3. Обгрунтування потреби підприємства в обігових коштах

Для визначення розміру необхідних коштів в практиці цивілізованих країн використовуються такі методи:

Співставлення з балансами аналогічних підприємств. Це самий простий метод, однак він не враховує особливостей кожного підприємства і стає в нагоді тільки для контролю за тим, що дає застосування інших методів.

Аналіз окремих факторів, що впливають на потреби в капіталі, тобто аналіз тих витрат, які виникають кожного дня при повному загруженні. Звідси потреба в обігових коштах = одноденні витрати · строк, на який заморожуються кошти, в днях.

Аналіз собівартості в розрахунку на 100 грошових одиниць обороту і врахування умов платежу. Цей метод суттєво точніше попереднього.

Приклад:

Витрати в розрахунку Сировина і матеріали 40 гр.од.

на 100 гр. од. обороту Інші витрати 30 гр.од.

Амортизація і інші грошові витрати 10 гр.од.

Всього: 80 гр.од.

Час знаходження сировини і матеріалів на складі 25 днів (35 днів - 10 днів, строк оплати рахунків постачальників).

Час виробництва 15 днів

Час знаходження готових виробів на складі 10 днів

Строк оплати рахунків клієнтами 30 днів

Всього: 80 днів

Обігові кошти в запасах (40 гр.од. · 80 дн.) - 3200 гр.од.

О бігові кошти у інших витратах (30 гр.од.· 55 дн.) - 1650 гр.од.

Потреба в обігових коштах на 100 гр.од. обороту - 4850 гр.од.

Найбільш повне обгрунтування потреб підприємства у обігових коштах досягається в процесі нормування. Метою нормування є визначення раціонального розміру обігових коштів, які відволікаються на певний строк в сферу виробництва і обігу. Норматив обігових засобів являє собою грошовий вираз планового запасу товарно-матеріальних цінностей, мінімально необхідних для нормальної господарської діяльності підприємства. На практиці можуть застосовуватися такі основні методи нормування: прямого рахунку, аналітичний, коефіцієнтний. Метод прямого рахунку полягає в тому, що спочатку визначається розмір авансування обігових коштів у кожний елемент, потім їх підсумком визначається загальна сума нормативу. Аналітичний метод застосовується в тому випадку, коли в плановому періоді не передбачено суттєвих змін в умовах роботи підприємства порівняно з попереднім. В цьому випадку розрахунок нормативу обігових коштів здійснюється укрупнено, враховуючи співвідношення між темпами росту обсягу виробництва і розміру нормованих обігових коштів в попередньому періоді. При коефіцієнтному методі новий норматив визначається шляхом внесення в нього змін із врахуванням умов виробництва, постачання, реалізації продукції (робіт, послуг), розрахунків.

На практиці більш доцільним є застосування методу прямого розрахунку, який дозволяє отримати найбільш точні результати. Особливість кожного елементу визначає специфіку нормування.

Норматив обігових коштів, авансованих в сировину, основні матеріали і покупні напівфабрикати, визначається за формулою:

де

Нс,м,п - норматив обігових коштів у запасах сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів;

В - добові витрати сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів;

Д - норма запасу в днях.

Добові витрати розраховуються шляхом ділення суми витрат сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів за відповідний квартал на кількість днів у кварталі.

Визначення норми запасу  найбільш трудомістка і важлива частина нормування. Норма запасу встановлюється по кожному виду чи групі матеріалів, виходячи із часу, необхідного для створення транспортного, підготовчого, технологічного, поточного складського і страхового запасів.

Транспортний запас в днях визначається як різниця між кількістю днів пробігу вантажу і кількістю днів руху і оплати документів на цей вантаж.

Підготовчий запас передбачається у зв’язку із затратами на прийомку, розгрузку і складування сировини, і визначається на основі встановлених норм чи фактично страченого часу.

Технологічний запас враховується тільки по тих видах сировини і матеріалів, по яких у відповідності з технологією виробництва необхідною є попередня підготовка виробництва (підсушування, витримка сировини тощо). Його розмір розраховується по встановленим нормативам. Поточний складський запас призваний забезпечити безперебійність процесу виробництва між поставками матеріалів, тому його розмір залежить від частоти і рівномірності поставок, а також періодичності запуску сировини і матеріалів у виробництво.

Основою для розрахунку поточного складського запасу служить середня тривалість інтервалу між двома суміжними поставками даного у сировини і матеріалів, яка визначається відповідно договорам, нарядам, графікам або виходячи із фактичних даних за минулий період. Якщо даний вид сировини і матеріалів надходить від декількох постачальників, норма поточного складського запасу приймається у розмірі 50% від інтервалу поставки. На підприємствах, у яких сировина надходить від одного постачальника і обмежена кількість застосовуваних видів матеріальних цінностей, норма складського запасу може прийматися в розмірі 100% інтервалу поставки.

Розмір страхового запасу приймається, як правило, в границях до 50 % поточного складського запасу. Таким чином, загальна норма запасу в днях на сировину основні матеріали і покупні напівфабрикати в цілому складається із п’яти перерахованих елементів.

Норматив обігових коштів на допоміжні матеріали встановлюється по двох основних групах. До першої групи відносяться матеріали, які витрачаються регулярно і у великих кількостях. Норматив розраховується так, як і на сировину і основні матеріали. Норматив по другій групі, до якої відносяться рідко і в невеликих кількостях використовувані матеріали, розраховується аналітичним методом на основі даних за попередні роки.

Норматив обігових коштів на паливо розраховується аналогічно як на сировину і матеріали. Для виробничого споживання потреба визначається виходячи із виробничої програми і норми розходу на одиницю продукції, для невиробничого  на основі обсягу виконаних робіт.

Норма обігових коштів по тарі визначається в залежності від способу її заготовки і зберігання. На підприємствах, які використовують покупну тару, норма обігових коштів визначається таким же чином, як по сировині і матеріалах. По тарі власного виробництва, що використовується для упаковки готової продукції і включається в її оптову ціну, норма запасу в днях визначається часом знаходження цієї тари на складі з моменту її виготовлення до упаковки в неї продукції. По тарі, яка повертається постачальникам, норма обігових коштів залежить від середньої тривалості одного обороту тари з моменту оплати рахунку за тару разом з сировиною до сплати рахунку за повернену тару постачальником.

Норматив обігових коштів на запасні частини встановлюється по кожному їх виду, виходячи із строків їх поставки і часу використання для ремонту. Норматив може розраховуватися, виходячи із типових норм на одиницю балансової вартості основних засобів, аналітичним методом на основі даних минулих років.

Норматив по малоцінним та швидкозношуваним предметам розраховується окремо по інструментах і пристроях, малоцінному інвентарю, спецодягу і взуттю, спеціальному інструменту і пристроях. По першій групі норматив визначається методом прямого розрахунку, виходячи із належного набору малоцінного і швидкозношуваного інструменту і його вартості. По другій групі норматив встановлюється по конторському, побутовому і виробничому інвентарю. Норматив по конторському і побутовому інвентарю визначається, виходячи із кількості місць і вартості набору інвентарю на одне місце. По виробничому інвентарю  виходячи із необхідності комплекту цього інвентарю і його вартості. Норматив обігових коштів по спецодягу і взуттю визначається на основі чисельності робітників і вартості одного комплекту.

Норматив обігових коштів у незавершеному виробництві виражає вартість розпочатих, але не закінчених виробництвом виробів, що знаходяться на різних стадіях виробничого процесу. Норматив обігових коштів у незавершеному виробництві визначається по групах чи видах виробів за формулюю:

де

В - денні витрати на виробництво продукції;

Т - тривалість виробничого циклу в днях;

К - коефіцієнт нарощування витрат.

Денні витрати розраховуються шляхом ділення витрат на випуск валової продукції відповідного кварталу на 90.

Тривалість виробничого циклу показує час перебування продукції у незавершеному виробництві від першої технологічної операції до повного виготовлення продукції і передачі на склад. Коефіцієнт нарощування витрат визначається відношенням середньої собівартості виробу у незавершеному виробництві до загальної суми витрат на виробництво.

Норматив по статті «Розходи майбутніх періодів» розраховується за формулою:

де

Ро - сума витрат майбутніх періодів на початок планового періоду;

Рк - витрати, які будуть здійснюватись у плановому періоді за кошторисом;

Рс - витрати, які входять до собівартості продукції планового періоду.

Норматив обігових коштів на готову продукцію визначається за формулою:

де

В - одноденний випуск товарної продукції по виробничій собівартості;

Д - норма запасу в днях.

Норма по готовій продукції визначається окремо для готової продукції на складі і для товарів відвантажених, по яким розрахункові документи знаходяться в оформленні. Норма по готовій продукції на складі визначається часом комплектування і накопичення продукції до необхідних розмірів зберігання продукції на складі до відвантаження, упаковки і маркірування продукції, доставки її до станції відправлення і відвантаження. Норма по товарах відвантажених, по яких документи не здані в банк, визначається встановленими строками виписки рахунків і платіжних документів, подачі документів в банк, часом зарахування сум на рахунки підприємства.

Загальна потреба в обігових коштах підприємства розраховується як сума потреби в коштах по всіх елементах, після чого визначаються власні джерела та необхідний розмір позикових коштів для покриття цієї потреби. З цією метою складається баланс обігових коштів. Це плановий документ, в якому узгоджується плановий обсяг обігових активів з можливими джерелами їх фінансування.

де: ОбКмз, ОбКдз, ОбКгр - відповідно потреба в обігових коштах для фор-мування матеріальних запасів, дебіторської заборгованості, грошових коштів;

ОбКВлн - наявний розмір власних обігових коштів на початок періоду, що планується;

ЧПобк - власні кошти, що будуть спрямовані на поповнення обігових коштів у періоді, що планується;

КрЗ - кредиторська заборгованість, яка очікується у періоді;

КрБ - банківські кредити, які необхідно отримати у періоді, що планується, для формування обігових коштів.

Якщо потреба в обігових коштах  джерел покриття, то виникає надлишок обігових коштів. Причинами виникнення можуть бути:

1. надмірний випуск акцій та облігацій підприємства;

2. накопичення прибутку без його використання в інвестиційних цілях;

3. продаж старих основних активів без оновлення їх новими;

4. невикористання амортизаційного фонду;

5. отримання надмірних кредитів або інших позикових коштів.

Наслідки надлишку обігових коштів є і позитивні і негативні. Позитивними є – можливість бурхливого зростання. Негативними – послаблення контролю за використанням.

Якщо потреба в обігових коштах  джерел покриття, тоді виникає нестача обігових коштів. Причинами можуть бути:

1. збитки від поточної господарської діяльності;

2. знецінення (зниження ціни) окремих поточних активів;

3. виплата дивідендів або реалізація соціальних програм у скрутному фінансовому стані;

4. здійснення значних капітальних вкладень;

5. викуп частини акціонерного капіталу та погашення зовнішніх зобов’язань;

6. інфляція.

Наслідки нестачі обігових коштів можуть бути негативні – криза платоспроможності, зниження обсягів діяльності, втрата клієнтів.

157