Тема 7.2. Фінансування капітальних вкладень підприємства
1. Джерела фінансування капітальних вкладень підприємства, їх склад, структура і основні засоби здійснення
Капітальні вкладення підприємств забезпечуються фінансовими ресурсами з різних джерел:
1. Централізовані капітальні вкладення – витрати, які здійснюються за рахунок централізованих джерел фінансування.
Склад джерел фінансування, які направляються на капітальні вкладення, залежать від рівня централізації капітальних вкладень.
Фінансування капітальних вкладень невиробничого призначення (дитячих дошкільних установ, клубів, житлового фонду тощо) має сої особливості. В якості основного джерела фінансування в цьому випадку виступає прибуток підприємства. Джерелом фінансування можуть бути також інших підприємств, які залучаються в порядку дольової участі в будівництві. Можливим є одержання кредиту банку на будівництво, а також асигнування з місцевого бюджету.
Фінансування державних централізованих капіталовкладень за рахунок державного бюджету, які надаються на безоплатній основі, здійснюється в тому випадку, коли об’єкти включено до затвердженого переліку будов і об’єктів для державних потреб. Це є можливим при відсутності інших джерел фінансування, а також в порядку державної політики будівництва пріоритетних об’єктів виробничого призначення при максимальному залученні власних, позикових та інших засобів.
Якщо інвесторами державних капітальних вкладень є органи державної влади усіх рівнів, джерелами фінансування таких капітальних вкладень є:
коштів державного або місцевого бюджету;
коштів державних позабюджетних фондів;
позикових коштів;
коштів у порядку внутрішньогалузевого перерозподілу;
коштів благодійних фондів.
Бюджетні кошти надаються на фінансування об’єктів виробничого призначення у тих вкладниках, коли ці об’єкти включені до цільової комплексної програми, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і програм підтримки підприємництва.
Створюються також спеціальні форми підтримки малих підприємств для фінансування заходів щодо створення нових і розвитку діючих малих підприємств. Засновниками фондів підтримки малих підприємств можуть бути державні, кооперативні та інші підприємства, організації і громадяни. Фонди підтримки утворюються за рахунок добровільних внесків державних, кооперативних, суспільних та інших підприємств, установ і громадян. У фонди підтримки направляються бюджетні кошти для стимулювання розвитку пріоритетних видів діяльності малих підприємств (виробництво товарів, надання послуг населенню тощо). Ці фонди надають позички малим підприємствам, встановлюють їм пільгові умови кредитування (субсидування).
Обсяги бюджетних коштів, що надходять на фінансування відповідних видів державних капітальних вкладень, передбачаються у бюджетах відповідних рівнів.
Обсяги цих капіталовкладень, титульні списки, проектно-кошторисна документація, джерела фінансування капіталовкладень, визначаються і затверджуються міністерствами, відомствами, іншими органами управління. Банки фінансують централізовані капітальні вкладення, виходячи з планів фінансування, зі спеціально відкритих для цієї мети рахунків.
Обсяги позабюджетних фондів, які направляються на фінансування державних капітальних вкладень, встановлюються при розподілі коштів відповідних позабюджетних засобів. Обсяги позичкових коштів, що направляються на фінансування державних капітальних вкладень, визначаються як різниця між передбаченим обсягом відповідного виду державних капітальних вкладень та наявними джерелами їх фінансування. Кошти у порядку внутрішньогалузевого перерозподілу виділяються міністерствами відомствами на проведення капітального будівництва виробничої і соціальної сфери окремими пріоритетними підприємства ми галузі державної форми власності.
2. Децентралізовані джерела капітальних вкладень – це власні фінансові ресурси, які на даний час в підприємствах займають найбільшу питому вагу. Відповідно до чинного законодавства власними джерелами фінансування капітальних вкладень можуть бути:
Кошти засновників підприємства – внесені паї (частки) засновників формуються в обсягах, передбачених засновницьким договором. Отримані в грошовій формі внески направляються на придбання основних засобів.
Фонди нагромадження за рахунок прибутку – це частина чистого прибутку, що залишаються у розпорядженні підприємства.
Резервні фонди – це кошти, які залучаються на певний період.
Амортизаційні відрахування – це сума коштів, що спрямовується на капітальні вкладення, залежить від балансової вартості основних засобів, норм амортизаційних відрахувань, структури основних виробничих засобів.
Кошти від продажу власного майна – це виручка від реалізації майна і не використовується на підприємстві.
Кошти від здавання власного майна підприємства в оренду, заставу – частина орендної плати (дохід) від надання майна в оренду.
Кошти благодійних фондів спрямовуються на фінансування робіт щодо модернізації і реконструкції об’єктів бюджетної сфери, які не мають змоги забезпечити виконання цих робіт за рахунок частини прибутку підприємств, що централізуються у фінансових резервах міністерств, об’єднань, асоціацій) на умовах повернення основної суми боргу або без вимоги його повернення.
Використання внутрішніх ресурсів у будівництві – це формування внутрішніх джерел фінансування, які мобілізуються в процесі будівництва:
мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві;
планові нагромадження від виконання будівельно-монтажних робіт господарським способом;
економія від зниження їх собівартості.
Сума мобілізації (іммобілізації) внутрішніх ресурсів у будівництві визначається співставленням суми нормативу оборотних коштів у будівництві з джерелами його забезпечення, а також розміру кредиторської заборгованості за розрахунками у капітальному будівництві на початок і кінець планового року.
При цьому нормативи власних оборотних коштів по будівельних та допоміжних матеріалів, а також обладнання розраховуються у відповідності до діючих положень (інструкцій). В складі джерел забезпечення нормативу власних оборотних коштів враховується вартість залишків будівельних матеріалів та обладнання, що переходять на початок планового періоду.
Розмір кредиторської заборгованості з розрахунків в капітальному будівництві, яке виконує господарюючий суб’єкт, на початок планового року визначається за даними бухгалтерського звіту за рік попередній до планового, а на кінець планового року ця заборгованість розраховується з врахуванням середньої кредиторської заборгованості за попередні роки і зміни обсягів будівництва у плановому році.
Різниця між встановленим нормативом власних оборотних коштів у будівництві і джерелами його забезпечення, а також між розміром кредиторської заборгованості на початок та її розміром на кінець планового року буде свідчити про потребу в прирості оборотних коштів у капітальному будівництві.
Перевищення наявності джерел забезпечення нормативу оборотних засобів в капітальному будівництві над встановленим нормативом (потребою), а також розміру кредиторської заборгованості на кінець планового року над її сумою на початок цього року буде являти собою додаткове джерело (мобілізацію) фінансування капітальних вкладень, які здійснюються господарським способом.
Для розрахунку розміру мобілізації внутрішніх ресурсів (іммобілізації) в будівництві можна використати наступну формулу:
де М – сума мобілізації (іммобілізації) внутрішніх ресурсів;
NО.А. – очікувана наявність оборотних активів у капітальному будівництві на початок планового року;
Нп.о. – планова потреба будівництва в оборотних коштах на кінець планового року.
Пк.з. – сума приросту (зниження) кредиторської заборгованості на кінець планового року.
Планові накопичення у будівництві, яке виконується господарським способом, визначається виходячи з встановленого (розрахованого) розміру накопичень і вартості будівельно-монтажних робіт, які виконуються господарським способом.
Економія від зниження собівартості будівельно-монтажних робіт, які виконуються господарським способом, визначається в розмірі встановленого відсотка від суми собівартості будівельно-монтажних робіт, які виконуються господарським способом.
3. Позичені та залучені кошти використовуються підприємством при нестачі власних фінансових ресурсів на капітальні вкладення.
До складу позикових джерел входять:
довгострокові кредити банків та інших кредитних інститутів;
емісії облігацій підприємств;
цільовий державний кредит, спрямований на конкретний вид інвестування;
податковий інвестиційний кредит;
інвестиційний лізинг (довгострокова форма оренди машин, обладнання);
інвестиційний селенг (передача власникам прав на використання їх майна за визначену плату).
До складу залучених джерел входять:
емісія акцій підприємств;
емісія інвестиційних сертифікатів (інвестиційних фондів і компаній);
внесок сторонніх вітчизняних та зарубіжних інвесторів до уставного фонду;
безоплатно подані державними органами та комерційними структурами кошти на цільове інвестування.
Всі вищенаведені джерела фінансування капітальних вкладень згруповані і наведені на рис. 7.3.
Структура джерел фінансування капітальних вкладень підприємства залежить від багатьох факторів, зокрема:
від оподаткування доходів підприємства;
темпів зростання реалізації товарної продукції та їхньої стабільності;
структури активів підприємства;
стану ринку капіталу;
відсоткової політики комерційних банків;
рівня управління фінансовими ресурсами підприємства;
Джерела
фінансування капітальних вкладень
Власні
фінансові ресурси
Централізо-вані
фінансові ресурси
Позичені
фінансові ресурси
Залучені
фінансові ресурси
кошти
заснув-ників підпри-ємства;
фонди
нагро-мадження за рахунок при-бутку;
резервні
фонди; амортизаційні
відрахування; кошти
від про-дажу власного майна, здання в
оренду.
кошти
дер-жавного бюджету та місцевих бюджетів;
кошти
дер-жавних позабюд-жетних фондів; кошти
бла-годійних фондів.
довгострокові
кредити комер-ційних банків;
емісія
облігацій підприємства; цільововий
дер-жавний кредит; податковий
інвестиційний кредит;
інвестиційний
лізинг; інвестиційний
селенг.
емісія
акцій під-приємств; емісія
інвестиційних сертифікатів; інвестицій
вітчиз-няних та іноземних інвесторів; безоплатно
надані державними органа-ми та
комерційними структурами кошти на
цільове фінансу-вання.
Рис. 7.3. Джерела фінансування капітальних вкладень підприємства
суті стратегічних цільових фінансових рішень підприємства.
Найприйнятнішим для підприємства є компенсаційний підхід до вибору джерел фінансування капітальних вкладень. Основною передумовою визначення оптимальної структури таких джерел може бути детальний аналіз: можливого обсягу залучення додаткових коштів, пов’язаного із подорожчанням капітальних витрат.
Фінансовому менеджеру потрібно прагнути досягнення оптимального співвідношення між власними і залученими джерелами фінансування капітальних вкладень, тому що саме воно гарантує нормальний фінансовий стан підприємства.
Порядок фінансування капітальних вкладень залежить від того, чи є капітальні вкладення державними, чи вони здійснюються за рахунок підприємства. Банки оформлюють фінансування державних капітальних вкладень при дотриманні замовником таких умов, як включення його до плану капітального будівництва, забезпеченість проектно-кошторисною документацією, дотримання ним норм виділення капітальних вкладень по роках будівництва тощо. У замовника повинен бути план капітального будівництва і титульні списки з будівництва, копії зведеного кошторисного розрахунку вартості, договір підряду й інші необхідні документи.
При оформленні фінансування будівництва банк здійснює контроль за нормативними строками будівництва, станом проектно-кошторисної дисципліни, забезпеченістю будівництва джерелами фінансування. Банк розробляє і вносить відповідним органам державного управління пропозиції, спрямовані на забезпечення виконання завдань щодо введення в дію виробничих потужностей та основних фондів. Оформлення фінансування державних капітальних вкладень завершується складанням висновку банку про відповідність поданих йому документів вимогам до них. Потім виписується розпорядження бухгалтерії банку про відкриття фінансування будівництва.
На договірних умовах фінансуються капітальні вкладення, пов’язані з придбанням устаткування, що не входить у кошториси будівельників, а також фінансування заміни морально застарілого і фізично зношеного устаткування, будівництво окремих об’єктів.
Ці витрати фінансуються в межах нерозподільного прибутку створюваного на підприємстві, кошти якого зберігаються на поточному рахунку підприємства.
Підприємства самостійно вибирають спосіб ведення будівельно-монтажних робіт – підрядний, господарський чи змішаний.
Підрядний спосіб – це проектування і здача проектів під “ключ”, коли підрядна організація займається підбором обладнання, замовляє і монтує його, запрошує різних субпідрядників.
За підрядного способу ведення робіт доручається одній або кільком спеціалізованим будівельно-монтажним організаціям. Найчастіше підрядниками виступають будівельні трести, будівельні управління, пересувні механізовані колони та ін. Обов’язковими елементами узгодження по договору будівництва є: форма розрахунків, договірна вартість будівництва, об’єкт будівництва з вказуванням наявності проекта і кошториса по кожному об’єкту будівництва; склад забудовників-інвесторів, осіб, що уповноважені інвестором здійснювати реалізацію інвестиційних проектів по капітальному будівництву, склад джерел фінансування капітальних вкладень, обсяги незавершеного будівництва на дату заключення договору, витрати забудовника по введеному в експлуатацію об’єкту будівництва, інвентарна вартість об’єкта, перелік підрядчиків, перелік підрядних робіт.
В основі взаємовідносин між підприємством-замовником і підрядником лежить договір підряду, невід’ємною частиною якого є формування договірної ціни і графіки виконання робіт.
Договірні ціни визначаються на будівництво в цілому з розподілом по об’єктах, що ходять до складу будівництва, а також на окремі комплекси і види робіт, що доручаються окремим організаціям.
У договірну ціну входять:
кошторисна вартість, будівельно-монтажних робіт;
інші витрати, о відносять до діяльності підрядника;
вартість інших робіт, що доручаються за договором підряднику (проектні роботи, забезпеченням устаткування тощо);
резерв коштів на непередбачені роботи й витрати, розрахований на підставі вартості будівельно-монтажних робіт та інших витрат у розмірі, встановленому за домовленістю між замовником і підрядником;
витрати, пов’язані з формуванням ринкових відносин, що не знайшли відбитку в державних нормах і цінах.
Договірна ціна в будівництві формується з урахуванням попиту на будівельну продукцію та пропозиції, кон’юнктури вартості матеріалів, машин і устаткування, що використовуються, розв’язання завдань розвитку соціальної сфери і будівельної бази підрядних організацій, одержання необхідного прибутку.
Замовник сплачує вартість витрат, пов’язаних із проведенням робіт підрядними організаціями, безпосередньо зі свого розрахункового рахунку в комерційному банку, використовуючи, як правило, форму розрахунків платіжними дорученнями. Вони випускаються й передаються до банку на підставі двосторонніх актів про виконання робіт. Банки не контролюють ці розрахунки, як не контролюють і оформлення фінансування й хід будів-ництва, тобто всю відповідальність за цільове та ефективне використання коштів на капітальні вкладення несуть самі учасники інвестиційного процесу, що відбувається за рахунок децентралізованих джерел.
При розрахунках за виконання будівельно-матеріальних робіт замовник і будівельна організація самостійно визначає у договорі підряду порядок їх здійснення за такими видами:
за готову будівельну продукцію, тобто за закінчене будівництво підприємства, готового до випуску продукції і надання послуг, чи його окремих об’єктів;
за закінчене будівництво окремої будівлі чи споруди;
за етапи (комплекс) будівельних робіт;
за закінчені, укрупнені конструктивні елементи і види робіт на об’єктах;
за закінчені частини укрупнених конструктивних елементів і видів робіт на підставі єдиних районних одиничних розцінок;
інші види розрахунків.
Господарський спосіб фінансування капітальних вкладень застосовується за умови зростання обсягів робіт із технічного переоснащення і рекомендації діючих підприємств.
Господарський спосіб ведення будівельно-монтажних робіт передбачає проведення робіт власними силами й засобами самого підприємства, тобто без залучення сторонніх підрядних будівельних організацій. При цьому способі виконання робіт джерелом капітальних вкладень можуть бути ресурси, які мобілізуються в самому будівництві. До таких джерел належать економія від зниження собівартості будівельно-монтажних робіт, зменшення запасів нормативних активів, інші кошти.
Підприємство-інвестор, що проводить роботи господарським способом. З банківського рахунку сплачує всі витрати на будівництво, включаючи придбання будівельних матеріалів, устаткування, деталей, блоків, конструкцій, одержує кошти на виплату заробітної плати робітникам і службовцям тощо. Якщо у складі підприємства є відділ капітального будівництва (ВКБ), що власний поточний рахунок у банку, між ВКБ і підприємством виникають розрахунки за виконані будівельно-монтажні роботи: кошти з поточного рахунку основної діяльності підприємства переносяться на рахунок ВКБ. Всі ці грошові розрахунки також не підлягають банківському контролю.
Змішаний спосіб ведення будівельно-монтажних робіт – це поєднання підрядного та господарського способів.