- •1. Місце старослов’янської мови серед слов’янських мов.
- •2. Поняття про праслов’янську мову, її зв’язок зі старослов’янською.
- •3. Питання про народну основу старослов’янської мови.
- •4. Джерела вивчення старослов’янської мови.
- •5. Значення вивчення старослов’янської мови.
- •7. Діяльність братів Кирила та Мефодія зі створення слов’янських азбук.
- •8. Порівняльна характеристика слов’янських азбук.
- •9. Загальна характеристика голосних фонем старослов’янської мови.
- •10. Основні фонетичні закони розвитку праслов’янської системи голосних.
- •11. Зредуковані голосні [ъ] та [ь] у старослов’янській мові IX ст.
- •12. Сильна і слабка позиції зредукованих. Їхні позиційні варіанти [і] та [ы].
- •13. Доля зредукованих голосних наприкінці X – в XI ст. Відображення результатів цих змін у писемних пам’ятках.
- •15. Класифікація старослов’янських приголосних за участю голосу й шуму, за місцем і способом творення.
- •16. Класифікація старослов’янських приголосних за твердістю-м’якістю.
- •17. Перша палаталізація задньоязикових та її наслідки.
- •18. Друга палаталізація задньоязикових, її умови та наслідки.
- •19. Третя палаталізація задньоязикових, її умови та наслідки.
- •20. Зміни губних і сонорних у сполученні з *j.
- •21. Зміни приголосних *d, *t, *z, *s, *r, *l, *n у сполученні з *j.
- •22. Зміни в групах приголосних у праслов’янській мові у зв’язку із дією закону відкритого складу.
- •23. Фонетична структура складу старослов’янської мови IX ст.
- •24. Причини й результати змін сполук *ort, *olt, *tort, *tolt, *tert, *telt.
- •25. Складотворчі [р] і [л], їх походження та функціонування у старослов’янській мові. Доля складотворних приголосних у сучасних слов’янських мовах.
- •26. Поняття про стару основу іменників. Поділ іменників на відміни за старою основою.
- •27. Іменники *-ā, *-jā-основи. Їх відмінювання.
- •28. Іменники *-ŏ, *jŏ-основи. Їх відмінювання.
- •29. Іменники *-ŭ -основи. Їх відмінювання.
- •30. Іменники *-ĭ -основи. Особливості їх відмінювання.
- •31. Особові займенники в старослов’янській мові, їх склад і відмінювання.
- •32. Предметно-особовий займенник, його значення й уживання.
- •33. Вказівні займенники в старослов’янській мові.
- •34. Поняття про прикметник. Творення повних прикметників у старослов’янській мові, їх відмінювання і функціонування.
- •35. Походження прикметника як частини мови. Відмінювання і функціонування коротких прикметників.
- •36. Класи дієслів, принципи поділу на класи. Дієвідмінювання в теперішньому (простому майбутньому) часі в однині дієслів I-IV класів.
- •37. Атематичні дієслова, їх склад і дієвідмінювання в теперішньому (простому майбутньому) часі.
- •38. Поняття про абсолютні та відносні часи дієслова. Зразок дієвідмінювання в абсолютному часі.
- •39. Способи дієслів у старослов’янській мові. Дійсний спосіб. Дієвідмінювання дієслова в одному з часів.
- •40. Дієвідмінювання дієслів у теперішньому часі. Зв’язок дієвідмінювання і класу дієслова.
- •41. Форми майбутнього часу в старослов’янській мові.
- •43. Аорист, його значення й різновиди. Простий аорист, його утворення й уживання.
- •44. Сигматичний аорист, його утворення й уживання.
- •45. Імперфект, його утворення й уживання.
- •46. Перфект, його утворення й уживання.
- •47. Умовний спосіб, його утворення й уживання.
- •48. Наказовий спосіб дієслова, його утворення й уживання.
- •49. Іменні форми дієслова. Давальний самостійний.
- •50. Дієприкметники в старослов’янській мові, особливості їх творення й відмінювання.
35. Походження прикметника як частини мови. Відмінювання і функціонування коротких прикметників.
Прикметники праслов’янської мови разом із іменниками складали клас імен, майже не маючи формальних показників розрізнення. Проте, виділившись в окремий морфологічний клас слів, прикметник не відірвався остаточно від іменника, з яким він історично був близьким: граматичні категорії роду, числа, відмінка прикметника не самостійні – вони залежать від категорій іменника, з яким він поєднується у реченні. У старослов’янській мові виділялися ті самі розряди прикметників, що й у сучасній українській мові: якісні, відносні та присвійні. Прикметники за будовою могли виступати у двох формах: короткій та повній. Короткі форми просто називали ознаку предмета взагалі, повні прикметники конкретизували предмет, виділяли його з ряду подібних. Короткі прикметники давніші за походженням. Вони відмінюються як іменники: прикметники ч. та с. родів змінюються за зразком іменників *-ŏ, *jŏ-основ, а прикметники ж. роду – за зразком *-ā, *-jā-основ.
твердий варіант |
||||||||||||||||
однина |
множина |
двоїна |
||||||||||||||
ч. р. |
с. р. |
ж. р. |
ч. р. |
с. р. |
ж. р. |
ч. р. |
с. р. |
ж. р. |
||||||||
Н.новъ |
ново |
нова |
нови |
нова |
новы |
Н,Знова |
нов |
нов |
||||||||
Р. нова |
новы |
новъ |
Р,М нову |
|||||||||||||
Д. нову |
нов |
новомъ |
новамъ |
Д,О новома |
новама |
|||||||||||
З.новъ |
ново |
нов |
новы |
нова |
новы |
|||||||||||
О. новомь |
ново |
новы |
новами |
|||||||||||||
М. нов |
нов |
нов хъ |
новахъ |
м’який варіант |
|||||||||||||
однина |
множина |
двоїна |
|||||||||||
ч. р. |
с. р. |
ж. р. |
ч. р. |
с. р. |
ж. р. |
ч. р. |
с. р. |
ж. р. |
|||||
Н. синь |
синє |
синjа |
сини |
синjа |
син |
Н,З синjа |
сини |
сини |
|||||
Р. синjа |
син |
синь |
Р,М синю |
||||||||||
Д. синю |
сини |
синємь |
синjамь |
Д,О синєма |
синjама |
||||||||
З.синь |
синє |
син |
син |
синjа |
син |
|
|
|
|||||
О. синємь |
синє |
сини |
синjами |
|
|
|
|||||||
М. сини |
сини |
синихъ |
синjахъ |
|
|
|