Цибуля зелена

В зеленій цибулі міститься в три рази більше вітаміну С, ніж у його ріпчастих родичів. Крім того, зелениа цибуля багата на ефірні олії і фітонциди, які є відмінними помічниками у боротьбі проти вірусів та інфекцій. Вони вбивають не тільки бактерії, у тому числі і хвороботворні, викликають загибель збудників дифтериту, туберкульозу, ангіни, дизентерії, знезаражують порожнину рота, що містить мільйони бактерій. А ось ефірні масла цибулі - джерело сірки. У цибулі присутні і флавоноїди, елементи, стимулюючі серцеву діяльність.

Пагони зеленої цибулі лідирують за вмістом азоту, магнію, каротину, калію, кальцію, фосфору і цинку. До речі, саме брак цинку, може викликати випадання волосся і ламкість нігтів, а так само негативно позначитися на репродуктивній функції жінок.

Рослинна олія

Батьківщиною соняшника є Північна Америка. Індіанці вживали його у їжу, використовували у якості ліків, виготовляли барвники. Інки поклонялися соняшнику як священній квітці. До Європи дикорослий соняшник потрапив із Північної Америки у 1619 році, був завезений іспанцями. Довгий час соняшник вирощували на клумбах та палісадниках як виключно декоративну рослину, а майже два століття потому він опинився у Росії. Спершу соняшник був лише окрасою панських садиб, пізніше почали лузати його насіння. Російський академік Севергін писав наприкінці XVIII сторіччя, що із соняшникового насіння, яке є чудовою їжею для папуг, можливо добувати олію та готувати каву. Так поступово відкривалися можливості його практичного використання.

Склад жирних кислот y соняшниковій олії: стеаринова 1,6-4,6%; пальмітинова 3,5 - 6,4%; міристинова до 0,1%; арахінова 0,7 - 0,9%; олеїнова 24 – 40%; лінолева 46 – 62%; ліноленова до 1%. Склад фосфоровмісних речовин, токоферол, восків, вологи, летких речовин, не жирових домішок, величина кольорового числа, прозорості, перекисного числа, температура спалаху, а також сорт — залежать від способу віджимання, екстракції і подальшої обробки олії, змінюючись в широких межах.

Використання:

Соняшникова олія — одна з найважливіших рослинних олій, що має велике народно-господарське значення. У кулінарії застосовується для смаження і для додавання до салатів. З нього виробляють маргарин і кулінарні жири (шляхом гідрування). Соняшникова олія застосовується для виготовлення консервів, а також у миловарінні та лакофарбовій промисловості.

Споживачі сирої соняшникової нерафінованої олії в сегменті b2b: виробництва рафінованої та бутильованої соняшникової олії, виробники жирової (майонез, маргарин, саломас тощо) продукції, підприємства, що виробляють лако-фарбову продукцію, підприємства тваринництва і птахофабрики.

Близько 60% соняшникової олії світу виробляється в Україні.

Рекомендується використовувати рафіновану рослинну олію.

Вершкове масло

Масло вершкове — молочний продукт, який виробляється шляхом збивання свіжого або кислого молока, вершків чи перетворення високожирних вершків.

Масло вершкове — масло, вироблене з вершків та/або продуктів переробки молока, яке має специфічний притаманний йому смак, запах та пластичну консистенцію за температури (12±2) °C, з вмістом молочного жиру не меншим ніж 61,5 %, що становить однорідну емульсію типу «вода в жирі».

Склад:

• жир – 52 - 82,5%;

• білки – 0,5%;

• вуглеводи – 0,9%;

• зола – 0,1%;

• волога – 16 - 20%.

Енергетична цінність 100г масла від 556 до 748 ккал.

Класифікація масла за вмістом жиру:

• екстра (частка жиру: 80-85 %);

• селянське (частка жиру:  72,5-79,9 %);

• бутербродне (частка жиру: 61,5-72,4 %);

• топлене (частка жиру:  не менше 99 %).

Види масла:

• солодковершкове;

• солоне солодковершкове;

• кисловершкове;

• солоне кисловершкове.

За органолептичними показниками масло повинно мати чистий, добре виражений смак і запах вершків, підданих пастеризації при високих температурах, без сторонніх присмаків, запахів. Консистенція однорідна, пластична, щільна. Поверхня масла на розрізі блискуча, суха на вигляд. Колір від білого до жовтого, однорідний по всій масі.

Рекомендується використовувати солодковершкове масло.