Міністерство освіти та науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра економічної теорії та конкурентної політики

КУРСОВА РОБОТА

з дисциплін «Політична економія», «Мікроекономіка»,

та «Макроекономіка»

на тему № 93 «Становлення та розвиток біржової діяльності в Україані»

Виконала:

Студентка 2 курсу 17 групи

факультету економіки,

менеджменту та права

Должко Тетяна Валентинівна

Науковий керівник:

Київ 2014

Зміст

Вступ.....................................................................................................................................31. Історія становлення біржової торгівлі в Україні..........................................................5

1. Сучасний стан біржового ринку в Україні......................................................11

2. Поняття біржі.................................................................................................................18

2.1. Мета і завдання біржі.......................................................................................21

3. Основні проблеми біржової діяльності в Україні......................................................24

3.1. Шляхи вирішення проблем..............................................................................27

Висновки.............................................................................................................................30

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Актуальність теми. Світовий досвід господарювання в ринкових умовах свідчить, що серед організаційних форм торговельної діяльності одне з основних місць посідає біржова торгівля. Вона є інституціональною системою, за рівнем розвитку й ефективності функціонування якої у світовій практиці визначається перспектива ринкової економіки країни, та значною мірою добробут нації. Означене положення обґрунтовує необхідність наукового поступу в напрямі вирішення проблеми розбудови ефективного національного біржового ринку з огляду на практичні приклади передових економік. Організаційно-економічний механізм біржового ринку дозволяє забезпечити гарантованість реалізації договірних зобов'язань учасників торговельних операцій, регулювання ринку, страхування і перерозподіл ризиків виконання укладених угод, а отже, стабільність виробничої діяльності підприємств. Проте рівень розвитку біржової діяльності в Україні дуже низький, особливо в сфері товарообміну аграрного сектору, що підтверджує беззаперечну актуальність науково-практичних напрацювань у напрямі вирішення проблеми. Необхідно активізувати в Україні біржову торгівлю, привівши у відповідність до світової ринкової економіки, тому на часі теоретичне й методологічне обґрунтування шляхів вирішення цієї важливої проблеми, яка й до цього не залишалася поза увагою економічної науки.

Проблема біржової торгівлі обґрунтована вітчизняними науковцями, серед яких П.І. Гайдуцький, П.Т. Саблук, М.В. Зубець, В.П. Ситник, О.М. Шпичак, І.Г. Кириленко, Ю.С. Коваленко, В.Г. Андрійчук, О.П. Комарніцька, В.П. Горьовий, Б.В. Губський, М.О. Солодкий, Г.О. Шевченко, О.М. Сохацька, та зарубіжними, такими як Дж. Кейнс, В.К. Бансал, О. Штілліх, Дж. Хікс та ін. Проте в сучасних умовах залишається невирішеною проблема функціонування біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією з метою розробки основних шляхів її удосконалення в частині розбудови ефективного механізму взаємодії біржових структур і забезпечення їх функціональності з огляду на надто велику як для України кількість. Пріоритетним напрямом наукового поступу в даному напрямі слід вважати обґрунтування оптимальних підходів до забезпечення розширення сфери функціонування біржової діяльності та застосування розвинених її видів і форм, що зумовлює актуальність обраної теми дослідження.

Мета і завдання дослідження. Дослідити становлення та розвиток біржової діяльності на території України, поняття, мету та основні завдання, механізм та особливості функціонування. Дослідити сучасний стан біржового ринку в Україні. Виявити основні проблеми біржової діяльності та шляхи їх подолання.

1. Історія становлення біржової торгівлі.

Етимологічне поняття «біржа» походить від грецького byrza (сумка, гаманець). Традиційно слово «біржа» вживається для позначення трьох понять: збори, де в одному місці продають і купують; місце, де проводяться такі збори; сукупність угод, що укладаються при цьому.  Якщо поєднати все назване, вийде, що біржа - це певним чином організований ринок. Особливість його в тому, що він завжди оптовий, а предметом торгівлі є альтернативані цінності із заздалегідь  певними характеристиками, які відсутні в місці продажу: сировина і готова продукція, цінні папери, послуги, робоча сила і т.д.

Родоначальниками товарних бірж можна вважати середньовічні ярмарки, які постійно влаштовувалися у торгових центрах Європи. На ярмарках відбувалася оптова торгівля за зразками наявних товарів. Вони проводилися декілька разів на рік та сприяли розвитку міжнародних товаропотоків.

Важливим гравцем на світовому товарному ринку в кінці XІX - початку XX століття була Російська імперія, яка за обсягами експорту сільськогосподарської продукції поступалася лише США.

Біржова торгівля в Україні за­початкована відкриттям у 1796 р. Одеської товарної біржі та у 1834 р. – Кременчуцької [1, c. 205- 206].

Розвиток біржової торгівлі на Україні має наступні етапи:

1. Відкриття першої товарної біржі в м. Одеса (1796-1860 рр.) і початок біржового руху  (торгівля здійснювалася невеликими партіями зернових );

2. Активізація біржової торгівлі у всіх центрах України, їх спеціалізація (1861-1914 рр.); (11 бірж спеціалізувалися на окремих видах продукції; найбільший оборот мали Київська товарна біржа, яка спеціалізувалася на торгівлі цукром,  Миколаївська  –  хлібна  та  Одеська –  зернова);

Перед початком першої світової війни в Росії функціонувало вже 115 бірж, у тому числі 11 в Україні: Києві, Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Кременчуку, Запоріжжі, Миколаєві, Херсоні тощо. Українські біржі, як і більшість російських бірж, були товарними, але спеціалізованими. Так, у Києві основна маса біржових операцій проводилася з цукром і акціями цукрових заводів, в Одесі — із зерном та іноземною валютою.

У 1912—1913pp. частка України у виробництві цукру Російської імперії складала 56 %. В Україні була зосереджена половина цукрових заводів. За кордон вивозився тільки український цукор. Основними споживачами були Персія, на яку припадало 60 % цукру, що вивозився, і Фінляндія (30 %). Інші країни в експорті цукру відігравали значно меншу роль, хоча обсяги постачань обчислювалися десятками і тисячами пудів за рік. Це Китай, Туреччина, Афганістан, Німеччина, Австро-Угорщина та Англія. За кордон вивозилася 1/5 частина виробленого в Україні цукру. Інша частина йшла на внутрішній ринок Російської імперії.

Київська біржа забезпечувала понад 30 % обороту цукру імперії і понад половини обороту України. Тому Київську біржу багато років називали «цукровою». Така вузька спеціалізація визначила особливі функції біржового комітету Київської біржі. Наприклад, комітет постійно аналізував відомості про посіви і збирання цукрового буряка, його переробку, врожайність як по Україні, так і в цілому по імперії. Аналіз здійснювався на підставі статистичних даних, які Всеросійське товариство цукрозаводчиків періодично направляло біржовому комітету.

Вивчення діяльності Київської біржі та її біржового комітету за весь дореволюційний період свідчить про те, що біржовий комітет брав велику участь у вирішенні питань у сфері фінансів, торгівлі і промисловості, подавав свої висновки на вимогу уряду і розробляв пропозиції щодо різних глобальних проблем.

Протягом багатьох років на розі вулиць Інститутська і Хрещатик стояв будинок Київської біржі, де згодом за радянських часів розміщався «Сахаротрест». Потім будинок комусь став заважати, і липневою ніччю 1953 р. він був знищений вибухом.

За радянських часів бірж не було. їх відродження почалося на початку 90-х років після розпаду Союзу і переходу на ринкові відносини з вільним ціноутворенням[8, c. 6-7].

3. Повне припинення діяльності (1914 - 1921 рр.); (вважаємо за необхідне ввести такий етап, оскільки після першої світової війни та жовтневого перевороту  біржі  уже  не відродилися такими,  якими вони  існували до цього).

4. Відродження біржової торгівлі в період НЕПу (1921-1928 рр.); (відродилися  біржі,  які  функціонували  до 1914 р.);

5. Відродження біржової торгівлі (третій “біржовий бум”,  який відбувся в 1991 р. на теренах колишнього СРСР, викликав зростання кількості структур  у назві  яких  було  слово  «біржа».  Лише в Україні на початок 1992 р. їх  зареєстровано 87. Незважаючи на надвисокий податковий тиск, ця цифра не зменшувалася до початку 1996 р.,  мало того,  цей процес  не зупинився і триває й досі);

6. Припинення розвитку біржової торгівлі у зв’язку з прийняттям Закону про оподаткування доходу від біржової діяльності (1992р.); (саме в цей час відбулися значні зміни в процесі біржового будівництва);

7. Поворотний момент розвитку бірж в Україні  (1995-1996 рр.); (активну участь у становленні біржових сировинних ринків приймав уряд: прийнято концепції розвитку біржових сільськогосподарських  та фондових ринків, видані Укази  Президента України  з  проблем  біржового будівництва);

8. Зростання кількості бірж (з 1997 р. до нашого часу); (створення саморегулюючих організацій,  спроби впровадження строкових контрактів)  [2].

Здебільшого біржі засновували органи влади на місцях або в центрі (Головпостач, Міністерство сільського господарства і продо­вольства, інші відомства). Біржі України різноманітні за своєю структурою, складом учасників, правилами біржової торгівлі. При їх становленні засновники, як правило, не ставили перед собою завдання по концентрації біржового обігу для творення ринкових цін на сировину, капітали та валюту. Біржі, особливо товарні, засно­вувалися як гуртові посередники і, як правило, на них торгували і досі торгують  дрібними партіями різноманітних товарів,  які у світовій практиці не є об’єктами біржової торгівлі.

На початку їхньої діяльності справжній біржовий товар не міг бути предметом  торгів через  його державне фондування. Яскравим підтвердженням сказаного є дискредитація Української аграрної біржі (м. Київ). Створювалася вона в 1995 р., коли тодішні керівники Мінсільпроду почали усвідомлювати необхідність механізму ринко­вого ціноутворення на сільськогосподарську сировину, передусім зерно, цукор, м’ясо тощо. Однак, всі зусилля біржовиків, що поступово впроваджували контракти спот і, особливо, форвард, були зведені восени 1996 р. нанівець, через блокування відвантаження у регіонах. Обласні адміністрації наклали вето на невеликий урожай, і товару не відвантажили, навіть, за умови отримання грошових завдатків за форвардними контрактами.  Натомість колгоспи, а отже, і обласні бюджети, знову залишилися без коштів. І, що найстрашніше, ніхто не втрутився, і закон не захистив покупців форвардів. Після цієї кризи аграрної біржі, на яку покладалося стільки надій, ілюзії про біржу як великого гуртового розподільника реальних товарів в Україні практично розвіялися.

Аналогічні тенденції тривали і далі. Статистика свідчить: у 1997 р. кожен третій форвардний контракт на зернові культури, укладений на аграрних і товарних біржах не був виконаний. Компанія – зерновий трейдер із США на українському  аграрно­му  ринку  за   декілька   років   зазнала  збитків  на суму

3,5 млн. дол.

З 2000 року основну частину біржового обігу забезпечували 8 найбільших бірж -  це члени Національної асоціації бірж України (НАБУ):

1.     Київська універсальна товарна біржа;

2.      Київська біржа “Десятинна”;

3.      Українська аграрна біржа (м. Київ);

4.     Одеська товарна біржа;

5.      Харківська товарна біржа;

6.      Донецька товарна біржа;

7.      Маріупольська універсальна товарна біржа;

8.      Придніпровська товарна біржа (м. Дніпропетровськ) [3].

На цих біржах укладалися контракти як із традиційним біржо­вим товаром, так і з транспортними засобами, нерухомим майном тощо. Крім того, вони надавали додаткові послуги для збору, обробки та поширення інформації, пов’язаної з кон’юнктурою ринку, вико­нували рекламно-видавничу діяльність, аукціони з продажу об’єктів приватизації, сільськогосподарської продукції та промислових товарів, пропонували консультаційні, інформаційні і юридичні послуги. Київська універсальна товарна та біржа “Десятинна”, в основному, спеціалізуються на об’єктах нерухомості, які до біржових товарів у класичному розумінні цього слова не належать.

Структура біржового обігу України незаперечно підтверджує, що біржі в нашій країні практично виконують роль примітивного посередника.

Перші біржі, створені у 90-х роках ХХ-го століття в Україні, були товарними, як правило універсальними. Згодом при великих товарних біржах почали виникати фондові відділи.

В Україні й досі не створена біржа, яка відповідала б своїй ролі регулятора стихійних проце­сів ціноутворення базових акти­вів. Практика біржового будівництва не створила кола біржових то­варів, не запровадила торгівлі стандартизованими контрактами на жоден з базових активів. Законодавство України,  що регулює біржо­ву діяльність: Закони України “Про товарну біржу”  від 15.05.2003 р. ( зі змінами та доповненнями)  та “Про цінні папери і фондову біржу” від 15.12.2005 р. (зі змінами та доповненнями) – не стимулюють впровадження в практику сучасного біржового механізму. Ці законо­давчі акти досить поверхневі, не містять цілого ряду головних аспектів створення строкового ринку.

Як правило, понад 20 % бірж України зовсім не торгують, відбу­вається постійний процес реорганізації цих структур,  деякі з них не можуть виконувати функцій, властивих класичним біржам. І хоч за кількістю бірж Україна випередила в цілому весь західний світ, народжуються нові й нові структури цього типу.  Досі біржова діяльність не ліцензується (за винятком фондової), не сертифікуються, хоча на цьому наполягають самі біржовики, особливо На­ціональна Асоціація бірж України (НАБУ).

В Україні сьогодні гостро відчувається криза універ­сальної товарної біржі. Не кращою є доля фондових бірж. Разом із становленням ринку цінних паперів в Україні створені і розгортають свою діяльність позабіржові системи комп’ютерного котирування цінних паперів, і саме їм віддають перевагу торговці. А на фондових біржах Києва реєструються поодинокі угоди і виключно через сприяння урядових структур, наприклад, Фонду державного майна, що через Українську фондову біржу (УФБ) продає пакети акцій об’єктів, які приватизуються.

Біржові кризи, які переживало людство у ХХ-му ст., свідчать, що ринкова економіка та її барометр – біржа, можуть давати збої, пробуксовувати, однак, попри все,  дозволяють робити висновки, підвищувати якість регулювання цих процесів з боку і біржових структур, і держав. Тому, визначаючи напрями розвитку біржового ринку в Україні, необхідно створити належні політичні та економічні умови становлення біржі, яка допоможе структурувати сам ринок, визначати прогнозні ринкові ціни та дозволити здійснювати нові для наших учасників ринку, але вкрай необхідні операції страху­вання цінових та курсових ризиків.