- •1. Місце старослов’янської мови серед слов’янських мов.
- •2. Поняття про праслов’янську мову, її зв’язок зі старослов’янською.
- •3. Питання про народну основу старослов’янської мови.
- •4. Джерела вивчення старослов’янської мови.
- •5. Значення вивчення старослов’янської мови.
- •7. Діяльність братів Кирила та Мефодія зі створення слов’янських азбук.
- •8. Порівняльна характеристика слов’янських азбук.
- •9. Загальна характеристика голосних фонем старослов’янської мови.
- •10. Основні фонетичні закони розвитку праслов’янської системи голосних.
- •11. Зредуковані голосні [ъ] та [ь] у старослов’янській мові IX ст.
- •12. Сильна і слабка позиції зредукованих. Їхні позиційні варіанти [і] та [ы].
- •13. Доля зредукованих голосних наприкінці X – в XI ст. Відображення результатів цих змін у писемних пам’ятках.
- •15. Класифікація старослов’янських приголосних за участю голосу й шуму, за місцем і способом творення.
- •16. Класифікація старослов’янських приголосних за твердістю-м’якістю.
- •17. Перша палаталізація задньоязикових та її наслідки.
- •18. Друга палаталізація задньоязикових, її умови та наслідки.
- •19. Третя палаталізація задньоязикових, її умови та наслідки.
- •20. Зміни губних і сонорних у сполученні з *j.
- •21. Зміни приголосних *d, *t, *z, *s, *r, *l, *n у сполученні з *j.
- •22. Зміни в групах приголосних у праслов’янській мові у зв’язку із дією закону відкритого складу.
- •23. Фонетична структура складу старослов’янської мови IX ст.
- •24. Причини й результати змін сполук *ort, *olt, *tort, *tolt, *tert, *telt.
- •25. Складотворчі [р] і [л], їх походження та функціонування у старослов’янській мові. Доля складотворних приголосних у сучасних слов’янських мовах.
- •26. Поняття про стару основу іменників. Поділ іменників на відміни за старою основою.
- •27. Іменники *-ā, *-jā-основи. Їх відмінювання.
- •28. Іменники *-ŏ, *jŏ-основи. Їх відмінювання.
- •29. Іменники *-ŭ -основи. Їх відмінювання.
- •30. Іменники *-ĭ -основи. Особливості їх відмінювання.
- •31. Особові займенники в старослов’янській мові, їх склад і відмінювання.
- •32. Предметно-особовий займенник, його значення й уживання.
- •33. Вказівні займенники в старослов’янській мові.
- •34. Поняття про прикметник. Творення повних прикметників у старослов’янській мові, їх відмінювання і функціонування.
- •35. Походження прикметника як частини мови. Відмінювання і функціонування коротких прикметників.
- •36. Класи дієслів, принципи поділу на класи. Дієвідмінювання в теперішньому (простому майбутньому) часі в однині дієслів I-IV класів.
- •37. Атематичні дієслова, їх склад і дієвідмінювання в теперішньому (простому майбутньому) часі.
- •38. Поняття про абсолютні та відносні часи дієслова. Зразок дієвідмінювання в абсолютному часі.
- •39. Способи дієслів у старослов’янській мові. Дійсний спосіб. Дієвідмінювання дієслова в одному з часів.
- •40. Дієвідмінювання дієслів у теперішньому часі. Зв’язок дієвідмінювання і класу дієслова.
- •41. Форми майбутнього часу в старослов’янській мові.
- •43. Аорист, його значення й різновиди. Простий аорист, його утворення й уживання.
- •44. Сигматичний аорист, його утворення й уживання.
- •45. Імперфект, його утворення й уживання.
- •46. Перфект, його утворення й уживання.
- •47. Умовний спосіб, його утворення й уживання.
- •48. Наказовий спосіб дієслова, його утворення й уживання.
- •49. Іменні форми дієслова. Давальний самостійний.
- •50. Дієприкметники в старослов’янській мові, особливості їх творення й відмінювання.
44. Сигматичний аорист, його утворення й уживання.
Існують 3 різновиди сигматичного аориста: -с- аорист, -х- аорист, -ох- аорист. -с- аорист утворювався від дієслів, які не утворювали асигматичний аорист, від дієслів I класу з основою на д, т, з, с, в, п, від дієслів, в яких основа інфінітива закінчується на юс малий. Цей різновид зустрічався дуже рідко. Ще називався старим сигматичним часом. -х- аорист утворювався від основи на голосний, зустрічався дуже часто. Також –х- аорист утворювали деякі дієслова з основою на приголосний (решти, быти). –ох- аорист це новий тип аориста, його ще називають новим сигматичним. Утворювався від дієслів з основою на приголосний I II класу.
|
сигматичний аорист |
||||||||
|
-с- аорист |
-х- аорист |
|||||||
|
вєсти |
хвалити |
|||||||
|
в съ |
в сомъ |
в сов |
хвалихъ |
хвалихомъ |
хвалихов |
|||
|
вєдє |
в стє |
в ста |
хвали |
хвалистє |
хвалиста |
|||
|
вєдє |
в с |
в стє |
хвали |
хвалиш |
хвалистє |
|||
|
-ох- аорист |
|
|||||||
|
|
однина |
множина |
двоїна |
|||||
|
|
рєшти |
|||||||
|
1 ос. |
рєкохъ |
рєкохомъ |
рєкохов |
|||||
|
2 ос. |
рєчє |
рєкостє |
рєкоста |
|||||
|
3 ос. |
рєчє |
рєкош |
рєкостє |
|||||
45. Імперфект, його утворення й уживання.
Це синтетична форма, позначає дію, яка відбулася в минулому, але зовсім недавно. Позначає інколи дію незавершену або протяжну, тривалу, або яка повторюється чи складається з ряду моментів, здається мовцеві другорядною. Імперфект творився за допомогою суфіксів –ять ах-, -аах-, -ах-. Міг утворюватися і від основи теперішнього часу, і від інфінітива, але переважно утворювався від основи інфінітива. Суфікс –ять ах- утворював імперфект від дієслів з основою на задньоязиковий (нєс ять ахъ), -аах- утворював імперфект від дієслів з основою на ять (хождаахъ), -а, -ах- вживався, коли основа інфінітива закінчувалася на голосний (знаахъ).
46. Перфект, його утворення й уживання.
Відносний час, позначає не просто дію в минулому, а минулу дію, яка має наслідки в теперішньому. Утворювався за допомогою допоміжного дієслова быти у теперішньому часі, основне дієслово має форму дієприкметника минулого часу на -л- (jєсмь зналъ). Цей час є прямим предком сучасного українського минулого часу.
47. Умовний спосіб, його утворення й уживання.
Умовний спосіб старослов’янських дієслів був представлений двома формами: архаїчною та новою. Архаїчний умовний спосіб утворювався поєднанням активного дієприкметника минулого часу на -л з особовою формою допоміжного дієслова быти у формі, подібній до простого аориста. Форми архаїчного умовного способу поступово витіснялися новими формами. Форма нового умовного способу утворювалася поєднанням активного дієприкметника минулого часу на –л та допоміжного дієслова быти у формі сигматичного аориста.