- •1. Місце старослов’янської мови серед слов’янських мов.
- •2. Поняття про праслов’янську мову, її зв’язок зі старослов’янською.
- •3. Питання про народну основу старослов’янської мови.
- •4. Джерела вивчення старослов’янської мови.
- •5. Значення вивчення старослов’янської мови.
- •7. Діяльність братів Кирила та Мефодія зі створення слов’янських азбук.
- •8. Порівняльна характеристика слов’янських азбук.
- •9. Загальна характеристика голосних фонем старослов’янської мови.
- •10. Основні фонетичні закони розвитку праслов’янської системи голосних.
- •11. Зредуковані голосні [ъ] та [ь] у старослов’янській мові IX ст.
- •12. Сильна і слабка позиції зредукованих. Їхні позиційні варіанти [і] та [ы].
- •13. Доля зредукованих голосних наприкінці X – в XI ст. Відображення результатів цих змін у писемних пам’ятках.
- •15. Класифікація старослов’янських приголосних за участю голосу й шуму, за місцем і способом творення.
- •16. Класифікація старослов’янських приголосних за твердістю-м’якістю.
- •17. Перша палаталізація задньоязикових та її наслідки.
- •18. Друга палаталізація задньоязикових, її умови та наслідки.
- •19. Третя палаталізація задньоязикових, її умови та наслідки.
- •20. Зміни губних і сонорних у сполученні з *j.
- •21. Зміни приголосних *d, *t, *z, *s, *r, *l, *n у сполученні з *j.
- •22. Зміни в групах приголосних у праслов’янській мові у зв’язку із дією закону відкритого складу.
- •23. Фонетична структура складу старослов’янської мови IX ст.
- •24. Причини й результати змін сполук *ort, *olt, *tort, *tolt, *tert, *telt.
- •25. Складотворчі [р] і [л], їх походження та функціонування у старослов’янській мові. Доля складотворних приголосних у сучасних слов’янських мовах.
- •26. Поняття про стару основу іменників. Поділ іменників на відміни за старою основою.
- •27. Іменники *-ā, *-jā-основи. Їх відмінювання.
- •28. Іменники *-ŏ, *jŏ-основи. Їх відмінювання.
- •29. Іменники *-ŭ -основи. Їх відмінювання.
- •30. Іменники *-ĭ -основи. Особливості їх відмінювання.
- •31. Особові займенники в старослов’янській мові, їх склад і відмінювання.
- •32. Предметно-особовий займенник, його значення й уживання.
- •33. Вказівні займенники в старослов’янській мові.
- •34. Поняття про прикметник. Творення повних прикметників у старослов’янській мові, їх відмінювання і функціонування.
- •35. Походження прикметника як частини мови. Відмінювання і функціонування коротких прикметників.
- •36. Класи дієслів, принципи поділу на класи. Дієвідмінювання в теперішньому (простому майбутньому) часі в однині дієслів I-IV класів.
- •37. Атематичні дієслова, їх склад і дієвідмінювання в теперішньому (простому майбутньому) часі.
- •38. Поняття про абсолютні та відносні часи дієслова. Зразок дієвідмінювання в абсолютному часі.
- •39. Способи дієслів у старослов’янській мові. Дійсний спосіб. Дієвідмінювання дієслова в одному з часів.
- •40. Дієвідмінювання дієслів у теперішньому часі. Зв’язок дієвідмінювання і класу дієслова.
- •41. Форми майбутнього часу в старослов’янській мові.
- •43. Аорист, його значення й різновиди. Простий аорист, його утворення й уживання.
- •44. Сигматичний аорист, його утворення й уживання.
- •45. Імперфект, його утворення й уживання.
- •46. Перфект, його утворення й уживання.
- •47. Умовний спосіб, його утворення й уживання.
- •48. Наказовий спосіб дієслова, його утворення й уживання.
- •49. Іменні форми дієслова. Давальний самостійний.
- •50. Дієприкметники в старослов’янській мові, особливості їх творення й відмінювання.
33. Вказівні займенники в старослов’янській мові.
У реченні вказівні займенники могли ускладнюватися часткою -жє, -ждє. За значеням вказівні займенники поділялися на три групи: - власне сказівні: тъ, он, овъ, сь; - якісно-вказівні: такъ, jакъ, таковъ; - кылькісно-вказівні: толикъ, сєликъ.
|
однина |
множина |
двоїна |
||||||||||||
|
ч. р. |
с. р. |
ж. р. |
ч. р. |
с. р. |
ж. р. |
ч. р. |
с. р. |
ж. р. |
||||||
|
Н. тъ |
то |
та |
ти |
та |
ты |
Н,З та |
т |
т |
||||||
|
Р. того |
то |
т хъ |
Р,М тою |
|||||||||||
|
Д. тому |
тои |
т мъ |
Д,О т ма |
|||||||||||
|
З. тъ |
то |
т |
ты |
та |
ты |
|||||||||
|
О. т мь |
то |
т ми |
||||||||||||
|
М. томь |
тои |
т хъ |
||||||||||||
34. Поняття про прикметник. Творення повних прикметників у старослов’янській мові, їх відмінювання і функціонування.
Прикметники праслов’янської мови разом із іменниками складали клас імен, майже не маючи формальних показників розрізнення. Проте, виділившись в окремий морфологічний клас слів, прикметник не відірвався остаточно від іменника, з яким він історично був близьким: граматичні категорії роду, числа, відмінка прикметника не самостійні – вони залежать від категорій іменника, з яким він поєднується у реченні. У старослов’янській мові виділялися ті самі розряди прикметників, що й у сучасній українській мові: якісні, відносні та присвійні. Прикм. за будовою могли виступати у двох формах: короткій та повній. Короткі форми просто називали ознаку предмета взагалі, повні прикметники конкретизували предмет, виділяли його з ряду подібних. Повні прикм. утворювалися від коротких шляхом додавання вказівних займ. и, jа, jє. У реч. вони могли виконувати лише функцію означення.
|
твердий варіант |
||||||||||||||||
|
однина |
множина |
двоїна |
||||||||||||||
|
ч. р. |
с. р. |
ж. р. |
ч. р. |
с. р. |
ж. р. |
ч. р. |
с. р. |
ж. р. |
||||||||
|
Н. новыи |
новоjє |
новаjа |
новии |
новаjа |
новы |
Н,З новаjа |
нов. и |
нов. и |
||||||||
|
Р. новаjєго |
новы |
новыихъ |
Р,М новую |
|||||||||||||
|
Д. новуjєму |
нов и |
новыимъ |
Д,О новыима |
|||||||||||||
|
З.новыи |
новоjє |
нов |
новы |
новаjа |
новы |
|||||||||||
|
О. новыимь |
ново |
новыими |
||||||||||||||
|
М. нов. jємь |
нов. и |
новыихъ |
||||||||||||||
|
м’який варіант |
|||||||||||||||
|
однина |
множина |
двоїна |
|||||||||||||
|
ч. р. |
с. р. |
ж. р. |
ч. р. |
с. р. |
ж. р. |
ч. р. |
с. р. |
ж. р. |
|||||||
|
Н. синии |
синєjє |
синjаjа |
синии |
синjаjа |
син |
Н,З синjаjа |
синии |
синии |
|||||||
|
Р.синjаjєго |
|
син |
синиихъ |
|
|
Р,М синюю |
|||||||||
|
Д.синюjєму |
|
синии |
синиимъ |
|
|
Д,О синиима |
|||||||||
|
З. синии |
синєjє |
син |
син |
синjаjа |
син |
||||||||||
|
О.синиимь |
|
синє |
|
синиими |
|
||||||||||
|
М.синиимь |
|
синии |
|
синиихъ |
|
||||||||||