- •1.Охарактеризуйте сутність і зміст поняття менеджмент.
- •2.Охарактеризуйте принципи менеджменту.
- •3. Охарактеризуйте сутність управлінських відносин, структуру, об’єкт, суб’єкт.
- •4. Обґрунтуйте показники рівня соціально-психологічного клімату в колективі.
- •5.Наведіть та охарактеризуйте схеми делегування повноважень.
- •6. Розкрийте сутність школи людських стосунків.
- •7. Проаналізуйте еволюцію управлінської думки.
- •8. Визначте та охарактеризуйте поняття про культуру управління.
- •9. Охарактеризуйте поняття організації праці менеджерів.
- •10.Охарактеризуйте змістові теорії мотивації.
- •11. Визначте та охарактеризуйте сучасні концепції менеджменту.
- •12. Дайте характеристику загальних функцій менеджера.
- •13. Визначте та порівняйте поняття бізнесмен, підприємець, менеджер, спеціаліст.
- •14. Охарактеризуйте сутність, функції, значення цілей.
- •15. Охарактеризуйте природу стресів, методи управління ними.
- •16. Охарактеризуйте принципи менеджменту.
- •17. Охарактеризуйте сутність організації.
- •19. Визначте та охарактеризуйте складові успіху організації.
- •18. Порівняйте теорії лідерства.
- •21.Внутрішнє середовище організації
- •20. Порівняйте стилі управління, види.
- •22. Методи менеджменту
- •23.Опишіть методи управління конфліктною ситуацією
- •24.Охарактеризуйте ознаки і загальні риси організації
- •25..Зовнішнє середовище організації
- •26.Опишіть причини конфліктів
- •27.Охарактеризуйте сутність делегування повноважень
- •28. Доведіть необхідність функції менеджменту- планування
- •29. Стилі керівництва в організації.
- •30.Доведіть необхідність функції менеджмента- контролювання
- •31.Охарактеризуйте сутність стратегічного планування
- •32.Знайдіть відмінності між статусом лідера та формальним керівником.
- •33.Охарактеризуйте лідерство, як соціально-психологічне явище
- •34.Опишіть організаційні зміни та управління ними
- •35.Охактеризуйте функції менеджменту,їх роль та значення в управлінні
- •37.Розкрийте поняття та загальну характеристику керівництва.
- •36. Влада та вплив керування.
- •38.Стратегічні плани та етапи їх складання
- •39.Прийняття управлінських рішень.
- •40.Доведіть необхідність комунікації в управлінні.
- •42. Розкрийте сутність організування, як функції менеджменту.
- •41. Наведіть класифікацію управлінських рішень.
- •43. Охарактерезуйте вимоги до якості управлінських рішень.
- •45. Розкрийте зміст і еволюцію поняття мотивації.
- •46.Охарактерезуйте інформацію, її види та призначення.
- •47. Охарактеризуйте організацію виконання управлінських рішень.
- •48.Опишіть основні групи мотивів , їх функції у сфері праці.
- •49.Охарактерезуйте процесні теорії мотивації.
- •53.Розкрийте вимоги до якості управлінської інформації.
- •50.Охарактерезуйте основні організаційні структури управління.
- •56. Визначте та охарактерезуйтте теорії мотивації.
- •51.Поясніть сутність контролю та процес його здійснення.
- •58.Розкрийте сутність планів, їх види
- •52.Охарактерезуйте поняття : владні повноваження, відповідальність делегування.
- •54.Охарактерезуйте методи розпорядчого впливу.
- •57. Охарактеризуйте сутність економічних методів управління.
- •55.Визначте методи прийняття рішень.
- •59.Розкрийте сутність методів управління, їх значення.
- •60.Охарактерезуйте методи організаційного впливу.
18. Порівняйте теорії лідерства.
Природу лідерства намагалося пізнати багато вчених різних країн і з різних методологічних засад. У цьому процесі викристалізувалися теорії підходу з позиції особистих якостей, поведінкового підходу, ситуаційного підходу. Теорія підходу з позиції особистих якостей. Між 1930— 1950 pp. почалися дослідження природи лідерства з метою виявити особистісні характеристики ефективних керівників. Підхід з позицій особистих якостей. Згідно з цією теорією (теорія великих людей) кращі серед керівників володіють певним набором загальних для всіх особистих якостей. Деякі з них — це рівень інтелекту і знань, приваблива зовнішність, чесність, здоровий глузд, ініціативність, освіта, впевненість у собі. Разом з тим не існує єдиної думки щодо набору якостей, які мають бути притаманні справжньому лідеру. Оскільки не існує такого набору якостей, ефективність керівництва має ситуаційний характер, хоч особисті якості керівника мають важливе значення в управлінні. Основний недолік цього підходу до лідерства полягає в тенденції виходити з припущення, що існує якийсь один оптимальний стиль керівництва. Хоча дуже імовірно, що ефективність стилю залежить від конкретної ситуації, і коли ситуація змінюється, змінюється і стиль. Теорія поведінкового підходу. Представники її сформулювали основу для класифікації стилів керівництва як стилів поведінки. Згідно з її положеннями ефективність визначають не стільки особисті якості керівника, скільки його манера поведінки у взаємодії з підлеглими. За прийнятою класифікацією стиль може бути автократичним, демократичним, ліберальним, зосередженим на роботі, зосередженим па людині. Автократичний лідер використовує надану йому владу, щоб нав'язати свою волю виконавцям. Демократичний керівник передбачає такі механізми впливу, які зумовлюються потребами більш високого рівня, ніж автократ. Демократичний керівник намагається не нав'язувати свою волю підлеглим. Ліберальний стиль керівництва полягає в тому, що керівник прагне виконати свої функції в умовах значної свободи дій своїх підлеглих. Засобами впливу є прохання і задоволення потреб підлеглих. Теорія ситуаційного підходу. Згідно з нею на ефективність керівництва впливають такі ситуаційні чинники, як потреби й особисті якості підлеглих, характер завдань, вимоги й вплив середовища, наявна у керівника інформація. Дослідники, які сповідували її, намагалися з'ясувати стилі поведінки й особисті якості керівника, що найповніше відповідають певним ситуаціям. Був зроблений висновок, що не існує єдиного оптимального стилю керівництва. Вибір його залежить від використовуваної технології, системи цінностей організації, вимог керівників вищого рівня ієрархії, колег і підлеглих керівника. Прихильники іншої ситуаційної теорії стилю керівництва, яка допускає множинність оптимальних стилів, стверджують, що продуктивність груп людей залежить від взаємодії керівника з найменш значущим працівником, а також від: — ступеня довіри; — структурованості завдання; — сприйняття позиції керівника як вияву його влади. Якщо підлеглі поважають керівника і довіряють йому, виробничі обов'язки чітко окреслені, а становище керівника сприймається як відносно повновладне, найкращим стилем керівництва є орієнтація на завдання. Дослідження феномену лідерства свідчать, що основною характеристикою лідера є стиль його керівництва, який визначає спрямованість його дій на роботу (завдання) і вектор спрямованості його впливу на персонал організації.