41. Розкрийте сутність державного боргу, його види та джерела погашення.

Державний борг — це сума заборгованості держави своїм кредиторам. Розрізняють поточний і капітальний, внутрішній і зовнішній борг. Поточний борг — це сума заборгованості, що підлягає погашенню в поточному році й належних до сплати в цей період процентів з усіх випущених на даний момент позик. Капітальний борг — це загальна сума заборгованості й процентів, що мають бути сплачені за позиками. Внутрішній борг — це заборгованість кредиторам держави в даній країні. Зовнішній борг — це заборгованість кредиторам за межами даної країни.

Управління державним боргом полягає в забезпеченні платоспроможності держави, тобто можливості погашення боргів. Це стосується як поточного, так і капітального боргу. Що стосується поточного боргу, то необхідно забезпечити реальні джерела його погашення. Для капітального боргу важливо встановити такі строки його погашення, коли будуть наявні відповідні для цього джерела.Проблеми державного боргу не у його величині — в абсолютних сумах та відносно ВВП і обсягу бюджету, а у забезпеченні платоспроможності держави.

В управлінні внутрішнім та зовнішнім боргами існує певна специфіка. Платоспроможність за внутрішніми позиками забезпечується, як правило, за рахунок внутрішніх джерел. Платоспроможність за зовнішнім боргом залежить насамперед від валютних надходжень. Можливості у погашенні цього боргу виз­начаються станом торговельного балансу. Позитивне сальдо характеризує ті ресурси, які забезпечують платоспроможність держави і дають змогу урегулювати платіжний баланс.

Погашення боргу - виконання боргових зобов'язань перед кредиторами щодо сплати основної суми боргу, тобто суми позики, визначеної угодою про позики або номінальної вартості державних цінних паперів.

Обслуговування боргу - це комплекс заходів держави з погашених позик, виплати процентів за ними, уточнення і змін умов погашених позик. Проценти -це дохід, що сплачується на користь кредитора за умовами угоди про позику або про випуск державних цінних паперів.

Погашення та обслуговування державного боргу може здійснюватися в грошовій формі, а за згодою кредитора - шляхом поставки товарів (послуг), заліку зустрічної вимоги та іншими шляхами відповідно до чинного законодавства України.

Основними джерелами погашення та обслуговування боргу можуть бути: кошти, отримані державою в процесі приватизації; державні запозичення; кошти бюджету; золотовалютні резерви.

42. Назвіть ознаки за якими класифікують державні позики.

Державні позики є добровільними і зміна умов випущеної в обіг позики не допускається.

Державні позики класифікуються у відповідності з такими ознаками:

1) за елементами - позики, розміщені центральними і територіальними органами управління;

2) в залежності від місця розміщення - внутрішні і зовнішні позики;

3) в залежності від обігу на ринку - ринкові і позаринкові позики.

Ринкові позики вільно продаються і купуються. Вони є основними при фінансуванні бюджетного дефіциту. Позаринкові - не можуть вільно змінювати своїх власників. Вони не підлягають обігові на ринку цінних паперів. Випускаються державою, щоб залучити певних інвесторів. Так, на Заході позаринкові державні облігації випускаються для мобілізації коштів недержавних пенсійних фондів, страхових компаній, дрібних інвесторів.

4) в залежності від терміну залучення коштів - короткострокові (із терміном погашення до 1 року), середньострокові (від 1 до 5 років), довгострокові (від 5 років і вище). Короткострокові позики використовуються для фінансування тимчасових розривів у надходженні доходів і здійсненні витрат. Звичайно з цією метою випускаються векселя. Центральний уряд випускає казначейські векселя, місцеві органи влади - муніципальні. Залучення коштів на більш тривалий період звичайно здійснюється за допомогою облігацій;

5) в залежності від забезпечення боргових зобов'язань - заставні і беззаставні. Заставні облігації забезпечуються конкретною заставою, наприклад, визначеним майном. Такі облігації найчастіше випускаються місцевими органами влади. Беззаставні не забезпечуються нічим конкретно: забезпеченням служить усе майно держави або муніципалітету. Центральні органи управління звичайно випускають беззаставні облігації. Їх надійність винятково висока і тому інвестори не потребують ніяких додаткових гарантій.

6) за характером виплачуваного доходу - боргові зобов'язання виграшні, процентні, із нульовим купоном. Виплата доходу за виграшними облігаціями здійснюється на основі лотереї. Ці облігації не користуються великим попитом. Інвестори прагнуть одержати стабільний доход, а не покладатися на волю випадку. Ті, які хочуть одержати виграш, віддають перевагу купівлі облігацій, доход за якими виплачується один, два або чотири рази на рік на підставі купонів. Більшість інвесторів віддає перевагу таким борговим зобов'язанням.

Короткострокові позикові інструменти держави не мають купонів. Вони продаються зі знижкою з номіналу. Не мають купонів і деякі довгострокові боргові зобов'язання, весь доход з яких виплачується разом із сумою основного боргу. Як і короткострокові облігації, вони продаються зі знижкою з номіналу. Такі облігації одержали назву облігацій із нульовим купоном;

7) залежно від методу визначення доходу - боргові зобов'язання з твердим або плаваючим доходом. У ряді випадків фіксована ставка за цінними паперами є причиною зростання витрат держави на виплату відсотків, в інших випадках вона може відлякати інвесторів, що очікують підвищення відсотка.

8) залежно від обов'язку позичальника дотримуватися термінів погашення позики - зобов'язання з правом дострокового погашення і без права дострокового погашення.