визначте та порівняйте поняття бізнесмен, підприємець, менеджер, спеціаліст.
- •14. Охарактеризуйте сутність, функції, значення цілей.
- •15. Охарактеризуйте природу стресів, методи управління ними.
- •16. Охарактеризуйте принципи менеджменту.
- •17. Охарактеризуйте сутність організації.
- •19. Визначте та охарактеризуйте складові успіху організації.
- •18. Порівняйте теорії лідерства.
- •21.Внутрішнє середовище організації
- •20. Порівняйте стилі управління, види.
- •22. Методи менеджменту
- •23.Опишіть методи управління конфліктною ситуацією
- •24.Охарактеризуйте ознаки і загальні риси організації
- •25..Зовнішнє середовище організації
- •26.Опишіть причини конфліктів
- •27.Охарактеризуйте сутність делегування повноважень
- •28. Доведіть необхідність функції менеджменту- планування
- •29. Стилі керівництва в організації.
- •30.Доведіть необхідність функції менеджмента- контролювання
- •31.Охарактеризуйте сутність стратегічного планування
- •32.Знайдіть відмінності між статусом лідера та формальним керівником.
- •33.Охарактеризуйте лідерство, як соціально-психологічне явище
- •34.Опишіть організаційні зміни та управління ними
- •35.Охактеризуйте функції менеджменту,їх роль та значення в управлінні
- •37.Розкрийте поняття та загальну характеристику керівництва.
- •36. Влада та вплив керування.
- •38.Стратегічні плани та етапи їх складання
- •39.Прийняття управлінських рішень.
- •40.Доведіть необхідність комунікації в управлінні.
- •42. Розкрийте сутність організування, як функції менеджменту.
- •41. Наведіть класифікацію управлінських рішень.
- •43. Охарактерезуйте вимоги до якості управлінських рішень.
- •45. Розкрийте зміст і еволюцію поняття мотивації.
- •46.Охарактерезуйте інформацію, її види та призначення.
- •47. Охарактеризуйте організацію виконання управлінських рішень.
- •48.Опишіть основні групи мотивів , їх функції у сфері праці.
- •49.Охарактерезуйте процесні теорії мотивації.
- •53.Розкрийте вимоги до якості управлінської інформації.
- •50.Охарактерезуйте основні організаційні структури управління.
- •56. Визначте та охарактерезуйтте теорії мотивації.
- •51.Поясніть сутність контролю та процес його здійснення.
- •58.Розкрийте сутність планів, їх види
- •52.Охарактерезуйте поняття : владні повноваження, відповідальність делегування.
- •54.Охарактерезуйте методи розпорядчого впливу.
- •57. Охарактеризуйте сутність економічних методів управління.
- •55.Визначте методи прийняття рішень.
- •59.Розкрийте сутність методів управління, їх значення.
- •60.Охарактерезуйте методи організаційного впливу.
6. Розкрийте сутність школи людських стосунків.
До проблеми мотивації праці "людського фактора" звернулися в 30-ті роки теоретики менеджменту. Вони пов’язували раціоналізацію індустріального виробництва не тільки з удосконаленням матеріальних елементів, а й впливом на етичні норми і психологію робітників. Засновником цієї школи став американський соціолог та психолог Елтон Мейо (1880-1949). Фундаментом для його досліджень були здобутки у теорії психології людини, а саме праця Зігмунда Фрейда "Психологія підсвідомого". Новий напрям теорії управління, започаткований Е. Мейо, полягав у наступному: чітко розроблені операції і добра заробітна плата не завжди призводять до підвищення продуктивності праці. Школа людських стосунків стала реалізацією нового прагнення менеджменту розглядати кожну організацію як певну соціальну систему. Мова йшла про те, що технологічний аспект ефективності виробництва необхідно розглядати через призму взаємозв'язку цієї сторони організації з власне людським, соціальним аспектом виробництва. Основні тези Е. Мейо: 1) люди в основному мотивуються соціальними потребами і відчувають свою індивідуальність завдяки своїм стосункам з іншими людьми; 2) в результаті промислової революції та раціоналізації процесу праці сама робота значною мірою втратила привабливість, тому люди шукають задоволення в соціальних взаєминах; 3) люди більш чуткіші до соціального впливу групи рівних їм людей, ніж до спонукання засобів контролю, що використовуються керівниками; 4) робітник виконує розпорядження керівника, якщо останній зможе задовольнити соціальні потреби своїх підлеглих і їх бажання бути зрозумілими. Завдання менеджменту на цьому етапі розвитку управлінської думки полягало також і в розвиткові плодотворних неформальних контактів в організації, оскільки дослідження показали, що вони є вагомою організаційною силою, здатною або бойку вати розпорядження, або сприяти їх реалізації. Тому неформальні стосунки ні в якому разі не можна ігнорувати, ними слід керуватися на основі співпраці між робітниками та адміністрацією. Значним є внесок інших вчених у становлення та розвиток школи людських стосунків. Так, М. П. Фоллетт була першою, хто визначив менеджмент як "забезпечення виконання роботи за допомогою інших людей". Пізніші дослідження американського медика і психолога А. Маслоу теж допомогли виявити причини багатьох вчинків людей. Отже, школа людських стосунків зосередилася, в основному, на методах налагодження між особистісних стосунків (концепції взаємин між членами колективу). Було доведено, що за умови виявлення більшого піклування керівництва до своїх підлеглих, рівень задоволення працівників повинен зростати, а це, в свою чергу, приведе до зростання продуктивності праці. Рекомендувалося використовувати прийоми управління людськими стосунками, які охоплювали більш ефективні дії безпосередніх керівників, консультації з робітниками та надання їм більш широких можливостей для спілкування в контексті виконання певних функцій.