3.1. Визначити, до програмного документу якої партії належить цитата.

3.2. Пояснити, як відреагувала Українська Центральна Рада на збройний виступ більшовиків у Петрограді?

Центральна Рада обрала нейтралітет, що дозволило більшовикам здобути перемогу.

Білет № 18

1.Утворення національно-господарського комплексу(2 половина 19 ст.-поч 20 ст.). Формування української нації.

Нація — це велика, стала група людей, об'єднаних спільним походженням та історією, мовою, культурою, самосвідомістю та певними інтересами. Нація - це явище історичне, яке виникає на певному етапі розвитку людства. Швидке формування сучасних націй відбувається у період розвитку капіталістичних відносин. Важливою умовою формування нації є зростання національної самосвідомості: свідомого згуртування та об'єднання дій її різних представників не тільки на грунті усвідомлених ними спільних рис або спільного минулого, але й на грунті розуміння ними головних національних інтересів і вироблених спільних цілей (визвольної національної боротьби, національного відродження, розбудови національної державності тощо), досягнення яких сприяло б розквіту й зміцненню цієї нації.

Геніальними виразниками самосвідомості українського народу на різних етапах його історичного розвитку були Т. Шевченко, М. Драгоманов, М. Грушевський та інші. Негативним чинником, що уповільнював Незважаючи на все це, діячі української культури створили чудові зразки в галузі літератури (Т. Шевченко, І. Котляревський, Панас Мирний, І. Франко), драматургії і театру (І. Карпенко-Карий, М. Старицький, М. Заньковецька, М. Садовський та ін.), музики (М. Лисенко), образотворчого мистецтва (С. Васильківський, М. Мурашко та ін.). Видатну роль українська інтелігенція відіграла в утвердженні національної самосвідомості свого народу, допомагаючи йому зберегти історичну пам'ять, етнічну самоназву і назву своєї етнічної території, яку царизм намагався замінити принизливим терміном "Малоросія".

Українська нація формувалася переважно як селянська. За переписом 1897 р. на території Наддніпрянщини 84% населення становили селяни. Статистичні показники по західноукраїнських землях під владою Австро-Угорської імперії засвідчують, що на 1900 рік 95% населення тут займалося сільським господарством і лише 1% був зайнятий у промисловості. Щоправда, протягом другої половини XIX ст. через індустріалізацію все більшої ваги набуває робітництво. За даними всеросійського перепису 1897 p., з 1,5 млн. робітників України понад 4/5 були місцевими уродженцями, більше половини з них визнавали своєю рідною мовою українську. За даними того ж таки перепису, понад 100 тис. осіб, які говорили українською мовою, жили на прибутки від капіталу, нерухомого майна, займалися торгівлею.

2. 23 серпня 1939 р. був підписаний у Москві Пакт про ненапад між Німеччиною та СРСР на 10 років, який отримав назву пакт Молотова-Ріббентропа - назва таємного додаткового протоколу до договору про ненапад між СРСР та Німеччиною, підписаного у Москві наркомом закордонних справ СРСР В. Молотовим та міністром закордонних справ Німеччини А. фон Ріббентропом. 

3.1. (можливо шахтинська справа).

3.2. Причини ліквідації Запорізької Січі:

Несумісність республіканського устрою Січі з імперськими  порядками. ■    Побоювання можливого союзу Нової Січі з Кримським ханством для спільної боротьби з імперією. ■    Висока ймовірність унезалежнення Запорожжя. ■    Недоцільність існування в межах імперії державного утворення зі своєю митною системою, що перешкоджало вільному доступу до Чорного моря. в Прагнення російських землевласників привласнити землі Запорожжя. ■    Загроза того, що Запорожжя може знову стати осередком національно-визвольної боротьби українців. ■    Перетворення Запорожжя з його гаслом «Утікачів не видавати» на загрозу для розвитку кріпосницькогогосподарства імперії.

Білет № 19

1. Становлення та розвиток Великого князівства Литовського. Кревська, Люблінська унії та їх значення для України. Велике князівство Литовське—держава, що існувала у Східній Європі у 13—18ст. На початку 14ст. влада ординців над Південною і Південно-Західною Руссю була послаблена політичною боротьбою між ханами. Цим намагалися скористуватися галицько-волинські князі. Однак, визнаючи неспроможність самостійно отримати перемогу, вони були в пошуках держави, яка б могла надати допомогу у боротьбі з Ордою і, разом з тим, визнавала державотворчі устремління місцевої знаті. Такою державою стала Литва.

Литовська держава утворилася в результаті об’єднання близьких до слов’янських племен ятвягів, жміді, жемгалу, лотошів та інших, які довгий час не сплачували данину руським князям. На приєднаних землях литовські князі проводили політику, що визначалася висловом: “нового не вводимо, старого не міняємо”. Вони шанували православну віру і руську мову. Остання стала державною і нею писалися як укази так і літературні твори. Така політика схилила місцеве населення на бік литовців, бо в умовах ординського поневолення руські люди мусили обирати з двох зол меншу, і вони віддали перевагу Литві.

Удільних князів, які не підтримували його або проводили власну політику, він усунув і замінив намісниками. Вітовт розширив кордони князівства далеко на південь і схід. Щоб дістати підтримку в боротьбі проти Польщі, Вітовт видав доньку заміж за московського князя Василя I. 14-15 липня 1410 р. під селом Грюнвальд зустрілися німецькі лицарі іі армія Вітовта та Ягайла. Відбулася знаменита в історії середньовіччя битва. Введені у вирішальний момент бою українські полки визначили його переможний фінал. Тевтонський орден був розгромлений і невдовзі припинив існування. Німецьку агресію на схід зупинено. Литовські позиції у складі Польсько-Литовської держави посилилися: Польща повернула Литві Поділля. Вітовт намагався коронуватися королем. Але поляки перехопили корону і порубали її на шматки.

У 1508 р. вони підняли на Поліссі повстання і здобули кілька міст. Але невдовзі король розбив їхні війська. Після поразки організатори виступу перекинулися на службу до Великого князівства Московського. Племінниця М. Глинського Олена стала дружиною великого московського князя і матір'ю майбутнього першого царя Івана IV Грізного.

На початку XVI ст. Велике князівство Литовське 2. Політика воєнного комунізму-назва внутрішньої політики більшовиків в 1918—1921рр під час Громадянської війни. Основною ціллю більшовиків було утримання власної влади в країні та забезпечення Червоної гвардії та Червоної Армії продовольством та іншими необхідними ресурсами — в умовах війни, відсутності легітимної політичної влади та бездії звичайних економічних механізмів керування економікою та народним господарством. Рішення про припинення військового комунізму та перехід до НЕП було прийнято 21 березня 1921 року на X з'їзді РКП (б).