ВАРІАНТ № 1

Завдання 1. Розкрийте сутність та проаналізуйте форми відображення.

Найважливіші досягнення науки та техніки переконують в тому, що кожне матеріальне утворення відображає інші, що впливають на нього, та само відображається у них. Всезагальність відображення як якості, що є у фундаменті матерії, визначається універсальністю матеріальної взаємодії. Тіла, процеси, явища взаємодіють між собою і внаслідок змінюються. Відображення у неживій природі є найпростішим і відбувається на механічному, фізичному, хімічному рівнях, кожен з яких специфічний. У неживій природі кожен об'єкт реагує на вплив іншого дуже визначено, зміни, що з ними відбуваються, відповідають властивостям об'єкта, що здійснює вплив.

Перехід від неорганічної до органічної природи приводить до формування ряду нових властивостей відображення, що надає йому якісно іншого характеру. Відображення на рівні живої природи називають інформаційним. За даними сучасної науки, зокрема молекулярної біології, інформація є фундаментом життя. Інформаційне відображення — необхідний спосіб само регулювання живих систем. Первісна і найзагальніша форма інформаційного саморегулювання у живій природі подразливість, що виступає єдиною формою саморегулювання у нижчих тварин та рослин і як елементарна лежить в основі усіх більш високих рівнів прояву саморегулювання живого, аж до вищої психічної діяльності людини. Подразливість це здатність усього живого відповідати на вплив ззовні процесом внутрішнього збудження, який забезпечує адекватне реагування на подразник. Це допсихічна форма регулювання пристосувальної поведінки, що здійснюється за рахунок використання енергії самого організму.

У найпростіших багатоклітинних є нервова система, що виконує подвійну функцію — здійснює зв'язок із зовнішнім середовищем і організує дію внутрішніх органів. Тут панівною формою стає інстинкт — система безумовних рефлексів, що здійснюються нервовою системою. Значення нервової системи полягає не тільки в тому, що на її основі склався вищий тип безумовних реакцій у вигляді інстинкту, але й у тому, що з виникненням інстинкту у тварин утворюється принципова нова форма саморегуляції — умовний рефлекс.

Умовний рефлекс — реакція організму вже не тільки на безпосередньо життєвозначущі явища, але й на біологічно нейтральні, як визначені сигнали, що приводять у дію інформаційні програми життєдіяльності, до того переважно такі, що набуті в процесі індивідуальної життєдіяльності тварини.

Психічне відображення — якісно новий рівень саморегулювання живих організмів. Між образами сприйняття і уявленнями з одного боку, та відповідною реакцією організму, з іншого, — немає такої жорсткої залежності, як на допсихічному рівні між певними подразниками та відповідною реакцією організму. Образи можуть протягом життя викликати найрізноманітніші реакції: один і той же образ може викликати різні реакції, і навпаки, — одна й та ж сама реакція може викликатися різними образами. Проте свідоме відображення, свідома саморегуляція — це вже якісно нова форма в розвитку інформаційних процесів. 

Відображення — фундаментальне філософське поняття і є загальною властивістю матерії. Воно притаманне всім об'єктам живої і неживої природи. Властивість матерії, яка володіє властивістю, по суті спорідженим з відчуттям, властивістю відображення, що виявляється в здатності матеріальних систем у формі зміни власної визначеності в процесі взаємодії з ними.

Завдання 2. Визначте поняття «розвиток».

• розвиток – це рух, який супроводжується кількісно-якісними змінами того чи іншого явища;

джерело розвитку присутнє у самому явищі тощо. У такому разі рух стає свідомим саморозвитком. Розвиток не може існувати без руху. Рух є невід’ємною формою буття світу. Рух є матеріальним, матерія перебуває у стані руху. Під рухом матерії розуміється не тільки механічне переміщення тіл у просторі, але й будь-які взаємодії, а також зміни стану об’єктів, що викликані цими взаємодії. Рух не має початку та кінця і є процесом виникнення, розгортання та розв’язання суперечностей. Генезис форма матеріального руху відтворювався у матеріальних та духовних формах діяльності суспільства. У матеріальних від втілювався у закономірностях розвитку знарядь праці та продуктивних сил у цілому. У духовних відтворювався у логіці виникнення наук. З таких закономірностей історично викарбувався і принцип класифікації наук, які у своєму історичному та теоретичному розвитку повторювали логіку сходження матеріальних форм руху від простих до складних.

• Спостерігаючи різноманітність буття, людина задавалася питанням, що лежить в основі розмаїття речей і подій, їх мінливості, поліморфності, калейдоскопічної строкатості.

• Єдність буття, причинність всіх змін і гранична основа чуттєвої раціональності складають поняття субстанції.

ВАРІАНТ № 2

Завдання 1. Розкрийте сутність закону єдності та боротьби протилежностей і проаналізуйте його значення для розвитку сучасного світу.Закон єдності і боротьби протилежностей - один з основних законів діалектики, який визнаєвнутрішнє джерело руху і розвитку в природі, суспільстві та пізнанні.В історії філософії спочатку склалось уявлення про повсюдне зчеплення крайнощів, про їх чергування і заміщення одного іншим, про те, що вони "знаходяться". У Новий час Кант створив вчення про антиномії, Фіхте - вчення про діалектику в діяльності "Я", Гегель - про єдність і боротьбу протилежностей як змістовно-логічний принцип, що став однією з важливих історичних передумов матеріалістичної діалектики. Протилежність - філософська категорія, яка відображає сторони, властивості, тенденції, процеси в предметах і явищах, що взаємозумовлюють і взаємовиключають одне одного.Відношення між протилежностями, їхня єдність і боротьба є суперечністю, що являє собою джерело будь-якого руху і розвитку. Усі матеріальні об'єкти містять у собі протилежності. Якщо деякі предмети і явища і здаються абсолютно однорідними, то тільки тому, що протилежні сторони, елементи, тенденції до певного часу приховані від нашого сприйняття. Варто тільки проникнути у глибину об'єктів, як у них виявляються протилежні тенденції. Кожний предмет, явище, процес є суперечливою єдністю протилежностей, які взаємопроникають, переходять одна в одну, перебувають у стані єдності і боротьби. Протилежності не ізольовані одна від одної. Вони існують в одних і тих самих явищах, виявляються в єдності, образно кажучи, не можуть "жити" одна без одної. Єдність, збіг протилежностей і означає, що вони взаємопороджують одна одну, одна без одної не існують. Боротьба протилежностей означає, що протилежності не лише взаємозумовлюють, а й взаємовиключають одна одну, і, взаємодіючи, стикаються між собою, вступають у взаємобороть-бу, яка може набирати різних форм. Єдність протилежностей являє собою насамперед їх взає-мопокладеність, тобто те, що протилежно діючі сторони не тільки заперечують, але й взаємно зумовлюють одна одну, складаючи нерідко єдність цілого. Якщо зникає один бік протиріччя, другий перестає існувати. Єдність протилежностей виявляється у тому, що між протилежностями має місце певне співпадання, їх взаємопроникнення, тотожність у тих або інших моментах, тенденціях. Важливим моментом єдності протилежностей є й те, що вони можуть взаємно переходити одне в одне, і в цьому найбільш повно виявляється їх тотожність. Протилежності, перебуваючи в єдності, неперервно взаємодіють між собою. Вони не тільки взаємозумовлюють і покладають одне одного, але і заперечують одне одного, протидіють у процесі розвитку. Ця взаємодія протилежностей і є їх боротьбою.Відношення, яке характеризується єдністю протилежностей і водночас постійною боротьбою між ними, називається суперечністю.Діалектична суперечність - це взаємодія протилежних боків і тенденцій, що взаємовиключають одна одну і разом з тим знаходяться у внутрішній єдності і взаємопроникненні, виступаючи джерелом саморуху і розвитку об'єктивного світу і пізнання. Отже, структуру суперечностей створює відношення протилежностей, їх єдність і боротьба.Через внутрішні суперечності матеріальні об'єкти не можуть перебувати у стані абсолютного спокою, відбувається роздвоєння єдиного, "боротьба протилежностей вносить у явища і предмети неспокій", не дає змоги їм застигнути, приводить у рух. Єдність протилежностей передбачає, що вони не можуть існувати одна без одної. Прикладом такої єдності є процеси асиміляції і дисиміляції в живому організмі. Також притягання немислиме без відштовхування, плюс без мінуса, верх без низу, причина без наслідку.

Завдання 2. Дайте визначення поняття «гностицизм»

прийнято вважати гностицизмом систему поглядів і віросповідну практику, що “являє собою синкретичне поєднання різнорідних елементів, зазнає впливу існуючих на той час течій та напрямків і здійснює на них зворотний вплив”.

Гностицизм виник через природне бажання людини створити науку, що “захищає” доброту та всемогутність Бога від зла світу. Оскільки гностики споріднювали матерію зі злом, вони шукали шлях, яким можна було б створити філософсько-концептуальну систему, в якій “звільнити” Бога як духа з цього з’єднання зі злом і в якій людина також могла б духовно мати відношення до Творця .Сутнісною основою вчення гностиків було питання зла. Гностики стверджували, що матеріальний світ є зло. З цього випливає, що Творець і Управитель всесвіту – не великий і багатомилостивий Бог, а підлегла й недосконала істота – “деміург”. Відтак гностики визнавали Старозавітнього Сгову Творцем світу, але світу, що є недосконалим витвором матерії. Такий підхід дає право сумніватися в дійсності Єгови (Бога).

Гностики вважали, що спасіння, по суті, було звільненням духа від матерії, усього фізичного. Це поступовий процес здобуття людського знання, яке освітлювало гностика й привертало його до сфери чистого духа. Таке відання людина досягала через надприродне об’явлення, яке було передане тим, хто є членом даної групи гностиків.

Слід пам’ятати, що гностики належали саме до тих груп, де культивувалися знання про Верховну Сутність і шляхи спасіння: проте воно поширюється лише в середовищі “своїх”, утаємничених . З цією метою гностики створювати філософські школи, містичні союзи, релігійні громади. Треба зауважити, що наука гностиків охопила широкі території Римської імперії і серйозно підкошувала основи християнського віровчення. їм вдавалося навертати до цієї школи не лише філософів і “мудреців” того часу, але й багатьох визначних представників Церкви

ВАРІАНТ № 3

Завдання 1. Розкрийте сутність методів наукового пізнання та проаналізуйте їх значення в науково-пізнавального процесі.

Пізнання багатовимірний процес побудови знання. Пізнання рухається від 1) чуттєвого спостереження до 2) абстрактно-логичного мислення і до 3) практики як критерія істинності пізнання.

Наукове пізнання – вищий тип пізнавальної діяльності людини

Методологія (від гр. методос – шлях, спосіб пізнання, дослідження та логос – вивчення) – наука (вчення) про структуру, логічну організацію, способи, принципи, методи, засоби. норми науково-пізнавальної діяльності суб’єкта та систему способів організації та обґрунтування наукового знання.

У широкому розумінні методологія наукового дослідження – це спосіб побудови думки, певним чином упорядкована практична та теоретична діяльність суб’єкта, а в вузькому – сукупність принципів, методів, прийомів, норм та процедур науково-пізнавальної діяльності суб’єкта.

ЕМПІРИЧНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Спостереженняцілеспрямоване сприйняття явищ об'єктивної дійсності без внесення змін в реальність, що досліджується

Вимірюваннявиявлення кількісних характеристик досліджуваної реальності. В результаті вимірювання відбувається порівняння об'єктів за певними властивостями

Порівнянняодночасне виявлення співвідношення та оцінка загальних для двох або більше об'єктів властивостей або ознак

Описфіксація засобами природної чи штучної мови відомостей про об'єкти і явища

Експериментспостереження за об'єктами та явищами в контрольованих або штучно створених умовах з метою виявлення їхніх істотних характеристик;

ТЕОРЕТИЧНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

АналізФорма пізнання в результаті якої розчленовують предмет. Аналіз завжди втрачає ціле, рух від частки до цілого.

СинтезУтворення з цілого, синтезування часток здобутих внаслідок аналізу

Абстрагуваннясмислова операція, філософський і логічний метод «відволікання», який дає змогу переходити від конкретних предметів до загальних понять і законів розвитку. Метод пізнання, який у конкретній формі узагальнює фундаментальний або загальні закономірності

Ідеалізаціяметод наукового пізнання, який полягає в уявному конструюванні об'єктів, яких не існує в дійсності. Спосіб логічного моделювання, що створює теоретичні об єкти, що не можуть бути здійсненні експериментальним шляхом

ФормалізаціяМетод відображення результатів мислення за допомогою системи символів, формул, знаків.

Індуктивний методРух пізнання від окремого до загального. засіб дослідження, при якому від спостереження окремих фактів і явищ переходять до встановлення загальних правил і законів.

Дедуктивний методспосіб дослідження, при якому окремі положення логічно виводяться із загальних положень. Рух від загального до окремого

Аксіологічний методФілософське вчення про природу цінностей, їх місце в реальності і структурі ціннісного світу: оскільки об єктом є минуле, то наукове вчення буде включати певне відношення вченого до предмету дослідження

Системний методПри якому предмети і явища розглядаються як частини або елементи певного цілісного утворення

Структурно-функціональнийце підхід в описі і поясненні систем, при якому досліджуються їхні елементи і залежності між ними в рамках єдиного цілого; окремі соціальні явища виконують визначену функцію в підтримці і зміні соціальної системи

Метод моделюванняКоли за допомогою упізнаних закономірностей моделюється певна реальність

Завдання 2. Дайте визначення об’єктивного ідеалізму.

Об’єктивний ідеалізм виходив з того, що свідомість розвивається іманентно, спонтанно і може бути зрозумілою виключно з самої себе. На ґрунті об’єктивного ідеалізму виникають різноманітні креаціоністські концепції, що трактують свідомість („розумну душу”) як „божий дар”. термін, що позначає напрям філософської думки, який вважає первинним незалежний від суб'єкта універсальний ідеальний початок. В різних філософських школах цей початок називається по-різному: Бог у теології, абсолютний дух у Гегеля, світова воля уШопенгауера тощо.

Об'єктивний..ідеалізм..визнає реальність світу й матерії, однак розцінює їх підпорядкованими певним ідеальним принципам. В цьому відношенні він протистоїть як суб'єктивному ідеалізму, так і матеріалізму.Першим визначним представником об'єктивного ідеалізму був Платон.

Визнає реальність світу і матерії, однак розцінює їх підпорядкованими певним ідеальним принципам, протистоїть суб активному та матеріальному

Завдання 3.

А) Міфологія є універсальним типом(первісна форма) світогляду;

Б) Формалізм – це таке співвідношення «зовнішньої» та «внутрішньої» форми, при якому «зовнішня» форма панує по відношенню до «внутрішньої» форми.

ВАРІАНТ № 4

1. Розкрийте місце і роль економічних відносин в системі суспільних відносин.

Термін «економіка» функціонує у двох значеннях:

А) це господарство, сукупність засобів, об’єктів, процесів, які люди використовують для задоволення власних потреб шляхом створення необхідних благ, умов і засобів існування за допомогою праці;

Б) наука про господарство та засоби його ведення, про відносини між людьми в процесі вир-ва і споживання, обміну товарами і послугами. Оскільки система суспільних відносин охоплює усі сфери суспільного життя та діяльності людей, то економіка є невід’ємною частиною цієї системи. Людина не може існувати без благ, їй потрібні хоча б блага першої необхідності – це одяг, їжа, житло. Для того, щоб людина була забезпеченою цими благами необхідне економічне виробництво. Вир-во – це процес, за допомогою якого люди, використовуючи речовини і сили природи та власні сили і здібності, цілеспрямовано створюють матеріальні та духовні цінності, здатні задовольнити їх життєві потреби. Процес вир-ва є неоднорідним і вимагає чіткої організації – спеціалізації, упорядкування, регулювання. Для цього покликана економіка як наука, що дає теоретичні та практичні аспекти в діяльності людини.

Економіка як сукупність засобів вир-ва допомагає створювати людині всі необхідні блага для її життя. Матеріальному вир-ву в розвитку як окремого індивідуума, так і суспільства, відводиться першочергове значення. Воно не лише забезпечує людину всіма необхідними матеріальними благами, а й безпосередньо обумовлює розвиток соціальної культури людини, групи людей, класів, суспільства. Характер і рівень матеріального вир-ва визначається способом освоєння природи, тобто способом вир-ва. Спосіб вир-ва – це єдність продуктивних сил і виробничих відносин. Продуктивні сили відображають активне ставлення людей до природи, її перетворення у блага, що задовольняють потреби людини й суспільства. До продуктивних сил відносять людей в єдності їх духовних та фізичних сил та засоби вир-ва (засоби праці + предмети праці). Виробничі відносини – це сукупність матеріально-економічних відносин між людьми в процесі вир-ва і руху суспільного продукту від вир-ва до споживання.

Отже, економіка посідає найважливіше серед усіх відносин місце, оскільки є засобом для вир-ва необхідних для існування людини благ, організовує відносини між людьми, бере участь у суспільному відтворенні, забезпечує розвиток суспільства вцілому.

2. Сформулюйте основні положення філософії к. Маркса і ф. Енгельса.

Марксистська філософія, і в цьому одна з її специфічних рис, виникла як складова більш широкого вчення – марксизму. До його складу, крім філософського вчення, входить також теорія економічного розвитку суспільства – політична економія і теорія соціально-політичного розвитку – "науковий комунізм".

Ідея Ф.Енгельса про основне філософське питання дає можливість певним чином класифікувати філософські школи і напрямки. Згідно з марксизмом, філософів, які визнають матерію первинною, а свідомість вторинною, називають матеріалістами. Тих, хто визнає первинність духу або свідомості, називають ідеалістами. Ідеалізм, у свою чергу, постає удвох формах – суб'єктивний і об'єктивний. Суб'єктивний ідеалізм бачить першооснову буття у свідомості суб'єкта. Об'єктивний ідеалізм як першооснову буття розглядає дух або ідею, що існує об'єктивно, поза суб'єктом.

Матеріалізм і діалектика дозволили К.Марксу та Ф.Енгельсу відкрити феномен повторюваності у суспільних процесах і тим самим довести, що й суспільство, а не тільки природа, розвивається за певними законами, виділити окремі етапи в його розвитку, які були названі суспільно-економічними формаціями, по-новому оцінити роль народних мас та окремих особистостей в історії, дати своє розуміння причин виникнення і функціонування держави, соціальних класів, їхньої боротьби між собою, показати еволюцію сім'ї та ін.

В цілому марксизму властива переоцінка ролі матеріального чинника, зокрема економічного, у поясненні життєдіяльності суспільства. Значення свідомості, суб'єктивного фактора постійно підкреслювалось, але недостатньо враховувалось.

Особливе місце у філософії марксизму посідає проблема людини. Якщо найбільші досягнення матеріалістичної домарксистської філософії в розумінні людини, її призначення в світі зводились до того, що людина – частка природи, активна, свідома істота, має право на свободу і потребує гуманного ставлення до себе , то К.Маркс і Ф.Енгельс розглядають людину не лише як продукт природи, а й як соціальний феномен. Причому акцент робиться на її соціальних характеристиках.

Ідея знищення приватної власності та подолання відчуження проходить червоною ниткою через увесь марксизм. Суспільством вільної праці, соціальної рівності, справедливості та гуманізму проголошується комунізм. У творах К.Маркса і Ф.Енгельса комунізм виступає у двох аспектах: як світле суспільство майбутнього, мета пригноблених і як дійсний, реальний рух, що послаблює стан відчуження. Вказується і соціальна сила, здатна кардинально змінити суспільні відносини, забезпечити перехід від приватної до суспільної власності. Такою силою у вченні марксизму

. 3. Надайте відповідь на тестове .

А) Метою історії у праці “Філософія історії“ Гегеля є єдність логічного та історичного

Б) Вперше термін “філософія” запровадив Піфагор

ВАРІАНТ № 5

Завдання 1. Розкрийте сутність емпіризму та раціоналізму і проаналізуйте їх основні суперечності.

Емпірики стверджували, що чуттєвий досвід людини є єдиним джерелом пізнання. Але вони недооцінювали значення теоретичного, абстрактного, раціонального мислення і вважали, що вирішальними в пізнанні є показники наших чуттів Раціоналісти, на противагу емпірикам, вирішальним джерелом істинного знання визнають розум. Для раціоналізму характерна абсолютизація мислення, відрив абстрактного мислення від чуттєвого досвіду. Раціоналісти стверджують, що наукове розуміння світу можна створити власне умоглядним шляхом, без будь-якої допомоги чуттєвого досвіду, незалежно від нього (Б. Спіноза,)

Таким чином, першим моментом пізнання є живе споглядання або чуттєве пізнання – відчуття, сприйняття, уявлення. Саме з живого споглядання, і насамперед з відчуттів, починається пізнання об'єктів дійсності. Впливаючи на органи чуття, предмети і явища зовнішнього світу збуджують нервову систему.

Відчуття – означає відображення в мозкові окремих властивостей предметів та явищ об'єктивного світу, що безпосередньо діють на наші органи чуттів.

Більш високим ступенем пізнання порівняно із відчуттям є сприйняття.

Сприйняття не можна відривати від відчуттів, адже воно виникає на ґрунті відчуттів, які є результатом певного впливу предметів на органи чуття людини. Разом із тим сприйняття не можна зводити до простої механічної суми відчуттів.

Раціональне в пізнанні дає людині можливість при вивченні явищ розкривати їх сутність, пояснювати внутрішній зв'язок, закон їх існування та розвитку. Об'єктивна дійсність постає перед людиною в безкінечному розмаїтті окремих предметів та явищ. У процесі пізнання людина йде від цих явищ до їх сутності, від одиничного до загального, від чуттєво-сприйнятливого до раціонально-пізнаваного, від конкретного до абстрактного.Основними формами абстрактного мислення є поняття, судження, умовивід.

Обидва ці напрями в ході подальшого пізнавального процесу виявили свою абстрактність і однобічність. Однобічність зумовлена передусім абсолютизацією кожним із цих напрямів ролі одного з джерел людського знання і абстрагуванням від іншого чи принаймні його недооцінкою. Емпіризм гіпертрофує значення чуттєвого індивідуального досвіду у пізнанні, залишаючи в тіні раціональне начало останнього. Раціоналізм же, навпаки, нехтує пізнавальними можливостями людського досвіду і перебільшує роль інтелектуальних начал. Однобічність і емпіризму, і раціоналізму виявилась також у нерозумінні ними значення людської предметно-перетворюючої життєдіяльності як основи і рушійної сили пізнання. У раціоналізмі відрив пізнання від життєвого світу людей виявився наочніше. Цей самий недолік характерний, однак, і для емпіризму. Адже чуттєвий досвід індивіда, на якому грунтується емпіризм, — лише одна, до того ж неосновна, форма життєдіяльності. Перебільшуючи ж її роль, емпіризм тим самим протиставляє її всім іншим різновидам практичної життєдіяльності людей, стає неспроможним зрозуміти значення останньої в цілому.

Завдання 2. Назвіть форми матеріального руху.

1. Переміщення в просторі різноманітних тіл, рух найдрібніших частинок, макротіл

(Механічний рух як тотожність протилежностей при тяжіння-відштовхування.

2. Електромагнітні явища, гравітація, теплота, світло, звук тощо

(Фізичний рух – механіка молекулярного світу;

3. Хімічні реакції, хімічний синтез в органічній або неорганічній природі

(Хімічний рух – фізика атомарного світу)

4. Процеси в живих організаціях

(Біологічна форма руху – (хімія клітини (білок), виникнення життя.

5. Соціальні зміни, процеси мислення і пізнання

(Суспільна форма руху – якісно нова форма матеріального розвитку, коли виникає суспільна практика та її невід’ємний атрибут – мислення. Мислення постає як “своє інше” (Гегель) самої матерії, це ідеальна форма реального світу.

Завдання 3. Надайте відповідь на тестове завдання. Оцінюється за 20-бальною системою.

А) Суперечності продуктивних сил та виробничих відносин розв’язуються ………………..

Б) Вперше термін “буття” в історії філософії запровадив Піфагор

ВАРІАНТ № 6

Завдання 1. Розкрийте та проаналізуйте основні форми суспільної свідомості.

Свідомість має надзвичайно складну структуру. Фахівці не мають відносно неї одностайної думки. Це пов'язано зі складністю такого явища, як свідомість, яка взагалі вирізняється складністю, важкодоступністю наукового вивчення. Багато аспектів, властивостей свідомості ми ще не знаємо, спостерігається дискусійність, навіть протилежність поглядів відносно механізмів, властивостей, функцій, структури свідомості.

Можна виділити такі рівні свідомості та їх елементи.