Метод залишків

З допомогою методу залишків з'ясовується причина, яка в деякій мірі визначає характер певного явища за умови, що інші причини, які теж впливають на це явище, уже відомі.

Нехай явище М, яке досліджується, складається із таких елементів: а, b, с, d. Йому передують такі обставини: А, В, С. Відомо, що А є причиною а, В - причиною b, С - с. На цій підставі робиться висновок про те, повинна бути обставина D, яка є причиною d.

З допомогою даного методу у була відкрита планета Нептун. Вчені, які спостерігали за планетою Уран помітили, що вона відхиляється у своєму русі від вирахуваної орбіти. Розрахунки вчених показали, що сили Сонця і сили відомих на той час планет недостатньо для такого відхилення. На цій підставі вчені зробили висновок про існування невідомої планети, яка зумовлює відхилення планети Уран від вирахуваної орбіти. У. Левер'є розрахував положення невідомої планетою. Через декілька років І. Галлє з допомогою телескопа знайшов невідому планету, яку назвали Нептун.

Правило методу залишків таке: якщо відомо, що частина обставин є причиною частини явищ, то, ймовірно, що і залишкові обставини є причиною останньої частини явищ.

Схема даного методу:

Обставини АВСD зумовлюють явище авсd.

Обставина А зумовлює явище а.

Обставина В зумовлює явище b.

Обставина С зумовлює явище с.

Ймовірно, що D зумовлює явище d.

5.17. Зв'язок індукції та дедукції в процесі пізнання

В процесі пізнавальної діяльності індукція і дедукція органічно пов'язані між собою. Об'єктивною основою цієї єдності є взаємозв'язок одиничного і загального в окремому предметі. Оскільки одиничне не може існувати в предметах без загального, так і в мисленні індуктивний рух знання від одиничного (часткового) до загального взаємопов'язаний з протилежним процесом руху знання від загального до одиничного (часткового). Нерідко істинність суджень, які є засновками дедуктивного умовиводу, встановлюється з допомогою індуктивного умовиводу.

Наприклад: в дедуктивному умовиводі:

Усі метали – провідники електричного струму.

Золото – метал.

Отже, золото провідник електричного струму.

істинність більшого засновку „Усі метали провідники електричного струму” встановлюється з допомогою індукції.

З іншого боку, в індуктивних умовиводах використовується дедукція. Для висновку в методі подібності використовується умовно-категоричний умовивід.

Наприклад:

Або А, або В, або С, або Д є причиною явища „а”.

Ні А, ні В, ні С, не є причиною „а”.

Отже, можливо Д є причиною явища „а”.

І дедукція і індукція мають як сильні, так і слабкі сторони. Індукція сильна тоді, коли вона повна(коли висновок здійснюється на основі дослідження всіх окремих випадків чи елементів певної системи). А якщо вона неповна, то вона слабка. Дедукція сильна тоді, коли доказано, що загальні судження, з яких виводиться частковий висновок є істинними. Коли істинність загальних суджень сприймається на віру, то дедукція – слабка. Тому в процесі наукового мислення нерідко слабкість дедукції компенсується індукцією і навпаки.

Наприклад: істинність тези „Цукор горить” можна доказати з допомогою індукції на основі експериментальної діяльності.

Істинність даної тези можна довести і з допомогою дедукції:

Усі вуглеводи горять.

Цукор – вуглевод.

Отже, цукор – горить.