Зміст процесу санації та коло завдань, які потребують вирішен­ня:

а) відновлення платоспроможності для запобігання порушенню спра­ви про банкрутство (таке тлумачення змісту санації наведено в термі­нологічному словнику іноземних слів);

б) забезпечення умов для прибуткової діяльності;

в) відновлення розмірів наявного капіталу до обсягів, які відображе­но в балансі підприємства.

Головною метою санації є - у межах визначеного терміну не допустити порушення справи про банкрутство, що може бути досягнуто шляхом дотриманням поточної платоспроможності (тобто створення умов, які б усували формальний привід для порушення судової процедури у будь-який спосіб) або успішною роботою з кредиторами, проведенням операцій щодо їх заспокоєння та реструктуризації боргів.

Економічно розвинуті країни по-різному вирішують проблеми санації та банкрутства підприємств. Різниця визначається особливостями економічного і соціального розвитку, принципами побудови національних фінансових систем та інших складових – фінансів підприємств. На Заході у 90 з 100 випадків застосовується процедура санації. При цьому країнами Східної Європи (Польща, Румунія, Словакія) проводилася державна підтримка банкрутів від фінансової дотації до санації підприємств державою.

Цілісний погляд на етапи розробки санаційної концепції окремого підприємства презентує так звана класична модель санації, яка широко використовується як основа для розробки механізму фінансового оздоровлення суб`єктів господарювання в країнах з розвинутою ринковою економікою (Рис. 9.3).

Згідно з класичною моделлю, функціональну схему якої показано на стор. 286, процес фінансового оздоровлення підприємства починається з виявлення та аналізу причин фінансової кризи. На основі первинної інформації (первинні фінансові документи, рішення зборів акціонерів, фінансові плани тощо) визначаються зовнішні та внутрішні фактори кризи, а також реальний фінансовий стан фірми.

У рамках внутрішнього аналізу поглиблено досліджується фінансовий стан на основі розрахунку ряду коефіцієнтів. Основними з них є показники платоспроможності, ліквідності, фінансового левериджу, прибутковості тощо. Коли отримано необхідні дані щодо фінансового стану підприємства та причини фінансової кризи, згідно з класичною моделлю санації роблять висновок про можливість або недоцільність санації даної господарської одиниці. Якщо виробничий потенціал підприємства зруйновано, капітал втрачено, структура балансу незадовільна, то приймають рішення про консервацію та ліквідацію суб`єкта господарювання. Ліквідацію може бути здійснено на добровільній основі (злиття, продаж об`єкта цілком або частинами) та в примусовому порядку.

Підприємство у кризовому стані

Аналіз причин виникнення кризової ситуації (причинно-наслідковий аналіз)

Рішення щодо ліквідації чи санації

Негайні першочергові заходи для санації

санація

санація

Заходи для ліквідації:

• на добровольній основі

• примусовими методами

ні

так

Визначення цілей санації

Формування стратегій санації

Розробка санаційних заходів

Програма санації

Проект санації

Реалізація, координація й нагляд

Рис. 9.3. Класична модель санації

Добровільна ліквідація підприємства-боржника – це процедура ліквідації неспроможного підприємства, яка здійснюється позасудовими органами, на підставі рішення власників або угоди, укладеної між власниками даного підприємства та кредиторами і під контролем останніх.

Примусова ліквідація підприємства – це процедура ліквідації неспроможного підприємства, яка здійснюється з рішення господарського суду (як правило, в процесі провадження справи про банкрутство).

У разі, коли підприємство має реальну можливість відновити платоспроможність, ліквідність та прибутковість, має достатньо кваліфікований управлінський персонал, ринки збуту товарів, а виробництво продукції відповідає пріоритетним напрямкам економіки країни, приймається рішення про проведення санації.

Окремим санаційним блоком у класичній моделі є формування стабільних цілей та тактики проведення санації.

Стратегія є узагальненою моделлю дій, необхідних для досягнення поставлених цілей через координацію та розподіл ресурсів компанії. Кінцева мета санаційної стратегії полягає в досягненні довгострокових конкурентних вигод, які б забезпечили компанії високу рентабельність. Суто її – у виборі найлегших варіантів розвитку фірми та в оптимізації політики капіталовкладень.

Практика показує, що успішна фінансово-господарська діяльність підприємства залежить приблизно на 70% від отриманої спрямованості, на 20% - від ефективності оперативного управління і на 10% - від якості виконання поточних завдань. Виходячи з цього загальний успіх санації забезпечують: якість стратегічного аналізу; реальність стратегічного планування; рівень реалізації окремих завдань.

В господарській практиці використовуються дві стратегії санації:

• захисна (зберігаюча);

• наступальна.

"Захисна" тактика орієнтована на пом'якшення часового обме­ження антикризового процесу та отримання додаткового часу для про­ведення більш дійових заходів щодо нормалізації становища. Вона охо­плює заходи, що не потребують значних витрат та зусиль, дають швид­кий, але тимчасовий ефект: скорочення всіх видів витрат, закриття і роз­продаж підрозділів, устаткування, скорочення освоєної частини ринку збуту продукції, розпродаж продукції за зниженими цінами.

"Наступальна" тактика, навпаки, передбачає активні стратегічні дії, пов'язані, наприклад, із такими заходами, як модернізація устаткуван­ня, впровадження нових технологій, підвищення (зниження) цін, пошук нових ринків збуту, реалізація прогресивної стратегічної концепції марке­тингу. Вони впливаються за наявності часу та коштів, дають можливість досягти стійкого ефекту фінансового оздоровлення.

Відповідно до вибраної стратегії розробляють програму санації, тобто систему спрогнозованих, взаємопов`язаних заходів, спрямованих на вихід підприємства з кризи. Вона формується на основі комплексного вивчення причин фінансової кризи, аналізу внутрішніх резервів, висновків про можливості залучення стороннього капіталу та стратегічних завдань санації.

Наступним елементом класичної моделі оздоровлення є проект санації (бізнес-план), який розробляється на базі санаційної програми і містить:

• техніко-економічне обгрунтування санації;

• розрахунок обсягів фінансових ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей;

• конкретні графіки та методи мобілізації фінансового капіталу;

• строки освоєння інвестицій та їхньої окупності;

• оцінку ефективності санаційних заходів;

• прогнозовані результати виконання проекту.