2. Діалектичні та метафізичні концепції розвитку

Термін"діалектика"вперше застосував Сократ, маючи на увазідіалог,спрямований на взаємозацікавлене обговорення проблеми з метою досягнення істини шляхом протиборства думок, поглядів. Платон теж тлумачив діалектику яклогічну операцію розчленування і пов´язування понять завдяки питанням і відповідям. У розумінні, близькому до сучасного, поняття діалектики застосовував і Гегель, що трактував її як вміння відшукувати протилежності у самій дійсності. Розвиток,таким чином, єперехід від абстрактного до конкретного, перехід явища з одного якісного стану в інший, що здійснюється на підґрунті виявлення і розв´язання суперечностей.При цьому сам розвиток тлумачився як саморозвиток абсолютного духу, що проходить від буття до сутності, а потім від сутності до поняття. У Гегеля поняття виявлялося і суб´єктом, і об´єктом, і абсолютною ідеєю. Але моделлю гегелівської діалектики слугувала не об´єктивна реальність, а відображуюче її мислення. Діалектика Гегеля суперечила свідоцтвам природознавства, у межах якого були висунуті глибокі діалектичні ідеї

Діалектика виникла і історично розвивалась у боротьбі з метафізичним методом мислення, характерною особливістю якого є однобічність, абстрактність, абсолютизація того чи іншого моменту у складі цілого.

Уже в Стародавній Греції елеати, надаючи критиці гераклітівський принцип усього сущого, загострили увагу на іншій стороні - на усталеності, і дійшли протилежної крайності, заявивши, що все незмінне. У Новий час метафізика виступила у вигляді абсолютизації аналітично-класифікаційних засобів у пізнанні природа. Метафізичне мислення виявилось у вигляді так званого "плоского еволюціонізму" і різних концепцій «творчої еволюції». Метафізична концепція розглядає явища і предмети матеріального світу якізольовані і не пов´язані між собою,як випадкове накопичення явищ і предметів.Сутність метафізичної концепції зводиться також до того, що вона заперечує внутрішнє джерело розвитку - саморозвиток. Причину розвитку природи і суспільства вона вбачає у якійсь зовнішній, надприродній силі і врешті-решт у Богові.

низхідна, спадна,регресивна,перехід від складного до простого. З цього визначення категорії розвитку виходить, що розвиток багатший за своїм

3. Надайте відповідь на тестове .

А) «Знання – це ………» (Ф. Бекон): Виберіть і вставте правильну відповідь: а) сила

Б) Свідомість – це відображення дійсності у формах, пов'язаних (прямо чи опосередковано) з практичною діяльністю. Можлива лише як суспільне яви­ще, існує на основі мови. Феноменологія розглядає С. як потік актів (сприй­мання, пригадування, міркування та ін.), спрямовані на певні предмети (ін-тенціональність) і певним чином організовані часовим потоком свідомості.

ВАРІАНТ № 16

1. Сутність сучасної цивілізації

Цивілізаційний підхід до типології суспільства, на відміну від формаційного базується не на виокремленні рівня продуктивних сил і економічного базису як сукупності виробничих відносин, а на визначенні виду господарської діяльності, що переважає в ньому, та панівної системи цінностей. У широкому розумінні цивілізація це ступінь, стан суспільного розвитку, що характеризується всезагальним зв´язком індивідів та їх спільнот з метою відтворення суспільного багатство для свого існування та удосконалення. Цивілізація сформувалася приблизно 3,5 тис. років до п. с. як результат розпитку продуктивних сил; поглиблення суспільного поділу 348 праці, відокремлення міста від села, розумової праці від фізичної - виникнення товарного виробництва і товарно-грошових відносин, розколу суспільства на класи і створення держав. Сучасний науково-технічний період у розвитку цивілізації відрізняється від попередніх величезними досягненнями, насамперед у продуктивних силах. До них долучилась наука. Результатами технічного і технологічного застосування науки у виробництві є автоматизація, технотронізація, комп´ютеризація засобів виробництва, безвідходні та малоопераційні технології, ефективність яких очевидна. Якщо, наприклад, ЕОМ першого покоління (на електронних лампах) виконували до 10 тис. операцій за секунду, то сучасні (на великих і надвеликих інтегральних схемах) — десятки мільйонів. Система "наука — техніка — виробництво" відкриває безмежні перспективи зростання кількості і якості знарядь і предметів праці. Істотні зміни сталися у головній продуктивній силі суспільства — людині. Досягнення науки, їх застосування у виробництві були б неможливими без людини-інтелектуала, її діяльність, світогляд і стосунки стали раціональними, тобто доцільними і цілеспрямованими, цивілізованими. Поступово, але впевнено наукові програми культурної соціалізації особистості здобувають гору над релігійними і морально-художніми програмами. Для виробничих відносин сучасного періоду цивілізації характерні ринкова економіка, плюралізм форм власності, розподілу, обміну і споживання виробленого продукту, внутрішньодержавна і міжнародна спеціалізація, кооперація та інтеграція. їх вплив на політичну надбудову виявляється в зростанні демократизму, політичного плюралізму, переважанні дипломатичних шляхів вирішення суперечностей між народами і державами над насильницько-збройними; у перетворенні держав на стратегічних партнерів.Далеко не всі народи і держави сучасного світу відповідають теоретичній моделі цивілізації. Вони надзвичайно різноманітні: від індустріальних та інформаційно-технічних держав до слаборозвинутих і навіть кочових племен аборигенів.