4. Характеристика та організація сплати місцевих податків

Суб'єкти господарювання беруть участь у формуванні фінансових ресурсів місцевих органів влади, сплачуючи місцеві податки і збори.

Перелік та порядок обчислення і сплати місцевих податків і зборів в Україні було визначено Декретом Кабінету Міністрів від 20.05.1993 року "Про місцеві податки і збори" та Закону України “Про систему оподаткування” від 18.02.97 р.

Місцеві податки і збори — це обов'язкові податки і збори, які встановлюються органами влади базового рівня управління згідно діючого законодавства Украї­ни, є обов'язковими до сплати в межах відповідних адмі­ністративно-територіальних одиниць і зараховуються в їх бюджети.

Особливості їх стягнення і впливу на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання полягають у такому.

1. Місцеві податки і збори включаються до складу валових витрат, які виключаються зі скоригованого валового доходу, а, отже, зменшують суму оподаткованого прибутку.

2. Місцеві податки і збори суб'єкти господарювання відносять на собівартість продукції (робіт, послуг), що впливає на формування їхнього прибутку.

Органи місцевого самоврядування мають право:

• запроваджувати тільки ті податки і збори, що передбачені законодавчими актами;

• установлювати ставки, що не перевищують граничних розмірів, передбачених законодавчими актами;

• установлювати додаткові пільги для окремих платників податків.

Платниками місцевих податків і зборів є юридичні особи незалежно від форм власності і підпорядкованості, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, іноземних юридичних осіб, які здійснюють свою діяль­ність на території України, а також фізичні особи.

До місцевих податків відносяться:

• комунальний податок;

• податок на рекламу.

Комунальний податок. Платниками податку є юридичні особи всіх форм власності, що перебувають на території України. Об'єктом для розрахунку податку є фонд оплати праці, який обчислюється множенням середньоспискової чисельності працівників на місячний неоподаткований мінімум доходів громадян. Граничний розмір стави податку визначено у розмірі 10% від об'єкта оподаткування.

Не являються платниками комунального податку бла­годійні організації, які існують лише за рахунок членсь­ких внесків і благодійних пожертвувань та інші особи, яким згідно із законодавством надано пільги.

Звільняються від сплати комунального податку:

• суспільні організації і підприємства сліпих в частині фонду оплати праці, нарахованого на кількість працю­ючих інвалідів по зору І та II груп;

• суспільні організації і підприємства, на яких кількість ветеранів війни складає не менше 60% від середньо­спискової чисельності;

• суспільні організації, в яких відсутні штатні робітники і фонд оплати праці не створюється.

Податок з реклами. Платниками вказаного податку є суб'єкти підприємницької діяльності, їх філіали, відділення, представництва, постійні представництва нерезидентів: замовники реклами (рекламодавці), виробники і розповсюджувачі реклами.

Податок з реклами стягується з усіх видів комерційних оголошень і повідомлень, що поширюються з допомогою засобів масової інформації (радіо, телебачення, преса), афіш, плакатів, рекламних щитів; друкуються на спортивному одязі чи майні.

Об'єктом оподаткування є вартість послуг за встановлення і розміщення реклами. Ставки податку визначені в таких розмірах: 0,1% від вартості послуг за одноразову рекламу; 0,5% від вартості розміщення стаціонарної реклами на тривалий час.

В табл. 3.4 наведена характеристика основних видів місцевих зборів в Україні (суб’єкти, об’єкти оподаткування та джерела їх сплати).

Таблиця 3.4