- •1. Місце старослов’янської мови серед слов’янських мов.
- •2. Поняття про праслов’янську мову, її зв’язок зі старослов’янською.
- •3. Питання про народну основу старослов’янської мови.
- •4. Джерела вивчення старослов’янської мови.
- •5. Значення вивчення старослов’янської мови.
- •7. Діяльність братів Кирила та Мефодія зі створення слов’янських азбук.
- •8. Порівняльна характеристика слов’янських азбук.
- •9. Загальна характеристика голосних фонем старослов’янської мови.
- •10. Основні фонетичні закони розвитку праслов’янської системи голосних.
- •11. Зредуковані голосні [ъ] та [ь] у старослов’янській мові IX ст.
- •12. Сильна і слабка позиції зредукованих. Їхні позиційні варіанти [і] та [ы].
- •13. Доля зредукованих голосних наприкінці X – в XI ст. Відображення результатів цих змін у писемних пам’ятках.
- •15. Класифікація старослов’янських приголосних за участю голосу й шуму, за місцем і способом творення.
- •16. Класифікація старослов’янських приголосних за твердістю-м’якістю.
- •17. Перша палаталізація задньоязикових та її наслідки.
- •18. Друга палаталізація задньоязикових, її умови та наслідки.
- •19. Третя палаталізація задньоязикових, її умови та наслідки.
- •20. Зміни губних і сонорних у сполученні з *j.
- •21. Зміни приголосних *d, *t, *z, *s, *r, *l, *n у сполученні з *j.
- •22. Зміни в групах приголосних у праслов’янській мові у зв’язку із дією закону відкритого складу.
- •23. Фонетична структура складу старослов’янської мови IX ст.
- •24. Причини й результати змін сполук *ort, *olt, *tort, *tolt, *tert, *telt.
- •25. Складотворчі [р] і [л], їх походження та функціонування у старослов’янській мові. Доля складотворних приголосних у сучасних слов’янських мовах.
- •26. Поняття про стару основу іменників. Поділ іменників на відміни за старою основою.
- •27. Іменники *-ā, *-jā-основи. Їх відмінювання.
- •28. Іменники *-ŏ, *jŏ-основи. Їх відмінювання.
- •29. Іменники *-ŭ -основи. Їх відмінювання.
- •30. Іменники *-ĭ -основи. Особливості їх відмінювання.
- •31. Особові займенники в старослов’янській мові, їх склад і відмінювання.
- •32. Предметно-особовий займенник, його значення й уживання.
- •33. Вказівні займенники в старослов’янській мові.
- •34. Поняття про прикметник. Творення повних прикметників у старослов’янській мові, їх відмінювання і функціонування.
- •35. Походження прикметника як частини мови. Відмінювання і функціонування коротких прикметників.
- •36. Класи дієслів, принципи поділу на класи. Дієвідмінювання в теперішньому (простому майбутньому) часі в однині дієслів I-IV класів.
- •37. Атематичні дієслова, їх склад і дієвідмінювання в теперішньому (простому майбутньому) часі.
- •38. Поняття про абсолютні та відносні часи дієслова. Зразок дієвідмінювання в абсолютному часі.
- •39. Способи дієслів у старослов’янській мові. Дійсний спосіб. Дієвідмінювання дієслова в одному з часів.
- •40. Дієвідмінювання дієслів у теперішньому часі. Зв’язок дієвідмінювання і класу дієслова.
- •41. Форми майбутнього часу в старослов’янській мові.
- •43. Аорист, його значення й різновиди. Простий аорист, його утворення й уживання.
- •44. Сигматичний аорист, його утворення й уживання.
- •45. Імперфект, його утворення й уживання.
- •46. Перфект, його утворення й уживання.
- •47. Умовний спосіб, його утворення й уживання.
- •48. Наказовий спосіб дієслова, його утворення й уживання.
- •49. Іменні форми дієслова. Давальний самостійний.
- •50. Дієприкметники в старослов’янській мові, особливості їх творення й відмінювання.
41. Форми майбутнього часу в старослов’янській мові.
Старослов’янська мова мала досить розвинену систему форм майбутнього часу, які за значенням поділялися на абсолютні та відносні. Абсолютні форми – простий майбутній та I майбутній, відносні – майбутній II, майбутній у теперішньому, майбутній у минулому. Простий майбутній час формально був таким же, як і теперішній. Майбутній I за будовою – аналітична форма, яка утворювалася поєднанням допоміжного дієслова имати та інфінітива. Допоміжними словами також могли бути нач юс мал. ти, въч юс мал. ти, хот ять ти. Майбутній I передавав ставлення мовця до події, міру впевненості у тому, що подія відбудеться. Майбутній II за будовою – аналітична форма, утворюється поєднанням допоміжного слова быти та активного дієприкметника минулого часу на –л-. Означає майбутню дію, яка передує іншій майбутній дії.
42. Майбутній IV старослов’янс. мові. Зразок дієвідмінювання.
Майбутній I за будовою – аналітична форма, яка утворювалася поєднанням допоміжного дієслова имати та інфінітива. Одне слово є носієм граматичного значення, інше – лексичного. Допоміжними словами також могли бути нач юс мал. ти, въч юс мал. ти, хот ять ти. Майбутній I передавав ставлення мовця до події, міру впевненості у тому, що подія відбудеться.
|
1 ос. |
имамь жити |
имамъ жити |
имав жити |
|
2 ос. |
имаши жити |
иматє жити |
имата жити |
|
3 ос. |
иматъ жити |
им тъ жити |
иматє жити |
43. Аорист, його значення й різновиди. Простий аорист, його утворення й уживання.
Аорист мав два різновиди: асигматичний, або простий (безсуфіксний), та сигматичний (суфіксальний). Аорист означав простий минулий час, яка вказував, що дія в минулому тривала невеликий проміжок часу і була завершена. Утворювався від основи інфінітива. Мав 4 різновиди: асигматичний аорист, -с- аорист, -х- аорист, -ох- аорист. Простий аорист утворювався від дієслів з основою на приголосний. Це дієслова I або II класу, як виняток, об ять рєсти, сър ять сти III класу. Закінчення вторинні, утворилися ще в праслов’янську добу до початку дії закону відкритого складу.
|
асигматичний (простий) аорист |
|||
|
|
однина |
множина |
двоїна |
|
мошти |
|||
|
1 ос. |
могъ |
могомъ |
могов |
|
2 ос. |
можє |
можєтє |
можєта |
|
3 ос. |
можє |
мог |
можєтє |
|
-ох- аорист |
|
||
|
|
однина |
множина |
двоїна |
|
|
рєшти |
||
|
1 ос. |
рєкохъ |
рєкохомъ |
рєкохов |
|
2 ос. |
рєчє |
рєкостє |
рєкоста |
|
3 ос. |
рєчє |
рєкош |
рєкостє |