Тема 9. Банкрутство та фінансова санація

1. Сутність, фінансово-економічні передумови та наслідки виникнення ситуації банкрутства

Термін банкрутство“ походить від італійських слів “bаnko” – ослін і “rotto” – ламати. Його виникнення пов’язано з традицією ламати або перекидати стіл, за яким сидів міняйло, що став неспроможнім.

Скільки часу існує приватна власність, стільки часу існують і боржники. Банкрутство як інститут господарських відносин пройшло з часів виникнення складний історичний процес. У середньовіччі, наприклад, гарантом забезпечення повернення боргу було не майно, а сама особа боржника: його життя, особиста свобода та недоторканість. Банкрутство існувало у єгиптян, греків, римлян. У римській республіці особа, що збанкротувала, переходила у власність кредитора, тобто потрапляла у рабство. Закон Х11 таблиць передбачав право кредиторів розчленувати боржника, що став неспроможним. Це помста, боржника карали, а борги залишалися. Потім в історії були боргові в’язниці.

Розвиток капіталістичних відносин потребував інших засобів боротьби з цим явищем. Поступово в цивільному та торговому законодавстві більшості країн було запроваджено норми, спрямовані не на тілесне покарання банкрута, а на стягнення його майна з метою задоволення позовів та претензій кредиторів. В умовах непу були зроблені спроби урегулювати цю сферу господарських відносин, однак з посиленням тоталітарного впливу застосування механізму банкрутства стало неможливим. В умовах командно-адміністративної економіки термін “банкрутство” був вилучений з обігу. У 80-роки в Законі СРСР “Про державне підприємство” передбачалась відповідальність за невиконання зобов’язань перед партнерами. У 1992 році був прийнятий Закон України “Про банкрутство”. Недосконалість цього закону викликала появу багатьох додаткових роз’яснювальних документів. Цей закон спрямовувався лише на ліквідацію, його називали прокредиторським законом про ліквідацію.

З часом виникла нагальна потреба вдосконалити законодавчу базу інституту банкрутства. У червні 1999 р. був прийнятий Закон України “про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Вже з його назви стає очевидним, що основною метою Закону є збереження життєздатних підприємств і продовження їх функціонування як одиниць економічного потенціалу держави на якісно новому рівні із застосуванням правових процедур щодо відновлення їх платоспроможності, проведення санації і укладання мирових угод.

Ліквідація розглядається як винятковий захід по відношенню до безнадійно неплатоспроможних та неперспективних підприємств.

Закон України ”Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” виконує три основні функції:

1. Служить механізмом запобігання непродуктивному використанню активів підприємств, які виявилися неспроможними вести свій власний бізнес(тобто краще їх передати новим власникам, які зможуть забезпечити їх більш ефективне використання).

2. Є інструментом реабілітації підприємств, які опинилися на межі банкрутства, однак мають значні резерви для успішної фінансово-господарської діяльності в майбутньому. Як правило, така реабілітація передбачає фінансову реорганізацію.

3. Сприяє як найповнішому задоволенню претензій кредиторів.

В біології існує закон відбору видів.

Хто його відкрив і в чому його суть?

Англійські вчені-економісти – дарвіністи спроектували цей закон на економічний розвиток підприємства. Вони вважають, що інститут банкрутства є одним із способів відбору (селекції) суб’єктів господарювання. У ринковій економіці банкрутство підприємств – нормальне явище. Із кожних 100 новостворених підприємств на ринку залишається від 20 до 30.

Вітчизняні економісти вважають, що для України характерні такі національні особливості банкрутства:

1. Після 30-х років підприємства будувалися дуже великими, негнучкими, між ними практично була відсутня конкуренція.

2. В одні підприємства вкладалося багато надлишкових коштів, а інші через дефіцит капіталовкладень ледь розвивалися. Тому нагромадилася велика частка технологічно відсталих підприємств – малопродуктивних шахт, металургійних заводів. ЦІ підприємства є містотворними, а це означає, що працівники при їх закритті залишаються без роботи, в такому випадку потрібна соціальна переорієнтація окремих регіонів.

3. В колгоспах і радгоспах була дуже низька продуктивність праці. У Великобританії сімейна ферма утримувала 75 корів з надоями 5500л у рік, де працювало 3 –е людей. В Україні середній колгосп мав 400 корів з середнім надоєм 3500л у рік.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” банкрутство – це неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані господарським судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Де–факто ознакою банкрутства є призупинення розрахунків із позикодавцем, коли підприємство не забезпечує чи явно не здатне забезпечити виконання вимог кредиторів протягом певного часу.

Де-юре банкрутство настає після визнання факту неспроможності господарським судом або після офіційного оголошення про неї боржником при його добровільній ліквідації.

В даний час у Верховній Раді в першому читанні заслуховувалися зміни щодо вдосконалення процедури банкрутства, яка передбачає розширення кола осіб, до яких у разі їхньої неплатоспроможності може бути застосована процедура банкрутства. Якщо згідно з діючим законодавством суб’єктами банкрутства можуть бути лише юридичні особи, то нова редакція передбачає не тільки юридичних, а й фізичних осіб. Головною ознакою суб’єкта, до якого може застосовуватися процедура банкрутства, є доведений факт здійснення ним підприємницької діяльності.

Сьогодні любе підприємство може попасти в кризову ситуацію незалежно від стадій життєвого циклу, але найбільше підприємств банкротує в перші 5 років свого існування. Кризові явища в діяльності підприємства, що провокують загрозу банкрутства, обумовлені:

• дією механізму ринкової саморегуляції;

• неефективним управлінням підприємством.

Ринкова саморегуляція сприяє тому, що на ринку залишаються найбільш фінансово стійкі підприємства не дивлячись на те, що відбувається:

• погіршення кон’юнктури ринку(знижується попит на продукцію);

• зростання цін на товари, на паливно-енергетичні ресурси;

• зниження пропозиції на ринку;

• погіршення умов доступу до окремих ресурсів(ліцензія на продаж окремих товарів, дальність перевезення, митні бар’єри) .

Вплив на загрозу банкрутства неефективного управління підприємством можна пояснити результатами досліджень європейських аналітиків, які провели порівняльний аналіз окремих факторів банкрутства підприємств і дійшли висновку, що у 80 випадків причини банкрутства підприємств можуть бути зведені до “людського чинника”, тобто до неосвідченості (відсутність такої), некомпетентності, марнотратства, нечесності власників, керівників чи кредиторів.

На тих підприємствах, де не відслідковуються допущені фінансові помилки і втрати від ризикованих господарських операцій, не аналізується платоспроможність, загроза банкрутства зростає. Кризи менеджменту переростає у кризу збуту, у кризу діяльності. І тоді локальні кризи як сніжний ком прискорюють настання фінансової катастрофи – банкрутства. Хоча факт банкрутства підприємства визнає тільки господарський суд, в його основі лежать фінансові причини. До них відносяться:

• серйозні порушення фінансової стійкості підприємства, які характеризуються перевищенням фінансових зобов’язань над його активами:

ЧВВп = ЗК-А (- Збитки звітного і минулих періодів);

• істотна незбалансованість у часі обсягів грошових коштів підприємства:

ПГП > ВГП;

• тривала неплатоспроможність підприємства викликана низькою ліквідністю його активів: має місце перевищення термінових зобов’язань над залишком грошових активів у високоліквідній формі.

Вищеназвані фінансові передумови банкрутства послідовно проявляються на таких стадіях:

1. Прихована криза характеризується:

• зниженням ефективності діяльності;

• погіршенням показників прибутковості обороту і капіталу;

• уповільненням операційного і фінансового циклів.

2. Криза платоспроможності характеризується:

• періодичним і тривалим дефіцитом грошових коштів;

• затримкою в оплаті поточних платежів;

• появою простроченої кредиторської заборгованості та непогашених кредитів;

• сплатою економічних санкцій за порушення термінів виконання зобов’язань.

3. Юридичне банкрутство проявляєтья через:

• неможливість виконання зовнішніх зобов’язань впродовж трьох місяців з моменту її виникнення;

• звернення до господарського суду кредиторів підприємства;

• відкриття справи про банкрутство з ініціативи підприємства або його кредиторів.

В умовах нестабільної економіки, уповільнення платіжного обороту, недостатньої кваліфікації менеджерів і використання агресивної політики фінансування активів інститут банкрутства отримує все більше поширення .

В практиці господарювання виділяють чотири види банкрутства:

1. реальне

2. фіктивне

3. приховане

4. умисне

1. Реальне банкрутство – пов’язане з реальною втратою активів у результаті господарсько-фінансової діяльності без злого наміру, особистої або корпоративної корисливості.

2. Фіктивне банкрутство - явно фіктивна заява громадянина-засновника або власника підприємства, а також службової особи даного підприємства про фінансову неспроможність виконання вимог кредиторів та зобов’язань перед бюджетом, якщо такі дії завдали великої матеріальної шкоди кредиторам або державі карається штрафом від 750 до 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права займатися даною діяльністю до 5-ти років.

Ті самі дії, якщо вони завдали великого матеріального збитку кредиторам або державі, караються обмеженням волі до 3-х років з конфіскацією майна.

Великий матеріальний збиток – це збиток, який перевищує в 500 і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян . Збиток виникає внаслідок неповернення боргів, несплати відсотків та процентів.

Цілі повідомлення неправдивої інформації можуть бути різними:

• порушення справи про банкрутство чи санація підприємства в рамках провадження справи про банкрутство;

• приховання незаконного витрачання коштів;

• ліквідація, реорганізація чи приватизація підприємства з метою зміни форми власності;

• введення в оману незалежного аудитора з метою одержання необ`єктивного висновку про фінансовий стан підприємства.

На ці та інші фактори й обставини слід звернути увагу фінансовим службам підприємства під час ведення фінансово-господарської діяльності.

Чому окремі керівники і засновники вдаються до такого заходу? Тому що порушення справи про банкрутство дозволяє зупинити нарахування неустойки та примусове стягнення заборгованості. Нерідко боржник, подаючи заяву про своє банкрутство, свідомо прагне того, щоб про це дізналися не всі кредитори. Якщо сподівання виправдаються, то вимоги частини кредиторів вважатимуться погашеними. “Свої” кредитори можуть отримати відносну чи абсолютну більшість голосів у комітеті кредиторів. А це дозволить укласти мирову угоду на вигідних боржникові умовах.

Приховане банкрутство - умисне приховування засновником, власником, службовою особою факту стійкої фінансової неспроможності через подання недостовірних даних, якщо це завдало матеріальної шкоди кредиторам карається обмеженням волі на строк до 2-х років або штрафом від 2000 до 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права займатися певною діяльністю на строк до 5-ти років.

Об`єктивно факт приховання банкрутства визначається такими ознаками:

• надання кредитору неправдивих даних про фінансовий стан неплатоспроможного боржника;

• надання потенційному кредитору( банку, особі, що здійснює передоплату);

• причинний зв`язок між подачею таких даних та збитками, що їх зазнав кредитор.

Мотиви та цілі приховання банкрутства:

• надія на поліпшення фінансового стану або на виконання фінансових зобов`язань особами, які, у свою чергу, є боржниками даної особи;

• спроба одержати банківський кредит для покриття фінансової заборгованості або для привласнення одержаних коштів з наступною ліквідацією підприємства і т.д.

• спроба уникнути відповідальності за інші злочини за розкрадання майна підприємства, що і викликало фінансову неспроможність

Суб`єкти прихованого банкрутства:

• засновники підприємства;

• власники;

• посадові особи.

Мінімальне стягнення застосовується:

• якщо банкрутство є наслідком банкрутства іншої юридичної особи;

• внаслідок порушення іншими підприємствами законодавства (монополізація ринку цін, недобросовісна конкуренція, махінації з фінансовими ресурсами).

Максимальні санкції застосовуються, якщо банкрутство сталося в нас-лідок невміння вести ефективну фінансово-господарську діяльність, браку належної кваліфікації керівництва, прорахунків в оцінці ринків збуту тощо.

Умисне банкрутство - умисне доведення суб’єкта підприємницької діяльності до стійкої фінансової неспроможності через здійснення з корисливих мотивів власником або службовою особою підприємства протиправних дій або через невиконання чи неналежне виконання своїх службових обов’язків, що завдало істотної шкоди державі або кредитору карається штрафом від 500 до 800 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до 3-х років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3-х років.

Цей вид банкрутства пов’язаний з застосуванням тіньових схем приватизації державного і комунального майна, тобто умисне доведення державного (комунального) підприємства до фінансової неспроможності, щоб знизити вартість його майна в разі приватизації. Все це робиться в інтересах осіб, які бажають приватизувати підприємство задешево.

Для окремих суб’єктів ринкових відносин наслідки банкрутства проявляються по-різному. Так, при банкрутстві підприємств ускладнюється формування доходної частини державного бюджету і позабюджетних фондів, урізаються затверджені економічні і соціальні програми, що призводить до розбалансованості економіки в цілому, до погіршення макроекономічних пропорцій, тому що підприємства не забезпечують виробництво продукції, на які розраховують окремі галузі.

При цьому населення не отримує необхідних товарів (послуг), що приводить до порушення рівноваги між попитом і пропозицією, що відповідно веде до зростання роздрібних цін.

Від банкрутства окремих підприємств страждають господарські партнери, які через недопоставку сировини не можуть своєчасно виконати свої зобов’язання щодо виготовлення продукції для замовників. Банкрутство веде до розриву господарських зв’язків і технологічних ланок. Все це веде до погіршення фінансового стану підприємств-партнерів. Спрацьовує ефект “доміно”.

Вимушено скорочуючи обсяги господарської діяльності через фінансові труднощі підприємства скорочують робочі місця і кількість зайнятих працівників, тобто для працівників банкрутство підприємства пов’язане з втратою робочих місць і зарплати, що посилює соціальну напругу в регіоні.

Для кредиторів має місце вірогідність нестачі ліквідної маси майна для задоволення усіх вимог, а безнадійна заборгованість з часом перетвориться у збитки минулих років і буде зменшувати власний капітал підприємства.

Наявність банкрутства об'єктивно обумовлює необхідність ство­рення певної системи системи контролю, діагностики та захисту під­приємств від фінансового краху (системи протидії банкрутству):

На державному рівні;

На рівні підприємства.

Формування системи протидії банкрутству на рівні держави має на меті створення необхідних передумов для нормальної взаємодії між окремими суб'єктами господарювання на принципах рівності та порядності, створення загальних умов їх функціонування, збереження кожного життєздатного підприємства, діяльність якого вигідна суспільству. Складові системи протидії банкрутст­ву на рівні держави подано на рис. 9.1.

1) протидія виникненню кризі може бути забезпечена ще в етапі "народження" підприємства за рахунок впровадження державного контролю за процесом створення підприємств та формуванні їх статутного фонду. Це дасть можливість протидіяти виникненню свідомо нежиттєздатних суб'єктів господарювання, які неспроможні розпочати господарську діяльність;

2) впровадження державного контролю за функціонуванням підприємств та проведенням окремих господарських операцій сприятиме недопущенню виникненню кризових явищ та підвищенню ефективності діяльності суб'єктів господарювання;

3) вагомим антикризовим заходом держави слід вважати створення рівних умов для ведення бізнесу, захист справедливих вимог та майнових інтересів підприємств, протидія монополістичним тенденціям та недобросовісної конкуренції;

Складові державної системи протидії банкрутству

Державний контроль за процесом створення підприємств та формування їх статутних фондів

Державний контроль за функціонуванням підприємств, проведення окремих господарських операцій

Розробка та затвердження правових основ взаємодії суб’єктів підприєм-ницької діяльності

Державний контроль за функціону-ванням фінансово-кредитної сфери, проведенням розрахунків

Розробка законодавства про банкрутство та санацію неплатоспроможних підприємств

Рис. 9.1. Складові системи протидії банкрутству на рівні держави

4) державний контроль за функціонуванням банківсько-кредитної сфери та фінансових посередників є необхідним для протидії платіжній кризі та прискоренню швидкості обороту, недопущенню втрат коштів підприємств під час проведення розрахунків по господарських операціях;

5) швидкому переборенню кризових явищ сприятиме створення спеціалізованого державного органу для розробки методичних засад антикризового управління, надання консалтингової методичної допомоги неплатоспроможним підприємствам, проведення підготовки та перепідготовки кадрів.

Отже, головним завданням системи протидії банкрутству на рівні держави є антикризове регулювання економічних процесів на мікрорівні шляхом реалізації відповідних організаційно-економічних та нормативно-правових заходів впливу державних органів на діяльність підприємства.

Система протидії банкрутству на рівні підприємства спрямована на створення передумов для подолання кризо­вих явищ у життєдіяльності окремого суб'єкта господарювання і є по­стійно діючою складовою загального господарського механізму під­приємства. Її елементами є: по-перше, механізм подолання кризових явищ та запобігання банкрутству, представлений у спеціальний спосіб організованою підсистемою антикризового управління; по-друге, ме­ханізм профілактики виникнення кризи, який охоплює основні на­прями роботи, пов'язані зі створенням передумов недопущення вини­кнення та поширення кризових явищ (підсистема профілактики). Під­система профілактики має створюватися в усіх функціональних сфе­рах підприємства, де існує ймовірність виникнення локальних криз. Але головне місце посідають ефективно діючі операційний та фінан­совий менеджмент на підприємстві, оскільки саме реалізація фінансо­во-економічних заходів підтримує належний фінансовий стан, оптимізує позиції суб'єкта господарювання на шкалі "прибутковість-ризик", що унеможливлює перехід локальних кризових явищ у систе­мну кризу.

Розглянемо послідовність процесу порушення справи про банкрутство підприємства-боржника в Україні. Підставою для порушення справи про банкрутство підприємства є письмова заява будь-якого з кредиторів боржника, органів державної податкової служби або контрольно-ревізійної

Системи протидії банкрутству

це

Системи контролю, діагностики та захисту підприємств від фінансового краху

на конкретному підприємстві

у державному масштабі

служби до господарського суду. Кредитор може звернутися із такою заявою, коли дебітор неспроможний задовольнити протягом трьох місяців визнані ним претензійні вимоги. Крім того, боржник може звернутись до господарського суду з власної ініціативи за його фінансової неспроможності або загрози такої неспроможності. До заяви боржника додаються список його кредиторів і боржників, бухгалтерський баланс та інша інформація про його фінансове та майнове становище.

До боржника господарський суд може застосувати такі типи процедур (Рис. 9.2):

• реорганізаційні (санаційні);

• ліквідаційні;

• мирову угоду.

До реорганізаційних процедур належить зовнішнє управління майном, санація та реорганізація (реструктуризація) підприємства.

До ліквідаційних процедур відносять примусову ліквідація підприємства-боржника на ухвалу господарського суду та добровільну ліквідацію підприємства під контролем кредиторів.

Мирова угода укладається між божником та кредитором.

Господарський суд визнає боржника банкрутом за відсутності пропозицій щодо проведення санації або незгоди кредиторів з її умовами. У постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд призна-

Заява будь-якого з кредиторів до господарського суду

Заява боржника до господарського суду з власної ініціативи

Заява органів державної податкової служби або КРУ

Порушення справи про банкрутство