- •Посібник для студентів вузів Суми, 2005
- •1.1. Мислення як предмет вивчення логіки....................... 6
- •Розділ іі. Поняття......................................................................... 10
- •Розділ ііі. Судження..................................................................... 41
- •3.1. Судження як форма мислення...................................... 41
- •4.2. Закон суперечності......................................................... 74
- •5.12. Складноскорочені силогізми..................................... 116
- •Розділ VI. Аналогія..................................................................... 149
- •8.3. Спростування................................................................ 167
- •Програма курсу логіки для економічних і юридичних спеціальностей.................................................................................................. 245
- •Розділ і. Предмет і значення логіки
- •1.1. Мислення як предмет вивчення логіки
- •Усі юристи вивчають логіку.
- •Сократ людина.
- •Земля - планета.
- •Отже, Петренко економіст.
- •1.2. Практичне значення логіки
- •Розділ 2. Поняття
- •2.1. Загальна характеристика поняття
- •2.2. Мовні засоби виразу поняття
- •2.3. Логічні способи формування понять
- •2.4. Зміст і обсяг поняття
- •2.5. Види понять
- •2.6. Відношення між поняттями
- •Поняття
- •Порівнювані
- •Несумісні
- •2.7. Логічні операції над поняттями
- •Запитання для повторення навчального матеріалу
- •Вправи та задачі
- •Розділ 3. Судження
- •3.1. Судження як форма мислення
- •3.2. Судження і речення
- •3.3. Види простих суджень
- •3.4. Ділення атрибутивних суджень по кількості і якості.
- •3.5. Розподіл термінів в атрибутивних судженнях
- •3.6. Логічні відношення між атрибутивними судженнями
- •3.7. Модальні судження
- •3.8. Складні судження
- •3.9. Логічний аналіз питань і відповідей
- •3.10. Види відповідей
- •Запитання для повторення пройденого матеріалу.
- •Вправи та задачі
- •Розділ IV. Закони логіки
- •4.1. Закон тотожності
- •4.2. Закон суперечності
- •4.3. Закон виключеного третього
- •4.4. Закон достатньої підстави
- •Запитання для повторення пройденого матеріалу
- •Задачі та вправи
- •Розділ V. Умовивід.
- •5.1. Загальна характеристика умовиводів
- •1. Усі метали електропровідні.
- •2. Усі давньогрецькі філософи були демократами.
- •5.2. Безпосередні умовиводи
- •Деякі s не єР.
- •Деякі s єР
- •Запитання для повторення пройденого матеріалу.
- •Вправи та задачі
- •5.3. Простий категоричний силогізм
- •Мідь є металом.
- •5.4. Аксіома силогізму
- •5.5. Правила простого категоричного силогізму
- •Закон - це нормативний акт.
- •Усі планети світять відображувальним світлом.
- •Мова – це суспільне явище.
- •5.6. Фігури і модуси категоричного силогізму
- •Деякі ссавці живуть у воді.
- •5.7. Модуси простого категоричного силогізму
- •5.8. Перетворення модусів 2, 3 і 4 фігур в модуси 1 фігури.
- •5.9. Категоричні силогізми, засновками яких є виділяючи судження
- •5.10. Скорочений силогізм
- •(А) Олово – метал.
- •5.11. Складні силогізми
- •1)Усі предмети змінюються.
- •2)Усі планети змінюються.
- •5.12. Складноскорочені силогізми
- •Запитання для повторення пройденого матеріалу.
- •Вправи та задачі
- •5.13. Дедуктивні умовиводи
- •Якщо в, тоС.
- •Якщо людина полюбляє людей, то вона благородна.
- •5.14. Розділові умовиводи
- •1. Лекції бувають корисними або цікавими.
- •2. Влада може бути законодавчою або виконавчою.
- •5.15. Умовно-розділові умовиводи
- •Запитання для повторення пройденого матеріалу.
- •Вправи та задачі
- •5.16. Індуктивні умовиводи Загальна характеристика індуктивних умовиводів.
- •Повна індукція.
- •Неповна індукція.
- •У червні місяці мені перебіг дорогу чорний кіт і я потерпів
- •Популярна індукція
- •Наукова індукція
- •Метод єдиної подібності
- •Випадки Обставини Явище, яке спостерігається
- •Поєднаний метод подібності та відмінності
- •Метод супутніх змін
- •За умови а2вс виникає явищеа2.
- •Метод залишків
- •5.17. Зв'язок індукції та дедукції в процесі пізнання
- •Розділ VI. Аналогія
- •6.1. Поняття і структура умовиводів за аналогією.
- •Запитання для повторення пройденого матеріалу.
- •Вправи та задачі.
- •7.1. Поняття гіпотези і її структура
- •7.2. Побудова гіпотези
- •Запитання для повторення пройденого матеріалу.
- •Розділ 8. Доведення і спростування.
- •8.1. Будова та види доведення
- •8.2. Види доведення
- •8.3. Спростування
- •8.4. Спростування аргументів
- •8.5. Спростування демонстрації
- •8.6. Правила доведення і спростування
- •Б) Правила і помилки стосовно аргументів.
- •Запитання для повторення пройденого матеріалу.
- •Вправи та задачі
- •Логічний словник
- •Поняття с – студент-спортсмен.
- •Отже, деякі елементарні частки складають структуру
- •Відповіді
- •Програма курсу логіки для економічних і юридичних спеціальностей.
- •Розділ 2. Поняття.
- •Розділ 3. Судження
- •Розділ 4. Основні закони логіки.
- •Розділ 5. Умовиводи.
- •Розділ 6. Логічні основи аргументації.
- •Використана література Підручники та посібники
- •Словники
- •Збірник вправ
- •Популярна література
4.3. Закон виключеного третього
Закон виключеного третього (від лат. Lex exclusitertii sive medii inter duo contradictoria; Lex – закон, exclusitertii sive medii inter duo contradictoria – виключається третя особа в середині між двома суперечностями) визначається таким чином: із двох суперечливих суджень одне неодмінно є істинним, а друге– хибним, третього не дано.
Наприклад: із двох суджень „Всі терміни – поняття” і „Деякі терміни не є поняттями” одне істинне, а друге хибне, третього не дано. Якщо буде встановлено, що перше судження буде істинним, то обов’язково хибним буде друге судження, а якщо хибним буде друге судження, то обов’язково хибним буде перше судження.
Закон виключеного третього не вирішує питання про те, яке із двох суджень, що знаходяться у відношенні суперечності, є хибним, а яке істинним. Вимога даного закону полягає в тому, що два суперечливих судження не можуть бути разом істинними і разом хибними.
Закон виключеного третього діє по відношенню до суджень А–О (частково стверджувального і частковозоперечуваного), Е–І (загально заперечного і частково стверджувального) і до суджень А – Е, якщо вони одиничні.
Символічно закон виключеного третього позначається так:
Те, що дана формула закон видно із таблиці (див. рис. 30).
-
А
і
і
і
х
Рис. 30
Є судження, які відображають суперечливу природу речей і які по формі подібні суперечливим судженням.
Наприклад: „Дане тіло знаходиться в стані руху” і „Дане тіло знаходиться в стані спокою”. Може скластися думка, що тут виражена наступна ситуація: „тіло рухається і не рухається”(А і не-А). Але ж предикати даних суджень „знаходиться в стані руху” і „знаходиться в стані спокою” – є поняття, між якими не має місце відношення суперечності. У відношенні суперечності знаходяться такі судження: „Дане тіло знаходиться в стані руху” і „Дане тіло не знаходиться в стані руху”. По відношенню до даних суджень діє закон виключеного третього. Даний закон не заперечує наявність у предметів протилежних властивостей.
Закон виключеного третього використовується в непрямому доведенні. Це доведення в якому істинність тези обґрунтовується шляхом встановлення хибності антитези. Якщо доведено що антитеза є хибною, то на основі закону виключеного третього робиться висновок про істинність тези, за умови, що теза і антитеза є судження, які знаходяться у відношенні суперечності.
Як і закон суперечності, закон виключеного третього сприяє послідовності і несуперечності мислення. Він формулює важливу вимогу до наших думок: не можна відхилятися від визнання істинним одного із двох суджень, які знаходяться у відношенні суперечності і шукати дещо середнє, третє між ними.
4.4. Закон достатньої підстави
Закон достатньої підстави (від лат. Lex rationis determinatissive suffcientis; Lex – закон, rationis determinatissive sufficientis - визначення достатньої правоти) виражає вимогу того, щоб мислення було доказовим і аргументованим.
Закон визначається так: думка може вважатися істинною тоді і тільки тоді, коли вона обґрунтована іншими думками, істинність яких встановлена раніше.
Підстава – це істинна думка, яка використовується для обґрунтування іншої думки.
Наслідок – це думка, яка випливає з підстави.
Зв'язок підстави з наслідком виражається з допомогою імплікації: А В
Закон достатньої підстави є вираженням причинних зв'язків, які існують між предметами і явищами в природі. Кожен предмет з'являється в силу певних причин. Тому і мислення людини, яке є відображенням дійсності, не може дещо стверджувати або заперечувати про предмети або явища, якщо ствердження і заперечення не обґрунтовані.
У науковій діяльності достатньою підставою можуть бути факти, які виражаються фактофіксуючими судженнями.
Наприклад: спостерігаючи за планетою Венера в період сонячного затьмарення, М. Ломоносов висловив фактофіксуюче судження: „На Венері є атмосфера”.
Підставою для істинності думки можуть бути різні наукові теорії. Так, положення про те, що простір і час змінюються в залежності від руху матеріальних систем обґрунтовується теорією відносності Ейнштейна.
В геометрії Евкліда підставою є аксіоми, постулати, теореми.
Наприклад: судження про те, що квадрат гіпотенузи дорівнює сумі квадратів катетів обґрунтовується теоремою Піфагора.
Безперечно, що в науці часто підставою є логічний доказ.
В юридичній практиці достатньою підставою можуть бути різні факти: покази свідків, дані експертизи, документи, різні речі, тощо.
Відомо, що в процесі доказу самою надійною підставою є практика (предметно-орудійна діяльність людини по перетворенню природи і суспільства для задоволення своїх потреб).