- •1. Місце старослов’янської мови серед слов’янських мов.
- •2. Поняття про праслов’янську мову, її зв’язок зі старослов’янською.
- •3. Питання про народну основу старослов’янської мови.
- •4. Джерела вивчення старослов’янської мови.
- •5. Значення вивчення старослов’янської мови.
- •7. Діяльність братів Кирила та Мефодія зі створення слов’янських азбук.
- •8. Порівняльна характеристика слов’янських азбук.
- •9. Загальна характеристика голосних фонем старослов’янської мови.
- •10. Основні фонетичні закони розвитку праслов’янської системи голосних.
- •11. Зредуковані голосні [ъ] та [ь] у старослов’янській мові IX ст.
- •12. Сильна і слабка позиції зредукованих. Їхні позиційні варіанти [і] та [ы].
- •13. Доля зредукованих голосних наприкінці X – в XI ст. Відображення результатів цих змін у писемних пам’ятках.
- •15. Класифікація старослов’янських приголосних за участю голосу й шуму, за місцем і способом творення.
- •16. Класифікація старослов’янських приголосних за твердістю-м’якістю.
- •17. Перша палаталізація задньоязикових та її наслідки.
- •18. Друга палаталізація задньоязикових, її умови та наслідки.
- •19. Третя палаталізація задньоязикових, її умови та наслідки.
- •20. Зміни губних і сонорних у сполученні з *j.
- •21. Зміни приголосних *d, *t, *z, *s, *r, *l, *n у сполученні з *j.
- •22. Зміни в групах приголосних у праслов’янській мові у зв’язку із дією закону відкритого складу.
- •23. Фонетична структура складу старослов’янської мови IX ст.
- •24. Причини й результати змін сполук *ort, *olt, *tort, *tolt, *tert, *telt.
- •25. Складотворчі [р] і [л], їх походження та функціонування у старослов’янській мові. Доля складотворних приголосних у сучасних слов’янських мовах.
- •26. Поняття про стару основу іменників. Поділ іменників на відміни за старою основою.
- •27. Іменники *-ā, *-jā-основи. Їх відмінювання.
- •28. Іменники *-ŏ, *jŏ-основи. Їх відмінювання.
- •29. Іменники *-ŭ -основи. Їх відмінювання.
- •30. Іменники *-ĭ -основи. Особливості їх відмінювання.
- •31. Особові займенники в старослов’янській мові, їх склад і відмінювання.
- •32. Предметно-особовий займенник, його значення й уживання.
- •33. Вказівні займенники в старослов’янській мові.
- •34. Поняття про прикметник. Творення повних прикметників у старослов’янській мові, їх відмінювання і функціонування.
- •35. Походження прикметника як частини мови. Відмінювання і функціонування коротких прикметників.
- •36. Класи дієслів, принципи поділу на класи. Дієвідмінювання в теперішньому (простому майбутньому) часі в однині дієслів I-IV класів.
- •37. Атематичні дієслова, їх склад і дієвідмінювання в теперішньому (простому майбутньому) часі.
- •38. Поняття про абсолютні та відносні часи дієслова. Зразок дієвідмінювання в абсолютному часі.
- •39. Способи дієслів у старослов’янській мові. Дійсний спосіб. Дієвідмінювання дієслова в одному з часів.
- •40. Дієвідмінювання дієслів у теперішньому часі. Зв’язок дієвідмінювання і класу дієслова.
- •41. Форми майбутнього часу в старослов’янській мові.
- •43. Аорист, його значення й різновиди. Простий аорист, його утворення й уживання.
- •44. Сигматичний аорист, його утворення й уживання.
- •45. Імперфект, його утворення й уживання.
- •46. Перфект, його утворення й уживання.
- •47. Умовний спосіб, його утворення й уживання.
- •48. Наказовий спосіб дієслова, його утворення й уживання.
- •49. Іменні форми дієслова. Давальний самостійний.
- •50. Дієприкметники в старослов’янській мові, особливості їх творення й відмінювання.
38. Поняття про абсолютні та відносні часи дієслова. Зразок дієвідмінювання в абсолютному часі.
Старослов’янська мова мала широко розвинену систему часових форм, які за значенням поділялися на абсолютні та відносні. Абсолютні це ті, в яких момент дії співвідноситься з моментом мовлення: теперішній час, майбутній простий, майбутній I, аорист. Відносні це ті, в яких момент дії співвідноситься з моментом іншої дії, або співвідноситься з моментом мовлення не прямо, а опосередковано: усі інші.
|
майбутній I |
|||
|
|
однина |
множина |
двоїна |
|
1 ос. |
имамь знати |
имамъ знати |
имав знати |
|
2 ос. |
имаши знати |
иматє знати |
имата знати |
|
3 ос. |
иматъ знати |
им тъ знати |
иматє знати |
39. Способи дієслів у старослов’янській мові. Дійсний спосіб. Дієвідмінювання дієслова в одному з часів.
Граматична категорія способу об’єднувала форми дійсного, умовного та наказового способів. Умовний та наказовий способи позначають ірреальну дію. Дійсний спосіб позначає реальну дію з точки зору мовця.
|
майбутній II |
||||||||||||
|
|
однина |
множина |
двоїна |
|||||||||
|
|
ч. р. |
ж. р. |
с. р. |
|
|
|||||||
|
1 ос. |
б д зналъ |
знала |
знало |
б дємъ знали |
зналы |
знала |
б дєв знала |
знал |
знал |
|||
|
2 ос. |
б дєши зналъ |
знала |
знало |
б дєтє знали |
зналы |
знала |
б дєта знала |
знал |
знал |
|||
|
3 ос. |
б дєтъ зналъ |
знала |
знало |
б д тъ знали |
зналы |
знала |
б дєтє знала |
знал |
знал |
|||
40. Дієвідмінювання дієслів у теперішньому часі. Зв’язок дієвідмінювання і класу дієслова.
Теперішній час є абсолютним, позначає дію у співвідношенні з моментом мовлення. Залежно від певних тематичних голосних в теперішньому часі дієслова старослов’янської мови поділялися на 5 класів. В залежності від тематичних звуків дієслова відмінювалися по-різному.
|
I кл.=II (перед закінч. н)=III (+j) |
IV клас |
V клас |
||||||||
|
|
однина |
множина |
двоїна |
однина |
множина |
двоїна |
|
|||
|
ити |
просити |
быти |
||||||||
|
1 ос. |
ид |
идємъ |
идєв |
прош |
просимъ |
просив |
смь |
смъ |
св |
|
|
2 ос. |
идєши |
идєтє |
идєта |
просиши |
проситє |
просита |
си |
стє |
ста |
|
|
3 ос. |
идєтъ |
ид тъ |
идєтє |
проситъ |
прос тъ |
проситє |
стъ |
с тъ |
стє |
|