Tema2

• фінансова самостійність;

• зацікавленість в підсумках фінансово-господарської діяльності;

• самофінансування;

• відповідальність за результати фінансово-господарської діяльності;

• відокремлення засобів основної та інвестиційної діяльності;

• поділ капіталу підприємства на оборотний та необоротний;

• поділ джерел фінансування оборотних засобів на власні та позикові;

• контроль за результатами діяльності підприємства;

• наявність цільових фондів грошових засобів на підприємстві (фонд основних засобів, фонд оборотних засобів, фінансовий резерв тощо).

На підприємствах створюються фінансові служби, які покликані постійно забезпечувати фінансовими ресурсами процеси виробництва і реалізації продукції, домагатися найбільш раціонального використання фінансових ресурсів, слідкувати за додержанням у всіх ланках виробництва і всіма функціональними підрозділами фінансової дисципліни. Фінансова дисципліна включає в себе обовязок підприємства і посадових осіб дотримуватися режиму економії у використанні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, норм і нормативів витрат, затверджених фінансових планів, а також виконання зобовязань перед бюджетами всіх рівнів, банками, постачальниками і споживачами, іншими контрагентами. В господарській практиці діяльність, спрямована на забезпечення виробництва фінансовими ресурсами і здійснення контролю за дотриманням фінансової дисципліни, називається фінансовою роботою. Як правило, фінансова робота на підприємстві організовується фінансовим відділом, який є самостійним структурним підрозділом. На невеликих підприємствах, де немає самостійного фінансового відділу, цю роботу виконує фінансовий сектор (група), що створюється у складі бухгалтерії або іншого підрозділу підприємства, керівник якого несе відповідальність за фінансову роботу підприємства.

Фінансова робота на підприємстві дуже різноманітна і багатогранна, але умовно її можна згрупувати за напрямками таким чином:

• фінансове планування;

• оперативна фінансова робота;

• контрольно-аналітична робота.

Відповідно фінансовий відділ підприємства включає в себе такі сектори:

1. планово-економічний сектор, до якого входять:

• група фінансового планування;

• група оперативного планування і контролю;

• група внутрішньогосподарських фінансів;

• група економічного аналізу.

2. сектор оперативно-касової роботи, до якого входять:

• група координації;

• каса.

3. розрахунковий сектор, який включає в себе:

• група розрахунків з постачальниками;

• група розрахунків з покупцями;

• бюджетно-податкова служба;

• група претензійної роботи.

На підприємствах із значним обсягом зовнішньо-економічних зв’язків створюється група (сектор) валютних розрахунків і валютного регулювання.

Для виконання своїх функцій щодо управління фінансовими ресурсами і контролю за їх раціональним використанням фінансова служба підприємства:

• виконує необхідні розрахунки і на їх основі вносить обґрунтовані пропозиції керівництву підприємства щодо розподілу наявних фінансових ресурсів між виробничими підрозділами, функціональними службами;

• розробляє поточні і оперативні фінансові плани та інші планово-фінансові документи;

• вишукує резерви збільшення прибутку для забезпечення потреб підприємства у коштах на фінансування виробництва, капітальних вкладень, соціально-культурних потреб;

• здійснює контроль за виконанням показників фінансового плану, а також за недопущенням використання фінансових ресурсів на непродуктивні витрати;

• організовує партнерські відносини з комерційними банками;

• забезпечує всю роботу по виконанню фінансових зобов’язань підприємства перед державним бюджетом, позабюджетними фондами, банками, постачальниками сировини, матеріалів і послуг, робітниками і службовцями;

• аналізує господарсько-фінансову діяльність підприємства і окремих його структурних підрозділів тощо.

Ефективна організація фінансової роботи на підприємстві в ринкових умовах неможлива, якщо фахівці всіх економічних служб і, в першу чергу фінансової, нездатні швидко і кваліфіковано орієнтуватися у вкрай динамічному фінансово-правовому полі держави. Тому неодмінною умовою успішного функціонування підприємства є тісна координація його фінансової служби з юридичною службою.

Особливості формування капіталу і фінансових ресурсів, форми та методи розподілу цих фінансових ресурсів, обсяги та інтенсивність грошових потоків та інші умови фінансової діяльності суттєво відрізняються на окремих підприємствах, тому слід їх класифікувати за окремими ознаками як об’єкти управління.

1. За формами власності слід виділити підприємства державної та недержавної власності. Підприємства державної власності усіх рівнів державного управління в основній своїй масі сформували капітал ще до початку ринкових реформ. Їх особливістю являється висока частина власного капіталу у загальній його сумі, авансованого переважно в основні засоби. Застарілий парк основних засобів та низький коефіцієнт їх завантаження в умовах падіння виробництва обумовлюють низьку ефективність використання капіталу на цих підприємства у порівнянні з підприємствами альтернативних форм власності. Важливою відмінною рисою державних підприємств є також те, що вони можуть сподіватися на державну підтримку (фінансування за рахунок бюджету, надання пільгового кредиту, отримання державних гарантій при залученні іноземних позик тощо) Підприємства недержавних форм власності створені в основному на протязі останнього десятиліття, тому структура їх активів і капіталу сформовані більш оптимально. Разом з тим, в умовах кризового розвитку економіки державна фінансова їх підтримка зведена до нуля. Ці підприємства, як правило більше пристосовані до господарської діяльності в умовах перехідної економіки, оперативніше реагують на зміну кон’юнктури товарного та фінансового ринків, тому інтенсивність грошових потоків на них суттєво вища, а форми диверсифікації фінансової діяльності значно різноманітніші.

2. За організаційно-правовими формами діяльності розрізняють три принципових види підприємств – індивідуальні, партнерські та корпоративні. Індивідуальні підприємства у сучасних умовах ще не мають належного розвитку, в той час, як у зарубіжній практиці вони є найбільш масовими (складають 70-75% від загальної кількості підприємств). Це пов’язано з тим, що більшість підприємств приватизувалася в колективних формах, а створення нових індивідуальних підприємств стримується недостатністю стартового капіталу у підприємців. Фінансова діяльність індивідуальних підприємств мінімальна за обсягом і в основному пов’язана з поточним обслуговуванням операційного процесу. Партнерські підприємства отримали найбільше розповсюдження у сучасних умовах. При цьому переважна частина партнерських підприємств створена у формі товариств з обмеженою відповідальністю. Фінансовий потенціал таких підприємств у порівнянні з індивідуальними значно вищий і цим визначаються більш диверсифіковані форми їх фінансової діяльності. Корпоративні підприємства створені у формі відкритих та закритих акціонерних товариств, які також отримали певну розповсюдженість у нашій державі. Особливістю фінансової діяльності таких підприємств є широкі можливості формування фінансових ресурсів із зовнішніх джерел шляхом емісії акцій та облігацій, активна діяльність на ринку цінних паперів, диверсифікація видів фінансових операцій, необхідність формування дивідендного фонду для забезпечення відповідних виплат акціонерам, найбільш глибока спеціалізація фінансового управління.

3. За галузевою ознакою підприємства поділяються у відповідності до діючого класифікатора галузей (видів діяльності). Галузеві особливості фінансової діяльності підприємств характеризуються суттєвими відмінностями питомої капіталоємкості продукції, відношенням оборотних та необоротних активів, тривалістю операційного циклу.

4. За розміром власного капіталу підприємства поділяють на малі, середні, великі і дуже великі. Ці критерії не є офіційними, однак розмір власного капіталу визначає потенціал формування його фінансових ресурсів із позикових джерел, обсяг та диверсифікацію форм його фінансової діяльності, рівень спеціалізації фінансового управління.

5. За монопольністю положення на ринку виділяються підприємства – „природні монополісти”; підприємства, що займають монопольне положення за критерієм частки реалізації на відповідному ринку своєї продукції; підприємства, що здійснюють свою діяльність у конкурентному ринковому середовищі. Головна особливість фінансової діяльності вищеназваних видів підприємств полягає у різних потенційних можливостях формування власних фінансових ресурсів за рахунок прибутку на основі використання механізму монопольного ціноутворення.

6. За стадією життєвого циклу виділяють підприємства, що знаходяться на стадії „народження”, „дитинства”, „юності”, „ранньої зрілості”, „кінцевої зрілості” та „старіння”. Особливості фінансової діяльності підприємств, що знаходяться на різних стадіях свого життєвого циклу, полягають у різних рівнях інвестиційних потреб, а , відповідно, і в різних темпах приросту загального обсягу фінансових ресурсів; різних можливостях залучення позикового капіталу; рівні диверсифікації фінансових операцій; рівні фінансового ризику.

Слід також виділити основні суб’єкти фінансової діяльності підприємств:

1. Власники підприємства, які самостійно здійснюють функції фінансового управління, як правило, на малих підприємствах з невеликим обсягом фінансової діяльності

2. Фінансовий менеджер широкого профілю, який є найманим працівником і здійснює практично всі функції фінансового управління підприємством. Такі спеціалісти використовуються в основному для загального управління фінансовою діяльністю підприємства.

3. Функціональний фінансовий менеджер є вузьким спеціалістом – найманим працівником, який здійснює спеціалізовані функції управління однією із сфер фінансової діяльності підприємства (інвестиційний менеджер, кеш-менеджер, ризик-менеджер та ін.)

Із зростанням обсягів фінансової діяльності підприємств та її диверсифікацією потреба у фінансових менеджерах всіх рівнів об’єктивно збільшується.