Розділ 1. Зміст та завдання маркетингової товарної політики підприємства

1.1. Сутність та принципи формування маркетингової товарної політики

Маркетингова товарна політика – це комплекс заходів, у межах яких один чи декілька товарів використовуються як основні інструменти виробничо - збутової діяльності фірми [18, c. 30].

Існують декілька визначень товарної політики підприємства, зокрема:

маркетингова товарна політика – це...

- складова господарської діяльності підприємства;

- визначений курс дій, принципи поведінки підприємства на товарному ринку;

- сукупність засобів впливу на споживача за допомогою товару.

Останнім часом під маркетинговою товарною політикою розуміють систему дій підприємства для визначення місця товару на ринку, задоволення конкретного потенційного споживача товарами, широкої можливості їх вибору.

До складових товарної політики відносять [29, c. 17]:

- визначення оптимального асортименту товарів та його постійне оновлення;

- якість продукції;

- дизайн;

- розробку і здійснення стратегії упаковки;

- товарну марку;

- підтримку конкурентоспроможності товарів;

- розробку торговельного знаку;

- обслуговування товарів (сервіс);

- надання основних і додаткових послуг з продажу та експлуатації товарів.

Сутність маркетингової товарної політики полягає у визначенні та підтримуванні оптимальної номенклатури товарів, що виробляються та реалізуються, з урахуванням поточних і майбутніх цілей підприємства.

Розглянемо зовнішні та внутрішні фактори формування товарної політики (рис.1.1).

Рисунок 1.1. Фактори формування товарної політики [8, c. 55]

До зовнішніх факторів формування товарної політики належать:

• бажання споживачів;

• стан конкуренції;

• зміни в зовнішньому середовищі;

• ринкова інфраструктура;

• чинне законодавство.

До внутрішніх факторів формування товарної політики належать:

• позиція товару;

• ціна;

• якість;

• дизайн;

• імідж фірми;

• система пільг у кредитуванні продажу;

• організація після продажного обслуговування;

• маркетингова асортиментна концепція фірми.

Оптимальна номенклатура має власні характеристики для кожного окремого підприємства і залежить від ринків збуту, попиту, виробничих, фінансових та інших ресурсів. Її зміни визначаються умовами зовнішнього середовища та внутрішніми чинниками розвитку підприємства. Як правило, номенклатура складається:

1) з товарів, що мають попит і успішно реалізуються на ринку;

2) виробів, які потребують модифікування відповідно до вимог споживачів або для запровадження на новий ринок;

3) товарів, що їх треба вилучити з виробництва через невідповідність вимогам покупців;

4) нової продукції, виробництво якої належить освоїти.

Основним завданням товарної політики є створення такого товару чи послуги і таке управління ними, щоб інші елементи маркетингової діяльності або були непотрібні взагалі, або ж використовувалися мінімально як допоміжні для досягнення поставлених фірмою цілей. Товарна політика передбачає визначений курс дій товаровиробника або наявність у нього наперед продуманих принципів поведінки. Вона покликана забезпечити прийнятність рішень і мір по: формуванню асортименту і його управлінню; підтримці конкурентоспроможності товарів на потрібному рівні; знаходження для товарів оптимальних товарних ніш (сегментів); розробка і втілення стратегій упаковки, маркування, обслуговування товарів.

У вирішенні завдань товарної політики на різних господарських рівнях потрібен стратегічний підхід, тобто курс, який розрахований на перспективу і передбачає вирішення принципових завдань. При цьому переважаючими вважають такі критерії [2, c. 9]:

1) залучення і збереження тих споживачів у вибраних ринкових сегментах, котрі забезпечують стабільний стан на ринку в поточний момент і в перспективі;

2) оцінка можливих варіантів максимального загального прибутку.

З метою запобігання суб'єктивізму власних працівників доцільно залучати для експертного оцінювання можливих варіантів товарної політики та її альтернатив незалежних консультантів.

Одним з центральних завдань товарної політики є збереження та розвиток підприємства як соціально-економічної системи. Відтак цілі підприємства можна розділити на три найбільш суттєві категорії [11, c. 34]:

• заміщення ресурсів;

• забезпечення гарантій збереження підприємства;

• створення умов для збільшення виробництва.

Показниками досягнення цих цілей можуть бути:

• обсяги збуту;

• покриття змінних і постійних витрат;

• прибуток і зниження собівартості продукції;

• зростання підприємства і його ринкової частки.

До складових товарної політики відносять (рис.1.2.):

- визначення оптимального асортименту товарів та його постійне оновлення;

- якість продукції;

Рисунок 1.2. Складові товарної політики [16, c. 15]

• дизайн;

• розробку і здійснення стратегії упаковки;

• товарну марку;

• підтримку конкурентоспроможності товарів;

• розробку торговельного знаку;

• - обслуговування товарів (сервіс);

• - надання основних і додаткових послуг з продажу та експлуатації товарів.

Першою і найважливішою складовою комплексу маркетингу, що його фірма розробляє для свого цільового ринку, є товар. Виважена і послідовна товарна політика виробника закладає підвалини його ринкового успіху. Від нього значною мірою залежить успіх ринкової діяльності підприємства. Загалом, товар у маркетингу - це складне поняття, що включає сукупність багатьох властивостей, головними серед який є споживчі властивості, тобто спроможність товару задовольняти потреби.

Іншими словами, товар – це те, що об’єднує споживача і товаровиробника, задовольняє запити одних і приносить прибуток іншим, забезпечуючи їм взаємні вигоди. Існують різні класифікації товарів (рис.1.3):

Рисунок 1.3. Класифікація товарів [49, c. 8]

Розглянемо товари за ступенем матеріальної відчутності:

- продукти матеріального виробництва (матеріальні речі);

- продукти духовного виробництва (твори мистецтва, навчальна і наукова література, знання);

- послуги, які слід розглядати як дії, що забезпечують потреби і запити споживачів. їх можна поділити на матеріальні, резуль­тати яких мають предметну форму (побутові, транспортні, торгові, комунальні, громадського харчування), та нематеріальні (охоро­на здоров'я, санітарно-курортні, фізична культура, спорт, освіта).

За ступенем довговічності:

- товари тривалого користування, що звичайно витримують ба­гаторазове використання (будинки, верстати й інструменти, хо­лодильники, телевізори, автомобілі, взуття, одяг і т.д.);

- товари короткочасного використання - матеріальні вироби, які цілком споживаються за один чи декілька циклів використан­ня (паливо, мило, зубна паста, сіль, пиво, медичні препарати, папе­рові серветки, одноразовий пластиковий посуд і т.д.).

За характером кінцевого використання:

- товари споживчого використання, у т.ч.:

- товари повсякденного попиту (основні товари - хліб, вода, мило, зубна паста; повсякденного попиту попереднього ви­бору - журнали, газети, цукерки, чай; повсякденного попиту для екстрених випадків - парасольки під час дощів, лопати для чищення снігу під час заметів; імпульсної купівлі, які купують незаплановано, - сувеніри, збірники кросвордів);

- товари попереднього вибору (меблі, одяг, основні електропо­бутові товари);

- товари особливого попиту (дорогі престижні і спеціальні авто­мобілі, окремі види аудіо- і відеоапаратури, фотоапаратів);

- товари пасивного попиту, тобто товари, про які споживач не знає чи знає, але особливо не задумується про їх застосування (індикатори радіоактивності чи газів, поховальний інвентар);

- послуги, у т.ч.: особисті - курортні, туристичні, розважальні, ремонт особистого майна; орендні - товари напрокат; про­фесійні - консалтингові, банківські, недержавна медицина; громадські — освіта, медичні, засоби масової інформації, культура, громадський транспорт, зв'язок, торгівля;

- товари виробничого призначення, у т.ч.:

- сировина - продукти природи і техногенної та антропоген­ної діяльності, призначені для подальшого використання. Природна поділяється на мінеральну, у т.ч. паливно-енер­гетичну (нафта, природний газ, вугілля, радіоактивні еле­менти), гірничо-хімічну (руди металів, сировина для вироб­ництва будівельних матеріалів, хімічної продукції), а та­кож на натуральну (лісопродукти, морепродукти, продукти сільського господарства, скотарства і т.д.). Сировина, що є продуктом техногенної та антропогенної діяльності: мета­лолом, деякі види побутових і промислових відходів тощо [29, c. 23];

- напівфабрикати - кінцеві результати певної діяльності, що підлягають подальшому використанню для виготовлення певної продукції: заготовки для ключів, чавунні чушки, м'ясний фарш, вироби з тіста;

- матеріали - результати переробки сировини призначені для виготовлення виробів: металопрокат, будівельні мате­ріали, пряжа;

- паливо і мастильні матеріали: бензин, солярка, машинне мастило;

- деталі і вузли - комплектуючі частини готових виробів: болти, гайки, контрольно-вимірювальні прилади для авто­мобільної і авіаційної техніки, реле для пральних машин, автомобільні шини, двигуни. Деталі виготовляють з одно­рідних матеріалів без операцій складання, вузли виготов­ляють з кількох деталей із застосуванням складальних операцій;

- капітальне обладнання - не змінюється в процесі виробни­цтва і не міститься в готовій продукції: будинки, верстати, важкі агрегати, транспортні засоби, комп'ютери;

- допоміжне обладнання - включає рухоме заводське майно (ручний інструмент, офісні меблі і обладнання, автонаванта­жувачі);

- допоміжні вироби і витратні матеріали, які у явному ви­гляді в готових виробах не присутні. Вироби: оргтехніка, папір для друку, олівці. Витратні матеріали: матеріали для ремонту виробничих і допоміжних приміщень (фарба, цвя­хи), картриджі для принтерів і ксероксів;

- інформаційні продукти: комп'ютерні програми, ноу-хау, патенти, ліцензії тощо;

- послуги, у т.ч.: виробничі - встановлення, налагодження, ре­монт і обслуговування обладнання; допоміжні - прибирання і охорона приміщень; розподільчі - транспорт, зв'язок, торгів­ля; ділові: інжинірингові і реінжинірингові послуги, рекла­мні, банківські, страхові, лізингові; консалтингові - з мене­джменту, маркетингу, персоналу, виробництва, фінансів ма­теріально-технічного забезпечення, досліджень тощо.

Для оцінки рівня різноманітності продукції конкретних підприємств застосовують показники товарної номенклатури і товарного асортименту, основними з яких є [6, c. 14]:

1) широта - означає розмаїття видів товарів, які виробляє підприємство, тобто кількість асортиментних груп.

2) глибина - характеризує кількість позицій у кожній асортиментній групі, тобто кількість варіантів виготовлення кожного виду товару певного асортименту.

3) насиченість – кількість різновидів товарів у всіх асортиментних групах

4) гармонійність – показник, який показує рівень схожості товарів різних асортиментних груп по призначенню, технології виготовлення, організації обігу.

Товарна номенклатура – перелік усіх асортиментних груп і товарних одиниць, які пропонуються фірмою. Товарний асортимент – набір однойменної продукції або послуг, конкретизований назвами, видами, сортами.