5. Значення вивчення старослов’янської мови.

Вивчення старослов’янської мови сприяє розумінню найважливіших фонетичних процесів та особливостей формування граматичної системи слов’янських мов. Завдяки їй ми можемо краще зрозуміти сучасні слов’янські мови, українську мову на різних етапах існування. Старослов’янська мова є частиною нашої історичної культури, це мова, якою започаткували писемність наші предки, за допомогою якої слов’яни перейняли християнське вчення. У давніх пам’ятках старослов’янської мови відбито найважливіші явища праслов’янської мови, зафіксований стан мови слов’ян тисячу років тому. У сучасній українській мові старослав’янізми становлять важливу частину лексичного запасу.

7. Діяльність братів Кирила та Мефодія зі створення слов’янських азбук.

Костянтин Філософ і його брат Мефодій були послані імператором Михайлом і патріархом Фотієм у відповідь на прохання моравського князя Ростислава про надіслання місіонерів (862 або 863 р.), які могли б створити слов’янську писемність. Він направляє до Моравії Костянтина і Мефодія не пізніше 864 року. Для цієї місії брати були вибрані не випадково. За повідомленням житій, Костянтин ще до від'їзду до Моравії склав азбуку для слов'янської мови і приступив до перекладів на цій мові. У Моравії Костянтин і Мефодій працювали більше трьох років. На богослужіннях вони читають слов’янської мовою релігійні книжки, організовують школи, де навчають учнів слов’янської азбуки та проведенню церковного обряду слов’янською мовою, продовжують перекладати грецькі богослужбові книги. Мовною основою створеного алфавіту, природно, була мова солунських слов'ян. Ймовірно, за відомостями, які Костянтин міг одержати від моравського посольства, мова солунських слов'ян цілком могла бути доступною для розуміння моравянами. Після закінчення своєї моравської місії брати відправляються до Риму, що був у той час одним з двох європейських християнських центрів, для того, щоб посвятити в священики своїх учнів і одержати підтримку папи. По дорозі до Риму Костянтин і Мефодій зупиняються в Паннонії у князя Коцеля, де навчають 50 учнів слов’янській писемності. Потім вони відправляються до Венеції, де у них були гострі суперечки з прихильниками триязичництва. У принципі діяльність Костянтина і Мефодія в Моравії повинна була зустріти неприйняття з боку латинсько-німецького духовенства, що хрестило мораван і насаджувала латинь в богослужінні, оскільки по суті справи вона була втручанням у сферу впливу Римської церкви. Але в Римі папа Адріан II урочисто прийняв Костянтина і Мефодія. Велику роль при цьому зіграли мощі св. Климента, знайдені Костянтином в Херсонесе і привезені до Риму. Андіран II посвятив Мефодія в священики, його учнів в пресвітери і диякони, велів правити в римських церквах протягом декількох днів богослужіння на слов’янській мові. Він склав послання до князів Ростислава і Коцела, в якому підтвердив дозвіл слов’янських книг і богослужінь на слов’янській мові. Близько двох років брати провели в Римі. З Риму Костянтин не повернувся: у 869 році, прийнявши схиму і нове чернече ім'я Кирило, він помер. Мефодій повернувся спочатку в Паннонію, потім - одержавши призначення - єпископом до Моравії. Про життя і діяльність нам відомо з ряду старослов’янських, латинських і грецьких джерел: 1) Житія Кирила і Мефодія, написані людьми, що добре знали братів. Складені учнями Кирила і Мефодія в кінці IX в., незабаром після їх смерті. 2) Твір древнеболгарського письменника ченця Хоробра (Х в.) 3) письмові джерела на лат мові. Це перш за все булли (послання) Римських пап Адріана II і Стефана V, листи папського бібліотекаря і секретаря у справах Сходу Анастасія, «Італійська легенда», складена в IX в. єпископом Веллетрійськім Гаудеріхом, про житіє і перенесення мощів св. Климента, знайдених Костянтином у Херсонесі, до Риму 4) Життєпис учнів Кирила і Мефодія Клімента (916) і Наума (910) Охрідських, складені в 1-й половині Х в. у Болгарії.