1. Розкрийте основні ідеї твору Рене Декарта «Міркування про метод» та обгрунтуйте її роль у розвитку теорії пізнання.

Рене Декарт є родоначальником раціоналізму. він розробляє дедуктивний метод пізнання, принципово по-іншому, на відміну від Бекона, вирішує питання про те, яким чином людина осягає істину. Вихідною ідеєю Декарта є принцип сумніву, який, з одного боку, спрямований проти схолас­тичного знання, сліпої віри, з іншого — на пошу­ки найбільш зрозумілого очевидного, чітко мисли­мого вихідного положення, яке можна взяти за основу системи знання про світ і людину.

Декарт за вихідний пункт пізнання бере індивіду­альний акт мислення. Сам сумнів є процесом мис­лення, а суб'єктивно пережитий акт мислення невід'ємний від істоти, яка мислить. Тому абсо­лютно безсумнівним є судження "мислю, отже існую". Істинність цього суб'єктивного принципу гарантована Богом, який вклав у людину природ­не світло розуму. Декарт стверджує, що основою, фундаментом пізнання людини є вроджені ідеї, які властиві людині від народження. Ці ідеї людина повинна усвідомити за допомогою раціоналістич­но-дедуктивного методу і на їх основі будувати всю систему знання. Вродженими ідеями, напри­клад, є ідея Бога — найдосконалішої істоти, — ряд загальних ідей та аксіом математики тощо.

У праці "Міркування про метод" Декарт фор­мулює чотири правила, які є сутністю його дедук­тивного методу:

— принцип очевидності, зрозумілості і вираз­ності в судженнях і уявленнях про предмети. Істинні судження — це судження, що не викли­кають ніякого сумніву, вони очевидні. Для цього слід на початковому етапі пізнання піддавати все сумніву;

— розчленування труднощів, що зустрічають­ся, на часткові, простіші проблеми з тим, щоб прий­ти до очевидних і зрозумілих речей;

— додержання порядку в мисленні, переходя­чи від речей менш складних до більш складних, від доведеного до недоведеного. Цей процес спи­рається на інтуїцію. Звідси базовими елементами раціоналізму Декарта є дедукція та інтуїція;

— ретельний огляд поля дослідження і поря­док його проведення, щоб позбавитися втрати і випадіння логічних ланок.

Науковому методу Декарт надавав універсаль­ного значення, вважаючи, що за його допомогою можуть бути пізнані всі закономірності природи, де явища механічно взаємопов'язані й одне випли­ває з іншого.

2.Визначте національне та загальнолюдське в культурі.

Розглядаючи національну культуру, можна визначити її як синтез національно-особливого, і загальнолюдського, переробленого й освоєного національним. Звідси спостерігається два види розвитку кожної національної культури: по-перше, як неповторної, унікальної за формою, і, по-друге, як частини світової культури, що усвідомлює і виявляє себе в ній. Але й у тім, і в іншому випадку вона містить і виражає в тій чи іншій формі загальнолюдський початок. Кожна з культур йде своїм оригінальним і своєрідної шляхом, але до загальнолюдських цінностей. Зусилля суспільства по зміцненню національних культур зустрічають опір різних суспільних сил, наприклад, як це ні парадоксально, - націоналістичних сил, що декларують "волю націй". Утрирування національних цінностей у суспільстві, що трансформується, насамперед, пов'язано з загальною економічною і соціальною кризою країни, посиленням групових інтересів, що найчастіше прикриваються національними мотивами. Гасла про пріоритетність корінної нації і її особливих прав на своїй території, дискримінація інших націй несуть велику небезпеку для загальнокультурного простору і культур народів і народностей. Доречно тут згадати, що такої тенденції не спостерігається, наприклад, у релігії. Релігійні навчання не замикаються на вузькому розумінні національності. Ні християнство, ні іслам, ні буддизм не поділяють людей за національною ознакою. Націоналістичні тенденції виявлялися і раніш, а в епоху змін стають сприятливим ґрунтом для ідей націоналізму. Це відбувається, тому що позбавлена загальнолюдських соціальних ідеалів людина висуває на перший план ідеологію національну, причому, зазвичай, вакуум заповнюється широко доступною, дохідливою ідеологією націоналізму. Треба визнати, наприклад, що ідея "національної винятковості" є сьогодні частиною нашого життя, коли навіть самих реалістично мислячих людей приваблює ідея національної винятковості, і на жаль, це не є ідеєю національної самосвідомості.На формування загальнонаціональних та загальнолюдських культур впливаю перш за все їх цінності. Філософський аналіз категорії "цінність" передбачає її загальність. Аристотель підкреслював, що цінності людьми сприймаються по-різному. Загальнолюдські цінності можуть осягатися лише через національні, вони повинні не протистояти, а підкреслювати своєрідність і самобутність кожного народу. Вони створюються загальними зусиллями всіх народів, тому будь-яка і кожна національна культура є невід'ємною частиною світової культури 6, 123. Співвідношення загальнолюдського і національного являє собою процес діалектичної взаємодії: національне