Тема 1. Сутність фінансів та фінансового механізму підприємства

1. Зміст та функції фінансів підприємства

Конкурентоспроможність та платоспроможність господарюючого суб’єкта визначається перш за все раціональною організацією фінансів. Наявність фінансів підприємства обумовлена існуванням товарно-грошових відносин і дією законів вартості, попиту і пропозиції.

В сучасних умовах передумовами ефективного функціонування фінансів підприємств є:

• різноманітність форм власності;

• свобода підприємства та самостійність у прийнятті рішень;

• вільне ринкове ціноутворення та конкуренція;

• самофінансування підприємства;

• правове забезпечення правил економічної поведінки всіх суб’єктів підприємницької діяльності;

• обмеження і регламентація державного втручання в діяльність підприємств.

Фінансові відносини існують об'єктивно, але мають конкретні форми проявів, що відповідають характеру виробничих відносин у суспільстві. У сучасних умовах форми фінансових відносин переживають серйозні зміни.

Ринкова економіка не тільки підвищила роль фінансів у функціонуванні підприємства, вона визначила для них нове місце у системі господарювання.

Становлення ринку і підприємництва в Україні передбачає поряд з роздержавленням економіки, приватизацією підприємств, їхньою демонополізацією для створення вільного економічного сектора, розвиток конкуренції, лібералізацію цін і зовнішньоекономічних зв'язків підприємств і фінансове оздоровлення національної економіки, створення адекватної системи фінансових відносин. Більшість ринкових регуляторів відноситься до елементів фінансового механізму, тобто входить до складу фінансів.

Слід розрізняти категорію грошей і фінансів.

Гроші — це особливий товар, який виконує роль загального еквівалента, товар, в якому виражається вартість усіх інших товарів, а фінанси — це певні економічні відносини, що здійснюються за допомогою грошей.

Отже, фінанси підприємства — це система грошових відносин, яка відтворює формування та використання грошових фондів в процесі їх індивідуального кругообороту.

Фінанси є суттєвим складовим елементом системи управління економікою. Без фінансів не можливо забезпечити індивідуальний кругооборот виробничих фондів на розширеній основі, запроваджувати науково-технічні досягнення, стимулювати інвестиційну діяльність, регулювати структурну перебудову економіки.

Характерними ознаками фінансів підприємства є:

1. Вони функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюється валовий внутрішній продукт, матеріальні та нематеріальні блага, національний дохід як основні джерела фінансових ресурсів.

2. Вони виражають сукупність економічних (грошових) відносин, пов’язаних із розподілом вартості валового внутрішнього продукту і залежать від його первинного розподілу, формування та використання грошових доходів і децентралізованих фондів.

3. В основі фінансів лежать закономірності відтворювального процесу та грошові відносини, що виникають між учасниками суспільного виробництва на всіх стадіях процесу відтворення, на всіх рівнях господарювання, у всіх сферах суспільної діяльності.

Фінанси підприємств – це економічна категорія, особливість якої проявляється в сфері її дії і властивих їй функціях.

Фінанси підприємств виконують наступні функції:

1. Ресурсоформуюча – утворення грошових доходів та фондів у процесі господарської діяльності підприємства, обслуговування грошовими активами усіх стадій циклу виробничої діяльності підприємства.

Необхідність у формуванні грошових фондів найрізноманітнішого призначення виникає як у держави, так і у всіх суб'єктів розподільчої діяльності (підприємств, фізичних осіб).

На рівні держави у різноманіт­них формах вилучається частина доходу у під­приємств для формування державного бюджету, встанов­люються різні форми оподаткування населення.

Для державних підприємств у процесі первинного розподілу в грошовій формі закріплюється майно (у вигляді частки національного багатства за відносно відокремленими трудовими колективами).

Формування фінансових ресурсів здійснюється при створенні статутних фондів у процесі розподілу грошових надходжень при поверненні авансованих коштів у основні і оборотні фонди, використання доходів на формування резервного фонду.

2. Розподільча – розподіл отриманих грошових коштів за окремими напрямками їх використання, підтримання певних пропорцій у використанні грошових коштів.

З переходом до ринкової економіки фінанси втратили своє розподільче призначення. Їх призначенням стало підсилення дії фінансового механізму на ініціативу та самостійність підприємств. Вони є незалежними у господарському та фінансовому відношеннях і несуть повну відповідальність за виконання кредитних угод та розрахункової дисципліни.

У ринковій економіці фінансові відносини виходять за межі розподілу лише як фази суспільного відтворення, охоплюють розподіл відповідної частини національного ба­гатства, що являє собою державну власність, між відносно відокремленими державними підприємствами, устано­вами, організаціями. Господарські товариства різних організаційно-пра­вових форм функціонування — акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, а також фізичними особами (громадянами) розподілена та частина національного багатства, що є приватною (груповою і особистою) власністю. Всі ці розподільчі відносини виражаються у створенні і використанні статутних фондів підприємств різних форм власності, інших грошових фондів, що знаходяться в їх розпорядженні, особистих фондів громадян, що включають і заощадження.

Фінансові відносини охоплюють усі фази процесу відтворення, тобто виробництво, розподіл, обмін, спожи­вання. В процесі розподілу сукупний суспільний продукт розподіляється на засоби виробництва (основні і оборотні) і предмети споживання. Від раціонального вибору пропорцій цього розподілу, залежать темпи економічного росту, ефективність суспільного вироб­ництва. Національний доход підлягає розподілу на фонд споживання і фонд нагромадження, і від цього розподілу залежать темпи росту національної економіки і народного добробуту, становище окремих класів і соціальних груп у суспільстві.

На інших стадіях суспільного відтворення також мають місце розподільчі відносини і, отже, фінансові відносини.

Вже на стадії виробництва кошти, які є у власності підприємства, або, якщо мова йде про державне підпри­ємство, належать йому на правах повного господарчого володіння, мають бути розподілені для формування необоротних і оборотних активів з метою створення найсприятливіших умов для ефективного господарювання. При цьому повинні витримуватися певні пропорції у розподілі коштів, тому що перевага у формуванні сучасної матеріально-технічної бази підприємства може привести до нестачі обігових активів (запасів сировини, матеріалів), що негативно вплине на неможливість випуску продукції. При формуванні необоротних активів, власні кошти підприємства розподіляються на:

• пасивну частину основних фондів (спорудження будівель, споруд, під'їзних шляхів);

• активну частину основних фондів (придбання і монтаж машин та устаткування);

• довгострокові фінансові інвестиції (придбання цінних паперів, облігацій, депозитів).

При авансуванні у виробництво оборот­них коштів вони повинні бути розподілені таким чином, щоб за їх рахунок були створені необхідні запаси предметів праці (оборотні засоби) і щоб певна частина цих коштів була у розпорядженні підприємства для обслуговування його діяльності у сфері обігу, тобто в запасах готової продукції і в розрахунках (засоби обігу).

На стадії обміну здійснення актів купівлі-продажу саме по собі не може бути віднесене до фінансових відносин, бо, як було сказано вище, фінансові відносини не охоплю­ють еквівалентні обмінні операції. Наприклад, якщо підприємство А купує у підприємства Б сировину і передає продавцеві гроші згідно з її вартістю, то в результаті фонди оборотних коштів у продавця і покупця залишаються сталими, не збільшуються і не зменшуються у жодного з них. Та коли при актах купівлі-продажу відшкодування грошей покупцями не збігається за часом з моментом переходу товару в їх власність (а така ситуація найбільш типова для сучасних товарно-грошових відносин), то у одного з контрагентів з'являється фонд грошових коштів у вигляді кредиторської заборгованості. Якщо покупець авансує продавця через попередню оплату товару, то цей фонд створюється у продавця, а якщо покупець має заборгованість за отриманий товар, то цей грошовий фонд з'являється у нього. У цих випадках має місце перерозподіл грошових коштів між суб'єктами ринкових відносин і між ними виникають певні фінансові відносини, які регулю­ються чинним законодавством.

На стадії споживання перерозподільчі відносини і відповідні їм фонди грошових коштів можуть виникати у зв'язку з відкладанням попиту, розривом між платоспро­можним попитом і пропозицією товарів і послуг, а також з інших причин.

3. Контрольна – фінансовий контроль за усіма аспектами господарсько-фінансової діяльності підприємства шляхом оцінки ефективності їх здійснення.

В процесі господарської діяльності контролюється кількість і якість праці, створення і використання фондів накопичення і споживання, кількісні і вартісні пропорції виробництва та реалізації продукції, робіт, послуг, виконання зобов’язань підприємств перед фінансово-кредитною системою та суб’єктами господарювання. Своєчасний контроль взаємовідносин між підприємствами та організаціями в процесі оплати поставлених товарів, наданих послуг, виконаних робіт дозволяє виявити недопоставку товарів або порушення умов господарських угод.

Три стадії відтворення тісно взаємопов’язані і опосередковано взаємодіють з фінансами підприємства.