16. Консультування вчителів.

Важливим напрямком діяльності практичного психолога освіти є психологічне консультування. Змістом психологічного консультування є робота з конкретним запитом, що йде як від окремого клієнта, так і від групи чи організації в цілому. Психологічне консультування можна визначити як безпосередню роботу з людьми, спрямовану на подолання труднощів в міжособистісних відносинах, де основним засобом впливу є певним чином побудована бесіда. Психологічний зміст консультування полягає в тому, щоб допомогти людині зрозуміти причини проблем у соціальній взаємодії: в особистих, сімейних та професійних контактах. Консультування - це складний динамічний процес, що розгортається в часі, в багатьох випадках втягує на цю взаємодію інших людей, доступний спостереженню і зовнішньому втручанню. У цьому зв'язку можна говорити про відкритість ситуації психологічного консультування, її структурі, контексті і динаміці. Завдання консультанта - допомогти людині знайти таку лінію поведінки, що не руйнувала б її особистість, але збільшувала б її життєву продуктивність. Безсумнівно, що діяльність психолога щодо збереження психічного здоров'я педагога є важливою і необхідною в освітньому закладі. Адже від того, в якому психоемоційному стані знаходиться педагог, багато в чому залежить успіх і результат його діяльності. Однак діяльності одного психолога недостатньо. В якості профілактики особистісної та професійної дезадаптації і подолання синдрому емоційного вигорання педагогів можна використовувати й інші напрями соціально-психологічної допомоги: - Розробка та впровадження в навчальні програми педагогічних вузів та інститутів підвищення кваліфікації працівників освіти курсів з формування психологічної культури, спрямованих на закріплення у педагогів знань про психічне здоров'я, його складових, про механізми і різнї способи саморегуляції негативних психічних станів, що виникають у педагогічній діяльності; - Розробка і впровадження психотерапевтичної, тренінгової програми з подолання проявів особистісної дезадаптації серед вчителів, збереженню психічного здоров'я, підвищенню емоційної стійкості; - Розробка рекомендації щодо послідовного та цілеспрямованого використання методів роботи в повсякденній практиці педагога для оптимального використання свого робочого часу.

Основні етапи і кроки процесу консультування  для зміни непродуктивного стилю взаємодії 

№ п/п	Етапи	Основні кроки
1	Встановлення довіри	Підстроювання під тон і темп голосу клієнта. Відповідність диханню і позі клієнта. Використання слів, відповідних провідною системі сприйняття клієнта (візуальної, аудіальний, кінестетичний). Застосування соучастной стратегії контакту
2	Дослідження причин непродуктивності стилю взаємодії	Аналіз історії життя клієнта. Створення у нього потреби у зміні. Освоєння стратегії відповідальності. Усвідомлення вторинних вигод непродуктивного стилю взаємодії. Усвідомлення і подолання опору
3	Диференціація та узгодження конфліктних прагнень у сфері внутриличностного простору	Диференціація складових частин внутрішньоособистісних конфліктів і супутніх йому негативних емоцій. Відкрите вираження негативних емоцій. Визнання позитивної суті складових частин конфлікту. Відродження віри в особистісну спроможність, наповнення структурних ланок самосвідомості позитивним змістом. Реконструкція соціальних установок
4	Диференціація та узгодження конфліктних прагнень в міжособистісному просторі	Усвідомлення клієнтом свого вкладу у взаємини і відповідальності за їх подальший розвиток. Усвідомлення ідентифікації учасників міжособистісного конфлікту з емоційно насиченими соціальними установками і моделями контакту, принесеними з сім'ї і соціуму. Відокремлення клієнта від осіб, що беруть участь в конфлікті. Розширення рамок позитивного сприйняття партнера і ситуації взаємодії. Самостійне узгодження протиборчих прагнень у міжособистісному взаємодії
5	Зміна звичних неконструктивних стереотипів взаємодії	Визнання необхідності зміни звичних неконструктивних стереотипів спілкування. Подолання звичних неконструктивних установок, стереотипів і сумнівів. Розвиток гнучкості. Використання своїх позитивних ресурсів. Робота над помилками

17. Консультування з проблем емоційно-особистісного розвитку дитини. У даній роботі розглядається використання методів психологічного консультування в роботі з дітьми «групи ризику» і з дітьми, потерпілими від насильства.  Особливості процесу консультування в цьому віковому періоді:  1. Діти майже ніколи не звертаються за допомогою самі, зазвичай, у зв'язку з їхніми проблемами звертаються до консультанта дорослі;  2. Психотерапевтичний ефект повинен бути досягнутий дуже швидко, так як одна проблема породжує нові, що в дитячому віці істотно відбивається на психічному розвитку дитини в цілому;  3. Консультант не може покласти на дитину відповідальність за вирішення існуючих у нього проблем, оскільки мислення і самосвідомість в дитячому віці ще недостатньо розвинені, а крім того, життя дитини майже повністю залежить від дорослих.  У зв'язку із зазначеними вище особливостями з особливою гостротою постає проблема методів консультування. Дитина рідко схильний сам розповідати про свої проблеми чужому дорослому, а крім того, він не завжди розуміє, що є джерелом його бід.  У більшості випадків в основі дитячого поведінки, з приводу якого звертаються зі скаргою дорослі, лежать негативні афективні переживання дитини, в основі яких лежить незадоволеність будь-яких життєво важливих для дитини потреб чи конфлікт між ними.  Як правило, афективні переживання усуваються у дітей тільки після того, як змінюється ситуація, що провокує ці переживання. Але буває так, що змінити ситуацію неможливо в силу якихось об'єктивних причин. Тоді психолог повинен зуміти змінити особистісний сенс ситуації для дитини і тим самим змінити його переживання.  Змінити особистісний сенс можливо в тому випадку, якщо консультант покаже дитині ситуацію не зі звичною для нього точки зору, а зовсім з іншої, нової позиції. Причому ця нова позиція, яку консультант пропонує зайняти дитині, повинна бути привабливою для консультованого і відповідати його особистісним домаганням.  Знайти нову точку бачення подій психолог може з допомогою виходу зі стану поглинання життєдіяльністю в якусь зовнішню позицію, звідки дана ситуація постає в зовсім іншому вигляді. Вихід в рефлексивну позицію дозволяє консультанту провести аналіз існуючого положення справ і зрозуміти, з якого боку подати ситуацію дитині, щоб вона набула б для нього новий особистісний сенс.  1. Психологічне консультування дітей «групи ризику»  До «групи ризику» належить категорія дітей, які мають слабку опірність до факторів соціального ризику в силу вікових та психологічних особливостей.  Вони об'єктивно (добровільно чи ні) знаходяться в зоні реального чи потенційного ризику, виявляють різні форми соціальної дезадаптації, виражається головним чином у педагогічній занедбаності і важковиховуваних внаслідок порушення їх соціалізації.  Дітей, що відносяться до «груп ризику», можна умовно об'єднати в такі групи (табл.1):  Таблиця 1.  Класифікація і характеристика дітей «груп ризику» 

Група	Характеристика	Причини (в сім'ї)
Діти  з неблагополучних сімей	- Діти з соціально-дезадаптованих, дисфункціональних сімей.  - Основний критерій: несприятливий соціально-психологічний клімат у сім'ї, негативне ставлення до дітей.	- Негативний досвід батьків у дитинстві.  - Деструктивні особливості особистості батьків.  - Низький рівень освіти, багатодітність як наслідок низької моральної культури, бідність почуттів, вузькість соціальних зв'язків, хаотичність ролей та ін
Діти  з проблемами  у розвитку	- Проблеми у фізичному і розумовому розвитку, і як наслідок проблеми в навчанні.  - Діти-інваліди, діти із затримкою психічного та інтелектуального розвитку, діти з хронічними захворюваннями, підлітки з акцентуацією характеру.	- Особливості розвитку дитини, формування характеру (невропатії, енцефалопатії, порушення спілкування).  - Соматичні і психічні захворювання, інвалідизація.  - Шкільна дезадаптація.  - Дефекти і дефіцити в розвитку.
Діти-сироти  і діти,  залишилися  без піклування батьків	- Діти мають статус сироти - вихованці дитячих будинків і шкіл-інтернатів  - Діти у яких статус сироти не визначено (вихованці притулків, центрів реабілітації, «діти вулиці» - приховані сироти).	- Батьківські забуття  - Різні види депривації і сепарація  - Соціальна дезадаптація  - Серйозні порушення процесу соціалізації  - Негативний сімейний досвід або відсутність досвіду життя в родині.
Діти з сімей перебувають  у важкій  життєвої  ситуації	Діти з:  - Бідних сімей;  - Неповних сімей;  - Багатодітних сімей;  - Опікунських та прийомних сімей;  - Сімей біженців і емігрантів.	- Економічні проблеми  - Демографічні чинники  - Проблеми виховання  - Проблеми адаптації до нової соціальної та культурному середовищі.

Для дітей дошкільного віку характерні такі ситуації підвищеного ризику:  - Вороже жорстоке ставлення в сім'ї до дитини;  - Емоційне відкидання дитини;  - Брак нагляду та догляду за дитиною;  - Батьки фактично знаходяться в стані розлучення;  - Надмірні вимога до дитини, гіперопіка;  - Поява нового члена сім'ї (мачуха, вітчим, брат, сестра);  - Суперечливе виховання або зміна його типу;  - Чуже оточення за рамками сім'ї (мова, культура).  Для дітей шкільного віку крім перерахованих ситуацій психотравмуючими можуть стати:  - Неможливість відповідати очікуванням сім'ї (бути відмінником, рекордсменом);  - Переживання надмірної відповідальності за інших членів сім'ї (молодших братів, сестер);  - Неприйняття дитини педагогом, однолітками;  - Нездатність справитися з навчальним навантаженням;  - Відрив від сім'ї, зміна шкільного колективу, зміна місця проживання;  - Травма, серйозне соматичне захворювання;  - Ситуації пов'язані з насильством над дитиною;  Основні напрями соціально-педагогічної діяльності:  - Раннє виявлення факторів ризику і причин неблагополуччя конкретної дитини;  - Розробка та реалізація індивідуальних програм, які передбачають комплекс заходів щодо попередження дезадаптивних процесів або мінімізації їх негативного дії;  - Різнобічна допомога команди фахівців з виведення дитини з соціально-небезпечного становища.