Tema2

Тема 2. Фінансова діяльність підприємства та засади її організації

1. Поняття фінансової діяльності підприємства

Функції фінансів підприємства реалізуються в процесі його фінансової діяльності. Ця діяльність здійснюється на всіх етапах життєвого циклу підприємства від моменту його народження (формування статутного фонду утворюваного підприємства) до моменту його ліквідації як самостійного суб'єкта, що господарює, (фінансового забезпечення ліквідаційних процедур).

Фінансова діяльність підприємства характеризується такими основними особливостями:

1. Вона є головною формою ресурсного забезпечення реалізації економічної стратегії підприємства, росту його ринкової вартості. Практично всі задачі економічного розвитку підприємства, розширення обсягу або відновлення складу його активів потребують збільшення суми фінансових ресурсів, що залучаються. Вибір джерел формування цих ресурсів, а також оцінка і добір для реалізації найбільш ефективних об'єктів і інструментів їхнього інвестування здійснюються в процесі різноманітних форм фінансової діяльності підприємства. Фінансова стратегія підприємства є невід'ємною складовою частиною загальної стратегії його економічного розвитку.

2. Фінансова діяльність носить підпорядкований характер стосовно цілям і задачам операційної діяльності підприємства. Незважаючи на те, що окремі види фінансової діяльності підприємства можуть генерувати на окремих етапах його розвитку більший прибуток (забезпечуючи відповідно великі передумови росту його ринкової вартості), чим операційна діяльність, головною стратегічною задачею підприємства є розвиток і диверсифікація операційної діяльності, а також забезпечення умов зростання формованого нею операційного прибутку. Фінансова діяльність підприємства покликана забезпечувати ріст формування його операційного прибутку в перспективному періоді по двох напрямках: а) шляхом забезпечення зростання операційних прибутків за рахунок збільшення обсягу виробничо-комерційної діяльності (фінансування будівництва нових філій, розширення обсягу реалізації продукції за рахунок освоєння нових її видів і т.п.); б) шляхом забезпечення зниження питомих операційних витрат (фінансування своєчасної заміни фізично зношеного устаткування, відновлення морально застарілих видів виробничих основних засобів і нематеріальних активів тощо). Іншими словами, формування фінансових ресурсів (особливо з зовнішніх джерел) не є для підприємства самоціллю в процесі його фінансової діяльності, а завжди підпорядковано задачам ефективного їх використання у виробничо-комерційному процесі.

3. Операції, пов'язані з фінансовою діяльністю підприємства, носять стабільний характер, тобто здійснюються постійно. Насамперед, це пов'язано з тим, що кожне підприємство в процесі свого розвитку в тому або іншому ступеню потребує не тільки власних фінансових ресурсів, але зовнішнього фінансування, а відповідно і забезпечує постійне обслуговування фінансових засобів, притягнутих із зовнішніх джерел. Тільки підприємство, що згортає обсяги своєї операційної діяльності, а відповідно і її інвестиційну підтримку, може дозволити собі "перепочинок" у здійсненні фінансових операцій по притягненню ресурсів із зовнішніх джерел. Проте навіть за умови тимчасового повного припинення операційної діяльності в зв'язку з несприятливою кон'юнктурою товарного ринку (або по інших причинах) фінансова діяльність підприємства не припиняється до повної його ліквідації - здійснюються операції по стягненню дебіторської заборгованості, реалізації окремих фінансових активів, розрахункам із бюджетом і позабюджетними фондами і т.п.

4. Форми й обсяги фінансової діяльності значною мірою залежать від галузевих особливостей і організаційно-правових форм функціонування підприємства. Галузеві особливості діяльності підприємства, що формують тривалість операційного циклу, його сезонність, загальну і питому капіталоємкість виробництва і реалізації продукції, визначають пропорції у використанні власного і позикового капіталу, а також в обсягах притягнення фінансових засобів із зовнішніх джерел в окремих періодах. Організаційно-правові форми діяльності підприємства впливають на склад зовнішніх джерел притягнення капіталу (додаткову емісію акцій, притягнення додаткового пайового капіталу і т.п.).

5. Фінансова діяльність визначає специфічний характер формованих нею грошових потоків підприємства. Так, у процесі фінансової діяльності по притягненню позикових фінансових засобів із зовнішніх джерел ця специфіка полягає в тому, що позитивний грошовий потік (надходження позикових фінансових ресурсів) завжди більший в результаті цієї діяльності за обсягом, ніж негативний грошовий потік (обслуговування і повернення зовнішнього боргу), хоча в окремі періоди цей процес може тимчасово носити обернений характер. У той же час грошовий потік по фінансуванню інвестицій (тобто негативний грошовий потік по обслуговуванню інвестиційних операцій) при виборі ефективних об'єктів і інструментів інвестування завжди перекривається за обсягом грошовим потоком по поверненню інвестованих засобів у формі сукупного інвестиційного прибутку (тобто позитивним грошовим потоком), проте останній формується з істотним "лагом запізнювання". Природно мова йде про грошові потоки, приведені до дійсної вартості, тому що по кожній фінансовій операції вони здійснюються з визначеним розірванням у часі.

6. Фінансова діяльність підприємства пов'язана безпосередньо з фінансовим ринком - ринком грошей і ринком капіталу. Обсяги і результати цієї діяльності в значній мірі схильні коливанням кон'юнктури окремих сегментів фінансового ринку. Якщо спрямованість коливань кон'юнктури товарного і фінансового ринків не збігається (наприклад, при збільшенні попиту на товарному ринку на продукцію підприємства на фінансовому ринку знижується пропозиція вільного капіталу з відповідним ростом його вартості), це створює серйозні проблеми в розвитку підприємства, гармонізації обсягів операційної і фінансової діяльності.

7. Операції, пов'язані з фінансовою діяльністю підприємства, генерують свої специфічні види ризиків, що об'єднуються поняттям "фінансовий ризик". Головними з цих ризиків є ризик неплатоспроможності і ризик втрати фінансової сталості підприємства. Ризик неплатоспроможності викликається істотним зростанням обсягу фінансових зобов'язань підприємства в процесі притягнення ресурсів, що у періоди спаду кон'юнктури товарного ринку не можуть бути забезпечені активами у високоліквідній формі (формуючи так називаний "спазм ліквідності" готової продукції). Ризик втрати фінансової сталості генерується недосконалістю структури капіталу (надмірної частки притягнення і використання позикових фінансових засобів). За своїми фінансовими наслідками ці ризики відносяться до найбільш небезпечних, формуючи безпосередню загрозу банкрутства підприємства. Механізм здійснення фінансової діяльності підприємства й оцінка її результатів будуються в тісному зв'язку з рівнем фінансового ризику.

8. Фінансова діяльність забезпечує стабілізацію економічного розвитку підприємства в цілому. Інструментами такої стабілізації виступають формовані в процесі фінансової діяльності різноманітні страхові і резервні фінансові фонди на випадок непередбачених коливань кон'юнктури не тільки фінансового, але і товарного ринків, зниження обсягів операційної діяльності, а відповідно й операційного прибутку. Чим вище частка цих страхових і резервних фондів у загальній сумі використовуваного підприємством капіталу, тим більш гарантований рівень реалізації задач його економічного розвитку в майбутньому періоді.

9. Фінансовий стан підприємства, що відображає результати його фінансової діяльності на кожному конкретному етапі розвитку, в умовах ринкової економіки є основним індикатором ефективності його господарської діяльності в цілому. Рівень фінансового стану підприємства формує відповідний його діловий імідж у партнерів на товарному і фінансовому ринках, характеризує ступінь його конкурентноздатності на цих ринках, свідчить про потенціал фінансового забезпечення високих темпів економічного розвитку і можливостях росту його ринкової вартості.

2. Сутність державного регулювання фінансової діяльності підприємства

Складність і багатогранність фінансової діяльності підприємств в умовах переходу до ринкової економіки визначають необхідність державного її регулювання. Як свідчить світовий досвід таке багатоаспектне державне регулювання здійснюється у всіх країнах із розвиненою ринковою економікою, не вступаючи при цьому в протиріччя із широкою самостійністю підприємств у виборі напрямків, форм і методів здійснення своєї фінансової діяльності.

Державне регулювання фінансової діяльності підприємств являє собою процес нормативно-правового регламентування умов формування їх зовнішніх і внутрішніх фінансових відношень і здійснення основних видів фінансових операцій.

Напрямки, форми і методи державного регулювання фінансової діяльності підприємств істотно різняться в окремих країнах. Вони визначаються такими чинниками, як рівень економічного розвитку країни, ступінь її інтегрованості зі світовою економічною системою, різноманіття форм фінансових відношень різноманітних суб'єктів господарювання, рівень розвиненості фінансового ринку і його інфраструктури, різноманіття використовуваних у господарській практиці фінансових інструментів та іншими. З урахуванням цих чинників кожна держава розробляє і проводить державну фінансову політику, що визначає спрямованість, форми і методи регламентації фінансової діяльності окремих суб'єктів господарювання.

Державна фінансова політика являє собою цілеспрямоване правове регулювання окремих аспектів фінансової діяльності суб'єктів господарювання з боку держави у відповідності зі стратегією і конкретними умовами його економічного розвитку.

Здійснюване відповідно до державної фінансової політики централізоване нормативно-правове регулювання фінансової діяльності підприємства багато в чому визначає спрямованість переважних форм цієї діяльності, характер здійснюваних ними фінансових операцій, вибір відповідних видів фінансових інструментів, правову захищеність партнерів по фінансових угодах, а в кінцевому рахунку - рівень ефективності і ризику цієї діяльності в цілому.

Надмірно жорстке державне регулювання фінансової діяльності підприємств істотно знижує рівень їхньої самостійності в сфері прийнятих фінансових рішень, негативно позначається на прибутковості багатьох фінансових операцій, хоча і дозволяє знизити загальний рівень їхнього ризику. У той же час недостатнє державне регулювання фінансової діяльності підприємств не дозволяє чітко синхронізувати її зі стратегічними цілями і задачами економічного розвитку країни, багаторазово збільшує число арбітражних суперечок між учасниками фінансових угод у силу неадекватного тлумачення ними різноманітних умов їхнього здійснення, призводить до істотного росту рівня сукупного фінансового ризику в діяльності суб'єктів господарювання.

Напрямки і форми державного регулювання фінансової діяльності окремих суб'єктів господарювання в сполученні з рівнем розвитку економіки визначають характер внутрішнього фінансового середовища (або "фінансовий клімат") у тієї або іншій країні, що істотно впливає на її рейтинг і рангове місце у світовій фінансовій системі. Внутрішнє фінансове середовище ("фінансовий клімат") характеризуються системою чинних у країні правових і економічних умов здійснення фінансової діяльності окремими суб'єктами господарювання (як резидентами, так і нерезидентами), що істотно впливають на рівень прибутковості і ризику фінансових операцій. Внутрішнє фінансове середовище ("фінансовий клімат") багато в чому визначають обсяги й ефективність фінансових відношень підприємств із закордонними партнерами, ступінь державної фінансової підтримки підприємств за рахунок зовнішніх позик, рівень інтегрованості фінансової системи країни зі світовою фінансовою системою.

Напрямки, форми і методи державного регулювання фінансової діяльності підприємств носять цілеспрямований характер на кожному етапі економічного розвитку країни. На сучасному етапі це регулювання підпорядковане таким основним цілям:

1. Забезпечення спрямованості форм і методів державного регулювання фінансової діяльності підприємств на реалізацію розробленої державної фінансової політики в цілому.

2. Упорядкування форм і умов зовнішніх і внутрішніх фінансових відношень із метою їхньої узгодженості з відповідними формами, які використовуються у сфері державних фінансів і фінансів домашніх господарств.

3. Забезпечення єдності основних умов здійснення фінансової діяльності підприємствам різноманітних форм власності, галузевої належності й організаційно-правових форм функціонування.

4. Забезпечення єдності умов і можливостей формування всіма підприємствами необхідних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел при ефективній їхній господарській діяльності.

5. Забезпечення вільного і відкритого доступу всіх підприємств до зовнішніх джерел формування фінансових ресурсів.

6. Регламентація окремих напрямків фінансової діяльності і форм використання фінансових ресурсів підприємств відповідно до здійснюваної державної економічної і соціальної політики.

7. Гарантованість захисту підприємств у процесі здійснення ними фінансової діяльності від протиправних дій із боку несумлінних партнерів і прямого шахрайства окремих осіб.

8. Стимулювання підприємств до вибору найбільше ефективних напрямків і форм фінансової діяльності, а також прогресивних видів фінансових інструментів, що сприяють прискоренню реалізації ринкових реформ і стратегічних цілей, що забезпечують досягнення і задач економічного росту країни.

Виходячи зі сформульованих цілей державне регулювання фінансової діяльності підприємств здійснюється на сучасному етапі на основі таких принципів:

1. Формування системи основних напрямків регулювання фінансової діяльності підприємств, що забезпечують реалізацію державної фінансової політики й ефективне рішення задач по реформуванню економіки.

2. Забезпечення перспективності нормативно-правових актів, спрямованих на регулювання фінансової діяльності підприємств, із позицій відповідної регламентації ними порядку використання найбільш ефективних форм і методів здійснення цієї діяльності, найбільш перспективних і прогресивних видів фінансових інструментів і т.п.

3. Забезпечення достатньої самостійності підприємств у виборі основних напрямків, форм і методів ведення фінансової діяльності в умовах її державного регулювання.

4. Дотримання необхідної пропорційності в забезпеченні фінансових інтересів держави, підприємств і окремих громадян при здійсненні регулювання фінансової діяльності окремих суб'єктів господарювання.

5. Забезпечення взаємозв'язку державного регулювання основних напрямків і форм фінансової діяльності підприємств із формами і методами регулювання окремих сегментів фінансового ринку і здійснюваних на них операцій.

6. Урахування накопиченого світового досвіду формування правових основ регулювання фінансової діяльності окремих суб'єктів господарювання; інтеграція вітчизняних правових норм у міжнародну систему фінансових правовідносин.

З урахуванням розглянутих цілей і принципів державного регулювання фінансової діяльності підприємств будується процес цього регулювання різноманітними державними органами, забезпечується належна координація і взаємозв'язок окремих нормативно-правових актів у цій сфері, прийнятих на різноманітних рівнях державного керування.

Процес державного регулювання фінансової діяльності підприємств включає:

1. Створення необхідної нормативної бази, що регулює основні форми і види фінансової діяльності підприємств на сучасному етапі розвитку ринкових відносин і адекватної рівню розвитку економіки країни.

2. Формування нормативних вимог до уніфікації параметрів в окремих використовуваних підприємствами фінансових інструментів і регламентація правил ведення операцій із ними.

3. Формування визначеної системи вимог до створення і діяльності фінансових інститутів, що обслуговують фінансову діяльність підприємств, і ліцензуванню різноманітних видів цих інститутів.

4. Формування діючої системи економічних стимулів до використання в практику фінансової діяльності підприємств найбільше ефективних із позицій загальноекономічного розвитку країни напрямків і форм цієї діяльності, прогресивних видів фінансових інструментів.

5. Створення діючої системи фінансових і інших санкцій за порушення підприємствами встановлених правових норм здійснення фінансової діяльності.

6. Регламентування систем і форм контролю за дотриманням підприємствами встановлених державними органами правових норм здійснення фінансової діяльності.

Процес державного регулювання фінансової діяльності підприємств носить багаторівневий характер, обумовлений повноваженнями окремих державних органів, пріоритетом прийнятих ними нормативних актів. Окремі нормативні вимоги по регламентації різноманітних аспектів фінансової діяльності підприємств установлюються законами Верховної Ради країни, указами президента, постановами уряду, наказами й інструктивними листами окремих міністерств і відомств, на які покладене державне регулювання в цій сфері.

Сучасне фінансове право, що регулює відповідну діяльність підприємств, нараховує понад тисячу законодавчих і інших нормативних актів, хоча на думку спеціалістів ними не охоплені ще багато аспектів цієї діяльності. Ці акти носять іноді взаємовиключний характер, схильні до частого коригування принципових положень і норм, але проте в цілому вони створюють достатньо велику основу державної регламентації різноманітних аспектів фінансової діяльності підприємств.

На сучасному етапі основні напрямки державного нормативно-правового регулювання фінансової діяльності підприємств включають:

1. Регулювання фінансових аспектів створення підприємств різноманітних організаційно-правових форм. Так, чинне законодавство регламентує мінімальний розмір статутного фонду підприємств, утворюваних у формах товариства з обмеженою відповідальністю й акціонерним товариством. По корпоративних підприємствах, утворюваним у формі відкритого акціонерного товариства, регламентується також порядок проведення емісії акцій, обсяг придбання пакета акцій його фундаторами, мінімальний обсяг придбання акцій всіма акціонерами в період передбаченого терміна відкритої підписки і деякі інші фінансові аспекти їхнього заснування.

2. Регулювання порядку формування інформаційної бази керування фінансовою діяльністю підприємства. Це регулювання визначає порядок організації і методів здійснення фінансового (бухгалтерського і податко-вого) обліку; утримання Плану рахунків і порядку його застосування; утримання бухгалтерського звітного балансу і стандарти фінансової звітності підприємства; рекомендації по організації і веденню урахування окремих видів активів, фінансових зобов'язань і інших фінансових операцій. Перераховані форми регулювання в основному відбивають існуючий досвід організації фінансового урахування в країнах із розвитою ринковою економікою, з огляду на при цьому національні традиції його ведення. Формована в процесі фінансового урахування і звітності інформаційна база дозволяє одержати достатньо повну і достовірну інформацію про фінансову діяльність і фінансовий стан підприємства як для внутрішніх, так і для зовнішніх користувачів (керівників і фінансових менеджерів підприємства, акціонерів і інших власників, потенційних інвесторів, кредиторів, що контролюють органів тощо).

3. Податкове регулювання. Воно безумовно складає основу державного регулювання не тільки фінансової, але і всієї господарської діяльності підприємств у ринковій економіці. Загальні принципи побудови податкової системи країни розробляються і затверджуються в законодавчому порядку. Система оподатковування являє собою сукупність податків, зборів і інших обов'язкових платежів у бюджети різних рівнів і внесків у державні цільові фонди, що сплачуються у встановленому порядку. Система оподатковування диференціюється за окремими рівнями, а також за джерелами сплати податків (остання диференціація податків особливо важлива для керування фінансовою діяльністю підприємства). Так, за джерелами сплати податки, збори й інші обов'язкові платежі діляться на три групи: 1) податки і збори, що включаються в ціну продукції; 2) податки, збори й інші обов'язкові платежі, що відносяться на собівартість продукції; 3) податки й інші обов'язкові платежі, що сплачуються за рахунок прибутку підприємства.

Система податкового регулювання істотно впливає на рівень прибутковості і ризику окремих напрямків фінансової діяльності підприємства і здійснюваних ним фінансових операцій.

4. Регулювання порядку і форм амортизації основних засобів і нематеріальних активів. Тому, що амортизаційні відрахування є одним із найважливіших внутрішніх джерел формування фінансових ресурсів підприємства, це регулювання істотно впливає на склад цих ресурсів і інвестиційні можливості суб'єктів господарювання. Основу такого регулювання складають затверджені форми амортизації різноманітних видів позаоборотних активів і її норми.

5. Регулювання кредитних операцій. У процесі кредитних відносин із партнерами підприємство може виступати як у ролі кредитора (при наданні комерційного або споживчого кредиту покупцям своєї продукції), так і в ролі позичальника (при притягненні фінансового або товарного кредиту). Чинні нормативно-правові акти регулюють загальний порядок здійснення цих операцій, форми і види кредитів, порядок їхній забезпечення, відповідальність сторін і т.п.

6. Регулювання грошового обігу і форм розрахунків. Тому що грошовий обіг кожного підприємства інтегрований із механізмом грошового обігу країни в цілому, його регулювання здійснюється за багатьма параметрами. Предметом цього регулювання є форми грошових розрахунків за окремими господарськими операціями (наявні або безготівкові), порядок збереження вільного залишку коштів підприємства, лімітування сум готівки в його касі, порядок оприбуткування грошових засобів, що надійшли, і т.п. За недотримання встановленого правовими нормами порядку ведення грошових і розрахункових операцій установлені заходи не тільки фінансової, але навіть адміністративної і кримінальної відповідальності, що на сучасному етапі значно жорстокіші в зв'язку з низьким рівнем платіжної дисципліни в країні.

7. Валютне регулювання. Система валютного законодавства визначає порядок зарахування іноземної валюти, що надходить у результаті зовнішньоекономічної діяльності підприємств, на рахунки в уповноважених банках країни; умови відкриття резидентами рахунків в іноземній валюті в закордонних банках; розмежування валютних операцій на поточні і пов'язані з прямуванням капіталу і т.п. За порушення валютного законодавства до підприємств і їхніх керівників застосовується широкий діапазон заходів фінансового, адміністративного і карного впливу.

8. Регулювання інвестиційних операцій. Це регулювання є одним із найбільше великих і складається в даний час більш ніж із 200 нормативно-правових актів. Воно включає форми інвестицій підприємств і використовувані ними інвестиційні інструменти, порядок підготування й експертизи інвестиційних проектів, форми іноземного інвестування і його захист, умови здійснення підприємствами інвестицій за кордоном, принципи використання сучасних форм фінансування інвестицій і т.п.

9. Регулювання ринку цінних паперів. Виступаючи емітентом цінних паперів (акцій, облігацій і т.п.), а також їхнім покупцем у процесі здійснення фінансових інвестицій підприємства є активними учасниками фондового ринку. Державне регулювання ринку цінних паперів визначає основні і похідні їхні види, правила їхньої емісії й обертання, обов'язкові вимоги до операцій із цінними паперами, розрахунково-депозитарним операціям, порядку ведення реєстру і т.п. У процесі цього регулювання відповідні державні органи здійснюють розробку основних напрямків розвитку фондового ринку, підтверджують стандарти, що емітуються підприємствами окремих видів цінних паперів і проспекти їхньої емісії, передбачають заходи для захисту інтересів підприємств - інвесторів від протиправних дій із боку емітентів і фінансових посередників.

10. Регулювання операцій страхування на фінансовому ринку. Характер цього регулювання визначає систему основних вимог, запропонованих до страховиків фінансових ризиків підприємств, форми й умови обов'язкового страхування їхніх активів (майна), обов'язкові вимоги до здійснення цих операцій, форми відповідальності страховика і страхувальника, порядок визначення сум збитку в результаті настання страхового випадку і т.п.

11. Регулювання порядку і форм санації підприємств. При діагностуванні загрози банкрутства чинні правові норми передбачають умови здійснення санації підприємства як за його ініціативи, так і за бажанням сторонніх господарюючих суб'єктів; основні форми здійснення цієї санації; порядок оцінки її результатів і ін.

12. Регулювання процедур банкрутства і ліквідації підприємств.

Законодавчі й інші нормативні акти визначають поняття банкрутства підприємства, порядок порушення клопотання про визнання підприємства банкрутом і його розгляди арбітражним судом, умови і порядок оголошення підприємства банкрутом, а також фінансове забезпечення ліквідаційних процедур при банкрутстві.

Характеризуючи базу фінансових правовідносин у цілому, слід зазначити, що вона далеко не завершена і потребує подальшого розвитку. Процес її розвитку й удосконалення визначається необхідністю надолуження ряду прогалин по окремих аспектах регулювання фінансової діяльності підприємств, подальшим розвитком і поглибленням ринкових реформ у країні, задачами її інтеграції зі світовою системою фінансових правовідносин.

3. Засади організації фінансової діяльності підприємства

Організація фінансової діяльності підприємства повинна бути організована таким чином, щоб сприяти підвищенню ефективності виробництва. В умовах переходу до ринкової економіки підприємства здійснюють свою діяльність на основі повного комерційного розрахунку та самофінансування, які націлені на обовязкове отримання прибутку. Таким чином, здійснення фінансової діяльності підприємства засноване на реалізації наступних основних принципів: