3.4. Ділення атрибутивних суджень по кількості і якості.

В атрибутивному (категоричному) судженні дещо може стверджуватися або заперечуватися про один предмет, про декілька предметів, або про усі предмети. В залежності від цього судження діляться на одиничні, часткові і загальні.

Одиничним називається таке атрибутивне судження, в якому говориться про належність або неналежність ознаки одному предмету.

Наприклад: “Кейнс – один із найкращих економістів світу”.

Частковим називається таке атрибутивне судження, в якому стверджується про належність або неналежність ознаки деяким предметам певного класу.

Наприклад: „Деякі філософи є діалектиками”. Частковими будуть і такі судження, в яких замість слова „деякі” стоять такі слова як „більшість”, „абсолютна більшість”, „майже усі”, „існують” і т.д. Схематично часткові судження зображуються як „Деякі S є (не є) P”.

Часткові судження діляться на означені і неозначені.

Означені судженнявисловлюються в тому випадку, коли чітко визначено що тільки певній кількості предметів певного класу належить та чи інша ознака.

Наприклад: „Тридцять відсотків студентів нашої групи відмінники”. Такі судження вважаються визначеними.

Неозначені судження висловлюються в тому випадку, коли чітко не визначено чи певній кількості, чи усім предметам певного класу належить та чи інша ознака.

Наприклад: „На нашому курсі є здібні студенти”. Неозначеність даного судження буде в тому випадку, коли ми познайомилися тільки з деякими студентами. Може статися, що усі студенти курсу здібні. Такі судження є невизначеними.

Загальним називається таке атрибутивне судження, в якому виражається належність або неналежність ознаки усім предметам певного класу.

Наприклад: „Жоден дельфін не є рибою”, „Усі шахраї злодії”. Схематичний запис загальних суджень: „Усі Sє (не є)P”.

Загальними вважаються і судження, в яких замість слів „усі” або „жоден” вживаються слова: „ніхто”, „кожен” та ін. Є загальні судження, в яких взагалі дані слова відсутні: „Свідки дали правдиві показання”. Це судження загальне, бо в ньому предикат „правдиві показання” відноситься до усіх предметів, які мисляться в суб'єкті „свідки”. У загальних судженнях інколи виражаються закони науки, сутність речей, правові норми, права і обов'язки громадян.

Серед загальних суджень є судження, що відносяться до тих, які дещо виділяють або виключають.

Є судження з виділяючим суб'єктом і виділяючим предикатом.

У судженні з виділяючим суб'єктом визначається, що ознака, яка відображена в предикаті , належить тільки даному предмету і більше ніякому.

Наприклад: „Тільки люди розумні істоти на Землі”. Схематичний запис даного судження: „Тільки S єP”.

У судженні з виділяючим предикатомстверджується, що суб'єкту притаманний тільки даний предикат і ніякий інший.

Наприклад: „Кримінальне покарання застосовується тільки за вироком суду”. Схематичний запис даного судження: „S є тільки P”.

Судження, що виключають – це судження, в яких висловлюється виключення із певних правил.

Наприклад: „Усі представники німецької класичної філософії, окрім Фейєрбаха, є ідеалістами”. Дані судження виражаються реченнями зі словами: „окрім”, „за виключенням”, „якщо не враховувати” і т. ін.

По якості зв'язки судження діляться на дві групи: стверджувальні і заперечувані атрибутивні судження. Об'єктивною основою такого ділення є те, що предмети чи явища або мають певні ознаки або ні.

У стверджувальних судженнях виражається належність ознаки предмету мислення або належність предмета до класу предметів.

Це виражається засобом стверджувальної зв’язки „є”, або відповідними їй словами, або „тире”. Судження „Арістотель - засновник науки логіки” відноситься до стверджувальних суджень. В ньому з допомогою стверджувальної зв'язки „є”, яка в даному випадку не промовляється, говориться про належність суб'єкту „Арістотель” (S) предиката: „засновник науки логіки” (P). Схематично стверджувальне судження зображується:S є P.

В заперечуваних судженнях, навпаки, виражається неналежність ознаки предмету мислення або неналежність предмета до певного класу предметів.

Це виражається засобом заперечуваної зв'язки „не є” або відповідними їй словами або часткою „не”.

Наприклад: „Жоден брехун не заслуговує довіри”.

Судження є заперечуваним тільки в тих випадках, коли частка „не” стоїть перед логічною зв'язкою. А якщо частка „не” стоїть після логічної зв'язки, тобто перед предикатом, то судження по якості може бути стверджувальним.

Наприклад: судження „Усі квадрати є не ромбами”, „Деякі війни є несправедливими” вважаються стверджувальними.

Судження буде заперечуваним і тоді, коли частка „не” стоїть і перед суб'єктом:

„Незаконне придбання матеріальних цінностей є злочин”, “Громадянин М. Скоїв злочин неусвідомлено”.

Кількісна і якісна сторони судження органічно пов'язані. Тому кожне судження має кількісну і якісну визначеність.

По кількості і якості судження поділяються на загальностверджувальні, загальнозаперечувані, частково стверджувальні і частковозаперечувані судження.

Загальностверджувальним називається атрибутивне судження, яке є загальним за кількістю і стверджувальним за якістю.

Наприклад: „Усі тіла притягуються”.

Ці судження позначаються латинською літерою А(перша голосна латинського слова affirmo – стверджую). Схематичний запис: „УсіS є P”.

Загальнозаперечуваним називається атрибутивне судження, яке є загальним за кількістю і заперечувальним за якістю.

Наприклад: „Жоден кажан не є птицею”.

Дані судження позначаються латинською літерою Е(перша голосна латинського слова nego – заперечую). Схематичний запис: ЖоденS не єP”.

Частковостверджувальним називається атрибутивне судження, яке є частковим за кількістю і стверджувальним за якістю.

Наприклад: „Деякі філософи є гуманістами”.

Ці судження позначаються латинською літерою I (друга голосна слова affirmo). Схематичний запис: „Деякі S є P”.

Частковозаперечувальним називається атрибутивне судження, яке є частковим за кількістю і заперечувальним за якістю.

Наприклад: ”Деякі птиці не відлітають у теплі краї”.

Дані судження позначаються латинською літерою О (друга голосна слова nego). Схематичний запис: „Деякі S не є P”.