Децентралізовані

Централізовані

Загальнодержавні фінанси

Фінанси підприємств

Фінанси домо-господарств

Бюджети

Централізовані позабюджетні фонди

Державне соціальне страхування

Державний кредит

Інші централі-зовані фонди

Фінанси галузей народного господарства

державний

Пенсійний фонд

місцевий

Фонди соціаль-ного страхування

Рис. 1.2. Структура фінансів держави

Але вихідною основою усієї фінансової системи країни є фінанси підприємств. Вони займають визначальне положення в цій системі, оскільки охоплюють найважливішу частину всіх грошових відносин у країні, це - фінансові відносини в тій сфері суспільного відтворення, де створюється суспільний продукт, національне багатство і національний доход - основні джерела фінансових ресурсів країни. Тому від стану фінансів підприємств залежить можливість задоволення суспільних потреб суспільства, поліпшення фінансового положення країни.

Отже фінанси підприємств як складова частина фінансової системи займають визначне місце у структурі фінансових відносин суспільства.

Значення фінансів підприємства полягає у наступному:

1. Фінанси підприємства забезпечують формування домінуючої частини фінансових ресурсів для здійснення централізованого фінансування різноманітних суспільних потреб.

2. Фінанси підприємства формують необхідну фінансову основу забезпечення виробничого процесу, який направлений на задоволення попиту на товари і послуги.

3. Фінанси підприємства забезпечують формування фінансового потенціалу його розвитку у відповідності до поставлених цілей вибраної стратегії розвитку.

4. Фінанси підприємства дозволяють здійснювати реалізацію соціальних програм колективу.

5. Фінанси підприємства дозволяють ефективно використовувати грошові накопичення громадян шляхом надання можливості інвестувати їх в акції, облігації та інші доходові фінансові інструменти.

6. Фінанси підприємства сприяють раціоналізації обороту грошових коштів у країні в цілому (здійснення монетарної політики).

7. Фінанси підприємства створюють можливість впливу на всі сторони господарювання шляхом застосування інструментів економічного стимулювання, контролю за економікою держави й управління нею.

8. Фінанси підприємства виступають інструментом державного регулювання: в процесі визначення оптимальних галузевих пропорцій, для прискорення розвитку окремих галузей національної економіки, для створення нових виробництв і сучасних технологій, прискорення НТП.

3. Принципи організації фінансів підприємства. Характеристика основних форм зовнішніх і внутрішніх фінансових відносин підприємства

Головне призначення фінансів підприємства – підтримка підприємницької ініціативи, контроль додержання законодавства.

Перехід до ринкової економіки зумовлює посилення ролі фінансів підприємств у системі господарювання. Організація фінансової діяльності підприємства має бути побудована так, щоб це сприяло підвищенню ефективності виробництва.

Функціонування фінансів підприємств здійснюється не автоматично, а з допомогою цілеспрямованої їх організації. Під організацією фінансів підприємств розуміють форми, методи, способи формування та використання ресурсів, контроль за їх кругооборотом для досягнення економічних цілей згідно з чинними законодавчими актами.

В основу організації фінансів покладено комерційний розрахунок.

Комерційний розрахунок ― це метод ведення господарювання, який полягає в постійному порівнюванні (у грошовому вираженні) витрат та результатів діяльності. Його метою є одержання максимального прибутку за мінімальних витрат капіталу та мінімально можливого ризику.

Комерційний розрахунок справляє значний вплив на організацію фінансів підприємств. Він передбачає, що фінансові відносини підприємств регламентуються державою в основному економічними методами ― за допомогою важелів відповідної податкової, амортизаційної, валютної, протекціоністської політики. Збитки (зокрема втрачена вигода), що їх зазнало підприємство внаслідок виконання вказівок державних органів та посадових осіб, які суперечать чинному законодавству, повинні бути відшкодовані відповідними органами.

Суб’єкт господарювання має справжню фінансову незалежність, тобто право самостійно вирішувати, що і як виробити, кому реалізувати продукцію, як розподілити виручку від реалізації продукції, як розпорядитись прибутком, які фінансові ресурси формувати та як їх використовувати. Повна самостійність підприємств не означає, однак, відсутності будь-яких правил їхньої поведінки. Підприємства можуть приймати рішення самостійно тільки в рамках чинних законів.

Джерелом формування фінансових ресурсів підприємств є реально зароблені доходи від реалізації продукції та від фінансових інвестицій. Економічна відповідальність підприємства настільки велика, що його можуть оголосити банкрутом у разі збиткової діяльності та неспроможності виконати зобов’язання перед кредиторами.

Реалізація комерційного розрахунку базується на таких принципах:

1. Самоокупність ― підприємство самостійно покриває свої витрати, пов’язані з господарською діяльністю за рахунок виручки від реалізованої продукції.

2. Самофінансування ― це спроможність підприємства із зароблених коштів не тільки відшкодувати виробничі затрати, але й фінансувати затрати, пов’язані з розширенням виробництва, впровадженням нової техніки, технології, з вирішенням соціальних питань.

3. Саморегулювання ― це надання самостійності підприємствам в формуванні і використанні коштів, які залишаються в розпорядженні підприємства.

4. Принцип обов’язковості платежів, який передбачає створення загаль-нодержавних ресурсів шляхом передачі на податковій основі частини доходу в державний бюджет (оподаткування прибутку підприємства).

На організацію фінансів впливають організаційно-правові форми господарювання, сфера та характер діяльності підприємств. Це проявляється в процесі формування капіталу, розподілу прибутку, утворення грошових фондів, внутрішньовідомчого розподілу засобів, у взаємовідносинах з бюджетом тощо.

Організація фінансів підприємств відбиває галузеві особливості, специфіку виробництва, рівень його технічного забезпечення та рівень технологічних процесів, склад і структуру виробничих витрат, вплив природно-кліматичних факторів на виробництво. Так, наприклад, у сільськогосподарському виробництві, гірничодобувній промисловості, капітальному будівництві дія природних та кліматичних факторів зумовлює особливості розподілу прибутку, необхідність формування фінансових ресурсів для протидії ризику, забезпечення страхового захисту засобів виробництва та результатів праці.

Система фінансів і фінансової діяльності підприємства опосередковує його фінансові відносини як зовнішнього, так і внутрішнього характеру.

До зовнішніх варто відносити фінансові відносини підприємства з бюджетами всіх рівнів, з державними центральними фондами (пенсійний фонд, фонд соціального страхування) і позабюджетних фондів; із прямими учасниками і заснуваннями інфраструктури фінансового ринку (комерційними банками, фондовими і валютними біржами, страховими компаніями, інвестиційними фондами і компаніями і т.п.); із партнерами по операційній діяльності і заснуваннями інфраструктури товарного ринку (постачальниками сировини і матеріалів, продавцями основних засобів і нематеріальних активів, покупцями готової продукції, товарними біржами і т.п.); з органами виробничої інфраструктури (підприємствами транспорту, заснуваннями зв'язку і т.п.); з іншими суб'єктами, що хазяюють.

До внутрішніх слід відносити фінансові відносини між головним і дочірніми підприємствами, між різноманітними структурними підрозділами ("центрами відповідальності") підприємства; підприємства з його фундаторами (акціонерами), із персоналом і т.п.

Узагальнено види фінансових відносин зображені на рис 1.3.

Використання фінансів в середині підприємства дає змогу підприємствам забезпечувати вирішення ви­робничих і соціально-економічних проблем свого функціонування. При цьому сфера фінансових відносин підприємств включає в себе відносини:

• між підприємством і його засновниками (власни­ками) з приводу формування статутного фонду (напри­клад, одержання коштів з державного бюджету, емісія акцій, надходження пайових внесків тощо);