Тема 4.3. Монетарні активи підприємства. Основи фінансування активів підприємства

1. Грошові та інші активи підприємства: характеристика, склад, особливості формування відповідно до сфери діяльності підприємства

Грошові кошти є складною та багатоплановою еко­номічною категорією, використовуються як інструмент оцінки, засіб платежу та заощадження, є ресурсом та результатом діяльності підпри­ємства, обумовлюють його поточний та майбутній фінансовий стан.

Грошові кошти підприємства можуть бути охарактеризовані на базі застосування статистичного та динамічного підходів.

Статистичний підхід визначає їх як наявний залишок (запас) коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємства на конкретний момент часу.

У рамках статичного підходу грошові кошти прийнято розгля­дати з двох точок зору: бухгалтерської та економічної.

З бухгалтерської точки зору грошові кошти підприємства є сукупністю залишків грошей, які обліковуються на окремих бухгалтер­ських рахунках та знаходять відображення в балансі підприємства.

У складі грошових коштів виділяють:

І. Залежно від рахунку, на якому вони відображені: грошові ко­шти в касі (pax. 30); грошові кошти на р/р (pax. 311); грошові кошти на валютному рахунку (pax. 312); грошові кошти на інших рахунках (pax. 313); грошові кошти в дорозі (pax. 333,334); грошові документи (рах. 332), еквіваленти грошових коштів (рах.351); інші поточні фі­нансові інвестиції (рах.352); короткострокові векселі. отримані (рах. 34).

II. За призначенням: грошові кошти для обороту, для спеціаль­ного призначення.

III. За місцем зберігання: грошові кошти в банку, в касі, у підзві­тних осіб.

Економічна точка зору на грошові кошти підприємства перед­бачає використання таких підходів до характеристики їхнього обсягу, складу та розміру.

І. Залежно від підходу до визначення обсягу грошових коштів необхідно виокремлювати:

1) грошові кошти в цілому, авансовані у майно підприємства;

2) частину оборотних активів безпосередньо в грошовій формі.

Розгляд грошових коштів в цілому базується на тому, що майно будь-якого підприємства має вартісний вираз, тому кошти, авансовані в це майно опосередковують його використання та забезпечують без­перервну зміну форм вартості. Наявне майно є, за суттю, матеріально-уречевленою формою грошових коштів, вкладених у дане підприємс­тво, які можуть за потреби (або в процесі кругообороту) знову прийн­яти грошову форму.

Розглядаючи грошові кошти у вузькому сенсі мають на увазі грошові кошти як частину оборотних активів, які відбиваються у від­повідному розділі активу балансу. Це фактичні гроші, які на момент оцінки знаходяться у розпорядженні підприємства та можуть негайно бути використані для фінансування будь-яких потреб чи зобов'язань підприємства. В подальшому буде використовуватися саме такий підхід до визначення поняття "грошові кошти".

II. Залежно від джерела утворення виділяють:

1) власні грошові кошти;

2) позикові грошові кошти.

Визначення джерела утворення грошових коштів може бути прове-дено лише гіпотетично, оскільки грошові кошти, отримані з різних джерел, використовуються підприємством як єдине ціле (одночасно) і, відповідно, знаходяться на момент оцінки на різних стадіях операцій­ного циклу.

Прийнято оцінювати лише ступінь достатності наявних грошо­вих коштів для виконання зобов'язань щодо повернення позикових грошових коштів (кредитів, позик). Проте, якщо власні обігові кошти підприємства є від'ємною величиною, то можна стверджувати, що всі грошові кошти є позиковими.

III. Грошові кошти підприємства у натурально-уречевленій фор­мі - це:

1) готівка (у вигляді грошових знаків).

2) безготівкові гроші (у вигляді запису на клієнтських рахунках, відкритих підприємством у комерційних банках).

3) еквіваленти (субститути) - короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у відповідні суми гро­шових коштів і характеризуються незначним ризиком зміни вартості. Еквівалентами грошових коштів визначаються:

• депозитні вклади до запитання, які у будь-який час за потреби та за розпорядженням підприємства перетворюються на грошову форму (повертаються банківською установою на розрахунковий рахунок підприємства);

• короткострокові цінні папери, насамперед державні, які можуть при потребі та без втрат бути продані на вторинному фондовому ринку; застосовуються як засіб платежу, як форма застави тощо.

Виникнення та використання еквівалентів (субститутів) грошей є результатом компромісу між завданням підтримування постійної плато-спроможності підприємства та прибутковим використанням на­явного майна.

IV. Залежно від ступеня ділової активності грошові кошти підприємства поділяються на активні та пасивні.

До активної частини належать грошові кошти, які беруть участь в обороті, тобто "працюють", використовуються як засіб платежу. Па­сивні гроші не використовуються в господарському обороті підпри­ємства, а резервуються для покриття певних потреб підприємства (ре­зервний запас грошових коштів) або інвестуються до різноманітних субститутів грошей (як засіб заощадження та збереження вартості).

Визначення пасивності грошей пов'язано не з формою чи рахун­ком, на якому вони знаходяться, а визначаються роллю в процесі фу­нкціонування підприємства.

V. Залежно від функціонального призначення наявні грошові кошти розглядаються як запас коштів, створений з певною метою.

За потребами, що задовольняються, виділяють чотири види за­пасів грошових коштів:

1. Операційний запас грошових коштів, необхідний для ведення бізнесу, фінансування поточних господарських операцій.

2. Страховий запас, представлений грошовими коштами (або субститутами грошових коштів), які зберігаються в резерві на випа­док непередбачених змін. Чим менше непередбачений рух грошових коштів фірми, тим більший розмір необхідних запасів грошей.

3. Спекулятивний запас грошових коштів, метою створення яко­го є отримання доходного прибутку від спекулятивних операцій за­вдяки використанню сприятливої кон'юнктури окремих ринків для здійснення позапланових закупівель ресурсів тощо. Умовою отри­мання додаткового прибутку є швидке реагування, а отже, необхідна певна сума вільних грошових коштів, яка може бути використана на ці потреби.

4. Компенсаційний запас грошових коштів, потреба та розмір якого залежать від практики взаємодії підприємства з банком, що його обслуговує. Як правило, комерційні банки вимагають від боржника підтримувати певний залишок коштів на рахунку в банку, який прямо пропорційний або до суми кредиту, або до суми комісійних. Ці міні­мальні залишки визначені в літературі як компенсаційні залишки, їх­ній обсяг коливається залежно від кон'юнктури ринку кредитів та специфіки відносин між підприємством та банком.

Фактичний обсяг грошових коштів не є арифметичною сумою окремих видів запасів грошей. Одна й та сама одиниця грошей може використовуватися для формування декількох видів запасів, тобто утримуватися у формі запасів для досягнення не однієї, а декількох цілей. Кількісно розподілити наявні грошові кошти та визначити роз­мір кожного виду запасів на момент оцінки є неможливим і недоціль­ним. У той самий час у перебігу проведення планових розрахунків ці­льовий розмір кожного виду запасів грошових коштів має бути визна­ченим.

IV. З точки зору достатності для функціонування підприємст­ва розмір запасів грошових коштів оцінюється як:

1) мінімальний запас (базовий);

2) середній запас;

3) оптимальний запас;

4) максимально-допустимий запас (граничний).

Мінімальний запас (базовий) - це запас грошових коштів підпри­ємства, нижче якого підприємство не може опускатись, оскільки це спричинить збої функціонування. Цей запас забезпечує мінімальний рівень платоспроможності підприємства.

Середній запас грошових коштів - це запас, який підтримує під­приємство протягом певного періоду. Він є результатом практики ді­яльності, що склалася на підприємстві в цьому періоді.

Оптимальний запас грошових коштів - це запас, який дає мож­ливість підприємству забезпечити виконання усіх його завдань з мі­німальними витратами на його формування та підтримування.

Максимально-допустимий залишок (або граничний запас) - це максимальний запас грошових коштів, який підприємство може утримувати. Надлишок доцільно використовувати для авансування грошей у матеріальні цінності або для проведення реального та фі­нансового інвестування.

Суттєвим недоліком статичного підходу визначення грошових коштів є ігнорування фактора часу, що не дає можливості аналітику об'єктивно оцінити платоспроможність підприємства, етапи процесу управління грошовими коштами, оскільки вони є наймобільнішою ча­стиною активів підприємства й швидко трансформуються в інші види активів. Це обумовило виникнення та широке поширення в літературі динамічного підходу до визначення грошових коштів, який грунтуєть­ся на понятті грошового обігу.

Грошовий обіг є результатом (процесом) функціонування реа­льних грошей та охоплює виконання ними функцій засобів обігу, пла­тежу та засобів накопичення. У процесі кругообороту грошові кошти підприємства утворюють грошові потоки, обсяг яких характеризує кі­лькість залучених або використаних грошових коштів.

Між статичним та динамічним підходом до оцінки грошових коштів підприємства існує діалектична взаємозалежність, яку віддзе­ркалює рис 4.8.