Тема 8.2. Схема грошових розрахунків підприємства
1. Сутність, призначення та класифікація грошових розрахунків підприємства
У системі товарно-грошових відносин одним з етапів безперервного кругообороту і обороту основних і оборотних коштів підприємств є грошова форма вартості: за гроші всі вони купують засоби виробництва, здійснюють капітальні вкладення, тобто витрати на відтворення знарядь праці, підприємства виробничої сфери купують сировину та інші предмети праці, які, з’єднуючись із робочою силою, дають можливість виробляти нові товари. Тільки реалізувавши ці товари, тільки отримавши за них гроші, підприємства мають змогу знову авансувати їх і продовжити процес виробництва, в іншому випадку він перерветься. До того ж через розрахунки відбувається визнання у сфері обороту суспільної необхідності вироблених товарів. Ці обставини являють собою матеріальну основу грошового обороту в ринковій економіці.
Отже, грошовий оборот – це виявлення сутності грошей у русі. Він охоплює процеси розподілу і обміну. На обсяг і структуру грошового обороту на підприємстві впливають стадії виробництва і споживання. Наприклад, тривалий виробничий процес, який потребує збільшення виробничих запасів, призводить до збільшення платежів, пов’язаних з їх придбанням. Зростання трудомісткості продукції збільшує платежі, пов’язані з оплатою праці, і навпаки. Прямі і зворотні зв’язки між виробництвом і споживанням здійснюються через стадії розподілу й обміну за допомогою грошового обороту.
Особливе місце займає грошовий оборот у процесі реалізації продукції. За товарного виробництва продукт окремого виробника призначений для споживанням іншим суб’єктом господарювання, може дійти до споживача і дати право виробнику на отримання іншого продукту тільки після цього оплати. Під час реалізації виявляється відповідність між обсягом і структурою виробництва та суспільною потребою в них.
Треба відмітити, що ринковим відносинам властивий вільний рух товарів, послуг, капіталу, ресурсів тощо. Саме цю властивість треба врахувати при розгляданні руху товарів і пов’язаного з ним обороту грошей.
У загальній грошовій масі розрізняють активні гроші, які в кожний даний момент, тобто постійно беруть участь в обороті, і пасивні кошти, які знаходяться на рахунках суб’єктів господарювання, громадських організацій, кошти населення, інші фонди накопичення і зберігання, які є лише потенційним платіжним засобом. З цього можна зробити висновок, що маса грошей, яка перебуває в обороті, завжди буде меншою за загальну кількість грошей на суму грошових фондів накопичення і зберігання. Останні постійно залучаються в активний грошовий оборот.
Грошові розрахунки підприємства можуть набирати дві форми: готівкову і безготівкову.
Таке розмежування грошового обороту стає інструментом регулювання об’єкта грошового обороту – грошової маси.
Грошовий оборот на кожному підприємстві пов’язаний з такими напрямками:
Забезпечення процесу виробництва (закупівля сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих, виплата заробітної плати працівникам тощо).
Реалізація продукції (робіт, послуг), тобто відшкодування витрат і формування доходів підприємства.
Сплата податків, інших обов’язкових платежів і зборів.
Забезпечення спільної діяльності підприємств.
Отримання і погашення кредитів і сплата відсотків за користування кредитом кредитним установам.
Дане групування пов’язане з різною економічною сутністю названих розрахунків документооборотом, видами і методами фінансового і банківського контролю.
Від правильної організації грошових розрахунків в цілому залежить оперативність їх здійснення, а відтак – і фінансовий стан суб’єктів господарювання.
Одним із головних факторів нормалізації розрахунків у народному господарстві є, запровадження єдиних розрахункових правил, які визначаються відповідними нормативними актами.
Більша частина грошового обороту припадає на безготівковий оборот, який охоплює всі сфери господарських відносин підприємств і організацій, банківських і фінансових установ населення. Це пояснюється тим, що за використання безготівкових розрахунків досягають значної економії витрат на їх здійснення. Широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяють банківські установи, у них також зацікавлена держава (з погляду вивчення, регулювання і контролю грошового обороту).
Готівкова форма розрахунків застосовується при обслуговуванні населення – виплата заробітної плати, матеріального заохочення, дивідендів, пенсій, грошової допомоги. Отримуючи грошові доходи населення витрачає їх на купівлю товарів, продуктів харчування, оплачує послуги і здійснює інші платежі.
Сутність безготівкових розрахунків полягає в тому, що платежі здійснюються шляхом переказу коштів з рахунку платника у банку на рахунок одержувача, тобто шляхом проведення відповідних записів за рахунками учасників розрахунків. Можливі також безготівкові розрахунки через залік взаємних вимог контрагентів. На відміну від готівкових розрахунків, безготівкові, здійснюються без реальної готівки.
Безготівкові розрахунки слід розглядати як цілісну систему, яка включає:
Класифікацію розрахунків.
Організацію розрахунків.
Форми відповідних документів.
Взаємовідносини платників з банками.
Весь безготівковий платіжний оборот підприємств розподіляється на дві частини:
Розрахунки за товарними операціями.
Розрахунки за нетоварними операціями.
Розрахунки за товарними операціями – це взаємні розрахунки підприємств за товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, наданні послуги. Вони становлять переважну частину всього грошового обороту в державі й обслуговують поточну фінансово-господарську діяльність підприємств. Від безперебійності та планомірності організації розрахунки за товарними операціями у вирішальній мірі залежить стан всіх розрахунків підприємства, його фінансовий стан.
До другої частини платіжного обороту належить велика група безготівкових платежів нетоварного характеру, які відбуваються у зв’язку з виконанням різних фінансових зобов’язань підприємств. Такі платежі мають місце між:
Підприємством та органами загальнодержавних фінансів.
Підприємством і комерційними банками.
Підприємством і його вищим органом або його засновниками – юридичними особами (платежі коштів на створення централізованих фондів, перерозподіл фінансових ресурсів).
Підприємствами і організаціями (сплата та одержання штрафів за порушення господарських угод, пожежної безпеки, тощо).
Ці розрахунки здійснюються після реалізації продукції, тобто за результатами завершення кругобороту коштів підприємства.
Відповідно до територіального розміщення підприємств і банківських установ, що їх обслуговують, безготівкові розрахунки поділяються на:
1. Місцеві – якщо покупця і постачальника продукції обслуговує одна установа банку або коли банк постачальника і банк покупця розміщені в тому самому населеному пункті.
2. Міжміські – це розрахунки між покупцем і постачальником через банки, що знаходяться в різних регіонах.
3. Міжнародні – це розрахунки, які здійснюються за операціями купівлі-продажу через банк постачальника, яким є зарубіжний банк.