3.1. Тестове завдання. (Дисиденство).

3.2. Декларація про державний суверенітет України — документ про проголошення державного суверенітету України. Прийнята Верховною Радою Української PCP 16 липня 1990 року. Декларація приймалася в роки розвалу СРСР. Декларацією визнавалося право української нації на самовизначення, держава повинна була захищати й охороняти національну державність українців. Єдиним джерелом державної влади визнавався народ, а Верховна Рада УРСР могла виступати від його імені.

Билет 35

1.Застійні тенденції в економічному та соціально-політичному житті України. П.Шелест та в.Щербицьки

Після приходу до влади М. Хрущова (вересень 1953 р.) в СРСР намітилися докорінні зміни в організації керівництва країною. Було зроблено спробу переходу від жорсткого керівництва сільським господарством до господарської самодіяльності колгоспів і радгоспів. Резонансною реформою «великого десятиріччя» була заміна галузевого управління промисловістю територіальним. Усе це мало на меті без зміни виробничих відносин шляхом деяких послаблень пожвавити розвиток промисловості й зупинити деградацію продуктивних сил села. Наприкінці 1963 р. М. Хрущов, усвідомивши безперспективність своїх спроб забезпечити стійке зростання сільського господарства, зробив крутий поворот в аграрній політиці партії, а можливо, і крок на шляху демократизації системи управління. Рішення двох пленумів ЦК КПРС (грудень 1963 р. та лютий 1964 р.) заклали основи курсу на інтенсифікацію сільськогосподарського виробництва. Але ліміт часу, що відвела Хрущову історія, через кілька місяців був вичерпаний. У жовтні 1964 р. на пленумі ЦК КПРС М. Хрущова звільнили від обов'язків першого секретаря ЦК і голови Ради Міністрів СРСР. Його дії були кваліфіковані як волюнтаристські, що заперечували принцип колективного керівництва. високоіндустріальними східними і південними областями та значно менше промислово розвинутими західними регіонами. Проте зупинити інерцію гальмівних процесів, які впродовж 70-х рр. посилювалися,

Директорія УНР — найвищий орган державної влади відродженої Української Народної Республіки, який діяв з 14 листопада 1918 року до 10 листопада1920 року.

Директорія УНР прийшла на зміну гетьманату, який було повалено 14 грудня1918 року.Тоталітари́зм (італ. totalità і прикметник італ. totalitario, від лат. totalitos цілісний — той, що охоплює усе загалом) — система державно-політичної влади, яка регламентує усі суспільні та приватні сфери життя і не визнає автономії від держави таких недержавних сфер людської діяльності як економіка і господарство,культура, виховання, релігія^[1][2].Партизанський рух у Великій Вітчизняній війні 1941—45 , боротьба радянського народу проти фашистських загарбників на тимчасово окупованій території СРСР, головною формою якої були озброєні дії партизан і підпільників. П. д. було важливим чинником в досягненні перемоги над фашистською Німеччиною і її союзниками. Воно розвернулося на всій окупованій території і мало небачений в історії розмах і результативність. У тилу ворога за час війни діяв понад 1 млн. партизан і багатотисячна армія підпільників. Їх активно підтримували десятки млн. радянських патріотів. У П. д. брали участь робітники, селяни і інтелігенція, люди різних віків, чоловіки і жінки, представники різних національностей СРСР і деяких ін. країн.

Основною тактичною одиницею був загін, що налічував на початку війни звичайні декілька десятків чіл., а пізніше — до 200 і більш за бійцівУ озброєнні переважала легка зброя (автомати, ручні кулемети, рушниці, карабіни, гранати), але багато загонів і з'єднання мали в своєму розпорядженні міномети і станкові кулемети, а деякі — артилерією. Всі особи, що вступали в партизанські формування, приймали партизанську присягу; у загонах встановлювалася строга військова дисципліна.

 

Білет № 36. Соціально-політичне становище України в складі Росії (19-20ст).

У цей період у суспільно-економічному житті продовжували панувати кріпосницькі відношення. Засноване на феодально-кріпосницькій системі, сільське господарство було малопродуктивним. Панувала в землеробстві відстала трипільна система сівозміни, часто, із неправильною черговістю озимого, ярових і пару. Рутинна техніка, недостача в селян тягла, стихійні лиха й інші причини обуславливали низьку врожайність. У результаті основними постачальниками хліба на ринок залишалися поміщицькі господарства, що давали до 60%, а селянські господарства давали біля 40% хлібних надходжень на ринок. Ступінь товаризации був найбільше високої в значних поміщицьких господарствах, а дрібніселянські господарства фактично мали натуральний характер. Підвищення товарності поміщицьких маєтків досягалося шляхом посилення феодальної експлуатації: як шляхом зменшення надельной землі, так і за рахунок збільшення панщини, оброку і натуральних повинностей. По суті це була форма насильницького наймання.

Експлуатація фортечних супроводжувалася повним соціальним безправ'ям. Поміщик мав право продати селянина, відібрати майно, худоба. Посилення експлуатації підривало і поміщицькі, і селянські господарства, і узагалі всю систему, засновану на примусовій праці. Чумацький промисел сприяв соціальному розшаруванню селянства і був основним із джерел первісного нагромадження капіталу. Активна підприємницька діяльність буржуазії,що нарождается, ставала усе більш істотним чинником розвитку економіки У по капіталістичному шляху розвитку. Спад фортечної промисловості проявився в повній перемозі капіталістичного виробництва над поміщицьким. Ріст на ринках збуту сільськогосподарської і промислової продукції сприяв прирісту торгівлі на У. Велику роль грали ярмарки. З 13 ярмарків, що мають усеросійське значення - 10 знаходилися на У. Наявність широкої мережі ярмарків, торгів і базарів, великий товарообіг, постійна торгівля в містах - усе це говорило про зростання товарно-грошових відношень, поглибленні суспільного поділу праці, підриві основ кріпосницької системи. Процес розкладання феодально-кріпосницької системи в першій половині. XIX в. приймав більш інтенсивні форми, чим раніш. Продуктивні сили, що розвиваються, входили в конфлікт із відсталими виробничими відношеннями.

2.Пацифікація Західної України-державна політика масових репресій щодо українського населення Галичини, проведена урядом Польщі на чолі з головою уряду Ю. Пілсудським та міністром внутрішніх справ Ф. Славой-Складовським восени 1930 року.

3.1. Період Гетьманату(хронологічні межі).І - Період Гетьманату- квітень-грудень 1918

3.2. Смерди—основна маса вільного сільського населення Давньої Русі 11-13ст, соціально-економічний статус яких визначався таким чином: 1)за соціальноекономічним становищем — це землевласники, що мали коня, господарство та землю, яку феодал міг відібрати; 2)перебували під юрисдикцією і в «підданстві» свого князя; були членами князівського війська; 3)на час війни ставали членами князівського пішого війська і в них мобілізували коней; 4)князівський правовий захист мав забезпечувати незалежність смердів від «сильних»; 5)як вільні смерди сплачували князівському суду за здійснені злочини; 6)проживали у погості та сплачували фіксовану данину князеві

Білет № 37

1.Політичні відносини між УЦР та Росією (березень-квітень 1917). Ставлення Росії до УЦР.

2. Березневі статті -

3.1. Одна із умов Люблінського сейму.

3.2. Причини розпаду УЦР.