46. Сльози як матеріал для консультативної роботи

Які особливості консультування плачучих клієнтів? Що робити: заспокоювати чи не реагувати на плач клієнта? Що собою являє плач клієнта під час консультації?

Причини плачу клієнта

Консультанту слід знати, чому взагалі клієнт плаче під час консультування. Основна причина, звичайно, тягар проблем клієнта, його пригніченість, однак ця причина не єдина.

Більшість людей, особливо жінки, плачуть від злості. Тут заспокоюванням нічого не допоможе. Тим, хто плаче від злості, просто-напросто треба дозволити виразити свої почуття. Інколи плачуть у стані фрустрації, а інколи від радості.

Сльози, як правило, заважають спілкуванню. Не є винятком і консультативні зустрічі. Немало клієнтів особливо жінок, хвилюються, розповідаючи про невирішені складності свого життя, трагедії і не можуть говорити без сліз. Сльози є спогадами про складні ситуації й повернення до них.

Завдання консультанта

1. Більшість консультантів намагаються утримати клієнтів від плачу і спрямовують на це частину своїх зусиль. І тут виникає небезпека, що намагаючись обминути переживання і не спровокувати сльози, можна пропустити важливі аспекти життя клієнта.

2. Інколи консультант почуває себе винуватим через сльози клієнта, вважає, що довів його до сліз, боїться бути звинуваченим у нечутливості, інакше кажучи, здатний брати на себе відповідальність за сльози.

Проте в дійсності не консультант доводить клієнтів до сліз, не він - причина життєвих труднощів і особистих проблем клієнтів. Клієнти плачуть через свої особисті справи, і консультант тут ні до чого. Клієнт почасти і починає й перестає плакати без впливу консультанта. Коли помітно, що клієнт зараз почне плакати, треба зберегти спокій, почекати, поки він справиться із собою. Часом, щоб узяти себе в руки, клієнт змінює тему бесіди на якийсь час, що не слід заперечувати. Якщо ж клієнт усе ж таки розплакався, то треба дозволити йому плакати. У будь-якому випадку консультант повинен дати клієнту змогу виплакатися.

3. Коли клієнт виплачеться, саме час починати розмову. Дозволити плакати - значно пристойніше, ніж відчувати обов'язок заспокоювати.

4. Не слід також старатись надто співпереживати плачу, подібно до матері, якій дуже хочеться втішити плачучу дитину. Таке бажання, як правило, має певний еротичний відтінок; не даремно сльози часто служать засобом маніпуляції у міжособистісних, особливо в інтимних ситуаціях.

5. Через неможливості достатньо зрозуміти клієнтів консультант інколи стає об'єктом їх маніпуляцій. Деякі консультанти свої зусилля по утриманню клієнтів від плачу пояснюють тим, що розхвильований клієнт не здатний нормально говорити.

47. Спеціальні техніки в консультуванні

Колесникова Г.І. [4] наводить техніки, застосовувані при психологічному консультуванні клієнтів, обертаються по медичну допомогу. Наведемо деякі з них, доречні при застосуванні при консультуванні клієнтів у кризовій ситуації розлучення.

Процедури і техніки психологічного консультування

Під процедурами в психологічному консультуванні прийнято розуміти групи прийомів ведення фахівцем клієнта, об'єднані за призначенням, з допомогою яких вирішується одне з завдань цього етапу. Кожній процедурі відповідають певні техніки — спеціальні прийоми, застосовувані консультантом вирішення завдань процедур кожному з етапів психологічного консультування.

Далі автор пропонує докладно розглянути процедури і техніки у взаємозв'язку з етапами інтегративної моделі психологічного консультування.

Етап 1. «Початок роботи»

Першої процедурою цьому етапі, безумовно, є зустріч клієнта з консультантом.

Техніка вітання. Здійснюється з допомогою стандартних фраз: «Радий Вас бачити...», «Приємно познайомитися...».Составним елементом даної техніки, що може бути застосований фахівцем щодо його розсуду, залежно від цього, де відбувається зустріч клієнта фахівцем - біля входу до консультацію чи фойє, перед кабінетом.

Техніка «проведення клієнта цього разу місце». Особливо доречна у разі первинного відвідин клієнтом психологічної консультації: психолог йде попереду клієнта, вказуючи їй шлях і пропускаючи вперед себе за вході у кабінет. У цьому моменті техніка «проведення клієнта цього разу місце» тісно зтикається з техніками «вибір клієнтом свого місця» і «вибір свого місцяпсихологом-консультантом».

Друга процедура першим етапом: встановлення позитивного емоційного настрою клієнта.

Далі автор розглядає техніки, применяеми у межах даної процедури. Насамперед, це встановлення раппорта. Він установлюється протягом тридцяти секунд. Це те, що може зробити приємне враження Охайний зовнішній вигляд, доброзичливе обличчя, дотримання соціальної зони спілкувань.

Третя процедура: зняття психологічного бар'єру. Клієнт відчуває хвилювання, зняти яке допоможуть спеціальні техніки:

дати клієнту побути певний час одному - вибачившись, попросити кілька хвилин для «завершення» будь-якого справи;

спокійна, ненав'язлива музика також сприятиме створенню сприятливою атмосфери;

зайняти клієнта - під виглядом допомоги попросити щось зробити,

пряме поділ емоцій клієнта: «Я теж хвилююся…»

Етап 2. «Інформація»

Процедура перша: діагностика особистості клієнта.

У межах даної процедури застосовуються техніки:

розмова, інтерв'ю, спостереження.

Розмова, цілеспрямовано організована фахівцем, є основним методом ведення психологічної консультації. Застосовується різних стадіях психологічного консультування. Залежно від цілей етапу консультативного процесу змінюються, й мети розмови. Як специфічний вид розмови виділяється інтерв'ю.

Інтерв'ю — спосіб отримання соціально-психологічної інформації з допомогою усного опитування. Вирізняють два виду інтерв'ю: вільне і стандартизоване. Що стосується консультування клієнтів після розлучення більш підходить вільне інтерв'ю, оскільки стандартизоване інтерв'ю корисно на початку консультативного процесу при цінній вказівці в проблемі, а нашому випадку проблема вже позначена, також за цьому виді розмови втрачається емоційний контакти з клієнтом, що неприпустимо у конкретній консультативній процесі. Але орієнтуватися необхідно на індивідуальність імені клієнта й використовувати прийнятніший вид інтерв'ю.

Спостереження — емпіричний метод психологічного дослідження, що полягає в цілеспрямоване і усвідомленому сприйнятті фахівцем психічних проявів клієнта. Дозволяє фахівцю зібрати інформацію клієнта, виявити найважливіші подієві моменти, відстежити зміна стану різними етапах консультативного процесу. Застосовується всіх етапах консультативного процесу. [4;с.109]

Процедура друга: прояснення суті проблеми клієнта, визначення її ресурсів.

Основні техніки: діалог, слухання.

Діалог. Визначається як мовленнєвий спілкування між двома і більше людьми, яка передбачає обмін репліками. У широкому значенні реплікою вважається спеціалістом і відповідь як дії, жесту, мовчання. У основі даної методики лежить логічна аргументація,преподносимая фахівцем клієнту як питань, які передбачають лише відповіді. Через війну клієнт планомірно підводиться до прийняття судження, яке які були не приймалося або розумілося.

Техніка «слухання». Насамперед, передбачає «>слишание» іншу людину, у разі клієнта. Можна виділити два аспекти слухання: вербальний аспект і невербальний. До вербального аспекту ставляться безпосередньо слова, словосполучення, метафори, які вживає клієнт у своїй промові.

До невербальному аспекту (фону) ставляться:

1) «мову тіла» (пози, жести, міміка);

2) психофізіологічні реакції (зміна кольору шкірного покриву, частота та глибина дихання, ступінь потовиділення);

З) голосові характеристики (тон, тембр, темп, інтонації).

Є низка прийомів, що сприяють найбільш успішному здійсненню техніки слухання. Зазвичай їх об'єднують на єдину групу під назвою «Прийоми активного слухання». Активне слухання дозволяє розмістити клієнта, завоювати його довіру, зібрати якнайповнішу інформацію нього й його проблемі.

Прийоми активного слухання

1.Кивание головою використання вигуків «так», «угу».

2.Вопрос-ехо.

З.Дословное повторення засад висловлених клієнтом.

4.Прием уточнення. Ви просите уточнити положення, висловлювання клієнта.

5.Переформулирование – залежить від поверненні сенсу висловлювання клієнта консультантом з допомогою використання інших.

6. Віддзеркалення емоцій. Полягає у прямому описі переживань, які консультант помітив у поведінці клієнта. [4;с.112]

Процедура третя: активізація пам'яті клієнта

Техніки: допомогу у визначенні істинних почуттів та формулюванні висловлювань, психологічна підтримка клієнта, насичення пауз, провокування клієнта.

Для надання клієнту допомоги у визначенні істинних почуттів та їх вербалізації добре працюють прийоми активного слухання, хто був розглянуті у межах другий процедури.

Щоб визначити їх, не так важко уважно слухати клієнта можна зрозуміти, що головною цінністю даного клієнта.

Техніка «Психологічна підтримка клієнта» застосовується протягом усього процесу консультування і дуже багато важить при даному виді консультування клієнта - у кризовій ситуації розлучення. Полягає у натуральному вираженні емпатії клієнту на вербальному і невербальному рівнях.

Техніка «Насичення паузи». У процесі консультації, як і за будь-якому спілкуванні, існує ймовірність виникнення пауз. Консультант може їх заповнити кількома способами: питання, метафора, «тримати паузу».

Техніка «Провокування»: слова клієнта ставляться під. Мета, з якою використовується провокування, у тому, аби допомогти клієнту подивитись проблему з іншого боку. Це можна зробити за допомоги «посилення ситуації».

Етап 3. «Стратегічний»

Процедура перша: визначення можливих рішень.

Техніки: інформування клієнта, рада, переконання, роз'яснення.

Техніка «інформування клієнта». Кількість інформації, що надається клієнту фахівцем у ході консультаційної сесії, передусім, залежатиме від характеру терапевтичних відносин, особистих якостей клієнта. Проте важливо, щоб надана інформація відповідала вимогам: доступність, конкретність і об'єктивність.

Техніка «рада». Рада — думка, висловлюване комусь у тому, як йому вступити, що робити, і яка передбачає подальше спільне обговорення.

Пропозиція рад близько надання інформації. Відмінність у тому, що пропонуючи рада неминуче висловлює особиста думка тоді, як і основі інформування лежить, передусім,безоценочность.

Прямого пропозиції рад доцільно уникати. Проте рада, даний у непрямій формі може мати великий психотерапевтичний ефект.

Техніка «переконання». Переконання — логічно бездоганна аргументація правильності висловлюваної позиції. Зазвичай, має у своїй основі мати факти. Застосовується при дачі рад як підкріплення, обгрунтування висловленої професійної позиції. Переконання має будуватисяпсихологом-консультантом лише на рівні даного клієнта.

Техніка «роз'яснення».Подразумевает розгорнутий конкретне пояснення позиції консультанта на проблеми клієнта. Головна мета — зробити гранично зрозумілими думки фахівця, хід її роздумів щодо проблеми клієнтові. Може міститиемоционально-личностний аспект. [4;с.116-118]

Процедура друга: узгодження плану дій.

Техніки: пошук багатьох рішень, стимулюючі питання, визначення алгоритму для розв'язання проблеми, конкретизація очікуваного результату.

Перш ніж виховати конкретного плану для розв'язання існують, та у тому, щоб цей план був гранично оптимальним, необхідно максимально розширити пошук можливих рішень. Для цього він розумно застосувати методику творчого вирішення питань Дилтса. Запропонувати клієнту придумати щонайменше двадцяти найнеймовірніших способів вирішення цієї проблеми. Подумати, наскільки бажано втілення кожного їх, які найімовірніші наслідки виникатимуть. Вибрати оптимальний варіант (можливо, що з запропонованої клієнтом «двадцятки» стануть елементами плану досягнення).

Стимулирующие питання доречно застосовувати протягом усього стратегічного етапу. Проте особливо вони допоможуть під час другої процедури, оскільки, клієнти, зазвичай, не можуть в прояві творчу активність.

Якщо спеціаліст досить майстерно застосував дві попередні техніки, то алгоритм досягнення виникне природно. Проте за його деталізації необхідно старанно прояснити, як саме розуміє клієнт кожен із етапів і як збирається його реалізовувати. Це дозволить як прояснити незрозумілі клієнтові моменти, і ініціювати виникнення нових ідей.

Техніка «конкретизація очікуваного результату». З допомогою даної техніки визначаються «прикмети», якими клієнт зможе визначити, що проблему дозволена. Вони повинні бути конкретні і гранично зрозумілі.

Конкретизувати очікуваного результату можна з допомогою допоміжних що уточнюють питань. Техніка «конкретизації результату» може застосовуватися різними етапах консультування.

Процедура третя: визначення способів контролю над реалізацією наміченого плану.

Техніки «зміцнення впевненості клієнта» і «формування готовності до досягнення» взаємопов'язані.

Вони застосовуються протягом усього процесу консультування. Найбільш ефективні невербальні кошти й психологічні заохочення: «Ви просто молодець... », «У Вас величезний потенціал...». [4;с.118-120]

Четвертий етап «Реалізація плану клієнтом» проводиться клієнтом самостійно, за відсутності і втручання професіонала. Це специфікою цього виду психологічної допомоги - будь-який психічно здорова людина здатний самостійно вирішити свої проблеми. Консультант — провідник серед стосів, для що заблукав літніми присмерками подорожнього. Він допоможе знайти шляхи на її вершину, але піднятися її у повинна сама людина.

Насправді не принципово, що саме структурної композиції консультативного процесу дотримується фахівець. Але чому справді важливо, то це послідовне вирішення завдань й дотримання інтересів клієнта. [>4;с. 121]

Найважливішим з погляду, і те, щоб метод був ефективним та внаслідок психологічної консультації кінцевий результат було досягнуто.