- •1. Місце старослов’янської мови серед слов’янських мов.
- •2. Поняття про праслов’янську мову, її зв’язок зі старослов’янською.
- •3. Питання про народну основу старослов’янської мови.
- •4. Джерела вивчення старослов’янської мови.
- •5. Значення вивчення старослов’янської мови.
- •7. Діяльність братів Кирила та Мефодія зі створення слов’янських азбук.
- •8. Порівняльна характеристика слов’янських азбук.
- •9. Загальна характеристика голосних фонем старослов’янської мови.
- •10. Основні фонетичні закони розвитку праслов’янської системи голосних.
- •11. Зредуковані голосні [ъ] та [ь] у старослов’янській мові IX ст.
- •12. Сильна і слабка позиції зредукованих. Їхні позиційні варіанти [і] та [ы].
- •13. Доля зредукованих голосних наприкінці X – в XI ст. Відображення результатів цих змін у писемних пам’ятках.
- •15. Класифікація старослов’янських приголосних за участю голосу й шуму, за місцем і способом творення.
- •16. Класифікація старослов’янських приголосних за твердістю-м’якістю.
- •17. Перша палаталізація задньоязикових та її наслідки.
- •18. Друга палаталізація задньоязикових, її умови та наслідки.
- •19. Третя палаталізація задньоязикових, її умови та наслідки.
- •20. Зміни губних і сонорних у сполученні з *j.
- •21. Зміни приголосних *d, *t, *z, *s, *r, *l, *n у сполученні з *j.
- •22. Зміни в групах приголосних у праслов’янській мові у зв’язку із дією закону відкритого складу.
- •23. Фонетична структура складу старослов’янської мови IX ст.
- •24. Причини й результати змін сполук *ort, *olt, *tort, *tolt, *tert, *telt.
- •25. Складотворчі [р] і [л], їх походження та функціонування у старослов’янській мові. Доля складотворних приголосних у сучасних слов’янських мовах.
- •26. Поняття про стару основу іменників. Поділ іменників на відміни за старою основою.
- •27. Іменники *-ā, *-jā-основи. Їх відмінювання.
- •28. Іменники *-ŏ, *jŏ-основи. Їх відмінювання.
- •29. Іменники *-ŭ -основи. Їх відмінювання.
- •30. Іменники *-ĭ -основи. Особливості їх відмінювання.
- •31. Особові займенники в старослов’янській мові, їх склад і відмінювання.
- •32. Предметно-особовий займенник, його значення й уживання.
- •33. Вказівні займенники в старослов’янській мові.
- •34. Поняття про прикметник. Творення повних прикметників у старослов’янській мові, їх відмінювання і функціонування.
- •35. Походження прикметника як частини мови. Відмінювання і функціонування коротких прикметників.
- •36. Класи дієслів, принципи поділу на класи. Дієвідмінювання в теперішньому (простому майбутньому) часі в однині дієслів I-IV класів.
- •37. Атематичні дієслова, їх склад і дієвідмінювання в теперішньому (простому майбутньому) часі.
- •38. Поняття про абсолютні та відносні часи дієслова. Зразок дієвідмінювання в абсолютному часі.
- •39. Способи дієслів у старослов’янській мові. Дійсний спосіб. Дієвідмінювання дієслова в одному з часів.
- •40. Дієвідмінювання дієслів у теперішньому часі. Зв’язок дієвідмінювання і класу дієслова.
- •41. Форми майбутнього часу в старослов’янській мові.
- •43. Аорист, його значення й різновиди. Простий аорист, його утворення й уживання.
- •44. Сигматичний аорист, його утворення й уживання.
- •45. Імперфект, його утворення й уживання.
- •46. Перфект, його утворення й уживання.
- •47. Умовний спосіб, його утворення й уживання.
- •48. Наказовий спосіб дієслова, його утворення й уживання.
- •49. Іменні форми дієслова. Давальний самостійний.
- •50. Дієприкметники в старослов’янській мові, особливості їх творення й відмінювання.
30. Іменники *-ĭ -основи. Особливості їх відмінювання.
Ця відміна об’єднує іменники ч. та ж. родів, які у Н. в. однини мають закінчення -ь, а в Р, Д, М. та К. відмінках -и.
|
однина |
множина |
двоїна |
|
|
Н. в сть |
в сти |
Н,З,К в сти |
|
|
Р. в сти |
в стии |
Р,М в стию |
|
|
Д. в сти |
в стьмъ |
Д,О в стьма |
|
|
З. в сть |
в сти |
||
|
О. в сти (ь ) |
в стьми |
||
|
М в сти |
в стьхъ |
||
|
К. в сти |
=Н. |
||
31. Особові займенники в старослов’янській мові, їх склад і відмінювання.
Характерною особливістю цих займенників є те, що в них поняття роду не було вираженим: азъ, ты, мы, вы, в ять, ва. Ознакою особових займенників старослов’янської мови була відсутність займенників 3 ос., їх функцію виконували вказівні.
|
однина |
множина |
двоїна |
|
||||
|
Н. азъ |
ты |
мы |
вы |
Н. в |
ва |
|
|
|
Р. мєнє |
тєбє |
насъ |
васъ |
Р,М наю |
ваю |
сєбє |
|
|
Д. мьн , ми |
тєб |
намъ, ны |
вамъ, вы |
Д,О нама |
вама |
си, сєб |
|
|
З. м , мєнє |
т , тєбє |
ны, насъ |
вы, васъ |
З на |
ва |
с , сєбє |
|
|
О. мьно |
тобо |
нами |
вами |
Н. в |
ва |
собо |
|
|
М. мьн |
тєб |
насъ |
васъ |
Р,М наю |
ваю |
сєб |
|
32. Предметно-особовий займенник, його значення й уживання.
Цю групу займенників об’єднувала спільна ознака – наявність категорії роду: он, она, оно. Походять від вказівних займенників.
|
однина |
множина |
двоїна |
|||||||||
|
ч. р. |
с. р. |
ж. р. |
ч. р. |
с. р. |
ж. р. |
ч. р. |
с. р. |
ж. р. |
|||
|
Н. онъ |
оно |
она |
они |
она |
оны |
она |
он |
он |
|||
|
Р. го |
|
ихъ |
ю |
||||||||
|
Д. му |
и |
имъ |
има |
||||||||
|
З. и |
|
|
|
|
|
|
и |
и |
|||
|
О. имь |
|
ими |
=Д. |
||||||||
|
М. мь |
и |
ихъ |
=Р. |
||||||||