1. Бесіда як метод психологічного консультування

У психологічній бесіді відбувається пряме взаємодія психолога і респондента у формі усного обміну інформацією. Метод бесіди широко застосовується в психотерапії, як конкретний методичний прийом. Його також використовують в якості самостійного методу в консультативній, політичної, юридичної психології, психології праці .У процесі бесіди психолог, будучи дослідником, направляє, потай або явно, розмова, в ході якого задає опитуваному людині питання. Існує два види бесіди: керована та некерована (слабко керована бесіда).

В ході керованої бесіди психолог активно контролює протягом розмови, підтримує хід бесіди, встановлює емоційний контакт.

Некерована бесіда відбувається при більшою порівняно з керованою віддачі ініціативи від психолога респонденту. У некерованій бесіді основна увага приділяється наданню респонденту можливості виговоритися, при цьому психолог не втручається або майже не втручається в хід самовираження респондента. У разі і керованою, і некерованою бесіди від психолога потрібна наявність навику вербальної і невербальної комунікації.

Будь-яка бесіда починається з встановлення контакту між дослідником і респондентом, при цьому дослідник виступає як спостерігач, що аналізує зовнішні прояви психічної діяльності респондента. Грунтуючись на спостереженні, психолог здійснює експрес-діагностику і коригує обрану стратегію проведення бесіди.

На початкових етапах бесіди основним завданням розглядається спонукання досліджуваного суб'єкта до активної участі в діалозі. Найважливішим навиком психолога в ситуації розмови є вміння встановлювати і підтримувати раппорт, дотримуючись при цьому чистоту дослідження, уникаючи нерелевантних (які заважають отриманню достовірного результату) вербальних і невербальних впливів на суб'єкт, що можуть сприяти активної зміни його реакцій. До руйнування раппорта з респондентом або ж до надання побічних навіювань на респондента можуть призвести необережні висловлювання з боку психолога, виконані, наприклад, у формі наказів, погроз, моралей, рад, звинувачень, оціночних суджень щодо сказаного респондентом, заспокоєння і недоречних жартів.

Бесіди різняться залежно від переслідуваної психологічної завдання. Виділяють наступні види бесіди:

Терапевтична бесіда;

Експериментальна бесіда (з метою перевірки експериментальних гіпотез);

Автобіограф...ічна бесіда;

Збір суб'єктивного анамнезу (збір інформації про особу суб'єкта);

Збір об'єктивного анамнезу (збір інформації про знайомих суб'єкта);

Телефонна розмова;

Інтерв'ю відносять, як і до методу бесіди, так і до методу опитування.

Виділяють два стилю ведення бесіди, причому в її ході один може зміняти інший залежно від контексту.

• Рефлексивне слухання - стиль ведення бесіди, в якому передбачається активне мовленнєвий взаємодія психолога і респондента.

• Рефлексивне слухання використовується з метою здійснення точного контролю правильності сприйняття отриманої інформації. Використання даного стилю ведення бесіди може бути пов'язано з особистісними властивостями респондента (наприклад, низький рівень розвиненості комунікативних навичок), необхідністю встановити те значення слова, яке мав на увазі що говорить, культурними традиціями (етикет спілкування в культурному середовищі, до якої належать респондент і психолог ).

Нерефлексівное слухання - стиль ведення бесіди, в якому використовується лише необхідний з точки зору доцільності мінімум слів і технік невербальної комунікації з боку психолога.

Нерефлексівное слухання застосовується в тих випадках, коли існує необхідність дати суб'єкту виговоритися. Воно особливо корисно в ситуаціях, де співрозмовник проявляє бажання висловити свою точку зору, обговорити хвилюючі його теми і де він зазнає труднощів у вираженні проблем, легко збивається з думки втручанням психолога і веде себе закрепощено у зв'язку з різницею в соціальному положенні між психологом і респондентом.

Консультативна бесіда - один з основних методів надання психологічної допомоги. Висхідна до соціологічної техніці опитування, іменованої В«глибинним інтерв'ю», консультативна бесіда - це особистісно-орієнтоване спілкування, в якому здійснюється орієнтування в особистісних особливостях і проблемах клієнта, встановлюється і підтримується партнерський стиль відносин (на рівних), виявляється необхідна психологічна допомога відповідно до потребами, проблематикою та характером консультативної роботи Альошина визначає психологічне консультування як безпосередню роботу з людьми, спрямовану на вирішення різного роду психологічних проблем, пов'язаних з труднощами в міжособистісних відносинах, де основним засобом впливу є певним чином побудована бесіда .Спрямованість локусу скарги і готовність людини визначають і форму роботи з ним. Основне завдання психолога-консультанта полягає в тому, щоб допомогти клієнту подивитися на свої проблеми і життєві складнощі з боку, продемонструвати і обговорити ті сторони взаємин, які, будучи джерелами труднощів, звичайно не усвідомлюються і не контролюються. Осн...овою такої форми впливу є насамперед зміна установок клієнта як на інших людей, так і на різні форми взаємодії з ними. У ході консультативної бесіди клієнт отримує можливість ширше поглянути на ситуацію, інакше оцінити свою роль в ній і відповідно з цим новим баченням змінити своє ставлення до подій і свою поведінку .

Таким чином бесіда в психології визначається як - психологічний вербально-комунікативний метод, що полягає у веденні тематично спрямованого діалогу між психологом і респондентом з метою отримання відомостей від останнього.

2. Взаємодія консультанта із суміжними службами.

Постановка проблеми.У сьогоднішньому світі, який характеризується швидкими змінами, неочікуваними ситуаціями, катаклізмами, у значній мірі виникає потреба у підтримці й допомозі особистості. Відомо, що діяльність спеціалістів у сфері психології, педагогіки, соціальної роботи і медицини часто об’єднується загальною назвою «діяльність, спрямована на допомогу» на основі того, що незалежно від характерних особливостей, рівня і ступеня впливу, способів і засобів, усі ці види професійної діяльності мають загальну мету, яка полягає у допомозі, навчанні й лікуванні людей у визначені періоди і в різноманітних кризових ситуаціях їхнього життя. Безперечно, що у всіх видах цієї допомоги знаходиться психологічний аспект – вона так чи інакше здійснюється у процесі спілкування і взаємодії особистості, яка допомагає, і того, кому ця допомога надається .

Робота практичного психолога, являється різновидом діяльності, спрямованої на допомогу та має свою специфіку. Власне психологічна допомога спрямована на підтримку особистості в процесі її розвитку, становлення і росту, яка здійснюється спеціальними психологічними методами (способами). Ці методи стимулюють прояв здатності кожної людини піклуватися про себе, розкривати і реалізовувати свої внутрішні потенціали, розв’язувати поставленні життям завдання .

На думку О.Бондаренка, методи і форми роботи видів надання психологічної допомоги особистості запозичені із суміжних галузей: соціології (масові опитування, глибинні інтерв’ю), психіатрії (практично весь (у тому числі елементи гіпнозу) багатющий арсенал терапевтичних технік) та релігії (пасторські наставлення) .Тому, між певними видами психологічної допомоги досить важко віднайти чіткі межі.

2. Вимоги до інтерпретації в консультуванні

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ – психологічне пояснення проаналізованого

матеріалу, нова точка зору на почуте і побачене. За допомогою інтерпретації

консультант прагне викликати інсайт, розкриваючи клієнту смисл того, що з

ним відбувається. Якщо до інтерпретації консультант перебуває в системі

відліку клієнта, то після неї він вибудовує нову систему відліку.

Цінність інтерпретації визначається реакціями клієнта на неї. Хороші

інтерпретації не бувають нейтральними. Клієнт має відчувати, що терапевт

«воює» з його патогенними переконаннями на його боці. Інтерпретація — техніка роз'яснення (пояснення) клі­єнтові прихованого змісту його висловлювань. Інтер­претація може виражатися у стверджувальній, пропо- зиційній або запитувальній формах. Одна серед най­складніших та найбільш неоднозначних технік в оцінюванні інтерпретація володіє надзвичайно потуж­ним психологічним потенціалом, допомагаючи — за правильного використання — подолати тривогу, усві­домити або пом'якшити психологічні захисти. Най­продуктивніший спосіб використання інтерпретації — надати клієнтові можливість самому проінвентаризу-вати свої висловлювання або поведінку. Іноді інтер­претація може виглядати як "читання поміж рядків".

Приклад

На запитання про сімейне жаття клієнт розповів, яка в нього чудова дружина.

Клієнт: "Вона надзвичайна жінка... Просто надзви­чайна..."

Психолог: "У такому разі з нею, мабуть, нелегко жити?" Клієнт: "Так, чорт, забирай! Не те слово..."

Інтерпретація сама вимагає особливої техніки подачі. Бажано пом'якшувати інтерпретацію словами "мож­ливо", "мабуть", "складається враження", адже кате­горичність може перетворити інтерпретацію з психо­логічної комунікативної техніки на засіб посилення неадекватних засобів захистів та опору.

2. Віддзеркалення в консультуванні.

Два основні способи приєднання – віддзеркалення («повернення»

клієнтові його невербальної поведінки) та відображення (показ, або

«повернення» клієнтові його почуттів, які він часто не усвідомлює).

«Віддзеркалення» – прийом полягає в непомітному для клієнта

повторенні його висловлювань і рухів; «віддзеркалити», зокрема, можна жести, міміку, пантоміміку, інтонацію, наголос, паузи в мові клієнта і т. ін.

Віддзеркалення особливо важлива в ті моменти проведення сповіді, коли клієнт кидає швидкоплинні погляди на консультанта, розповідаючи про себе і свою проблему.

2. Гештальтпідхід в консультуванні

Людський організм — це цілісна система, котра може існувати тільки в визначеному оточенні. На думку Фріца Перлза (1893-1970), творця теорії гештальтконсультування, клієнти, які приходять до консультанта, перебувають в стані екзистенційної кризи і потребу-

ють навчання, як брати на себе відповідальність за своє існування. Головна передумова гештальтпсихології: людська природа організована у вигляді набору багатьох зразків або "цільностей"; зрозуміти суть людської природи можна, лише уявивши її як функцію елементів, із яких вона складається [9; 28].

Гештальт — це органічна функція, основна емпірична одиниця. Основні характеристики гештальту: фігура, фон, закінченість, незавершеність. Самість розглядається як система контактів, що мають місце у будь-який момент. Самоактуалізація — це прояв відповідних ідентифікацій і відчужень.

Перлз відзначає помилковість відокремленого розгляду систем "душа — тіло", "особистість — навколишнє середовище". Життя як безперервна зміна станів балансу і нестабільності, тому дуже важливо розвивати ідентифікацію конкретної людини з Я та забезпечувати збереження контакту з почуттями. Фрустрація може виступати, як мобілізуюча сила власних ресурсів для управління навколишнім середовищем, в той час як зона фантазії є проміжною зоною між сферою Я та середовищем.

Основні роботи: "Гештальттерапія дослівно", "Всередині і поза помийного відра" (F. Perls, 1969). Теоретики гештальтпідходу також підкреслюють здатність людини до самоуправління, виділяючи базову потребу в самоактуалізації.

У процесі гештальтконсультування важливо враховувати:

- чотири основних невротичних механізми або розлади на межі контакту: інтроекцію, проекцію, ретрофлексію, злиття;

- п'ятирівневу структуру неврозу: кліше; ролі та ігри, які управляються (Е. Берн, 3. Фрейд); безвихідь; смертельний або імплозивний шар; експлозія.

Мета консультування — підтримка самого себе, контакт з власними почуттями та екзистенційним центром, самоактуалізація, розвиток відповідальності за своє життя, здатності робити вільний вибір, формувати та завершувати сильні гештальти.

Особливість процесу консультування — фіксування уваги на реальних, актуальних розладах (на цей момент).

Елементи гештальтпідходу в практиці консультування: використання методики усвідомлення, симпатії та фрустрації, виявлення фантазій, робота зі сновидіннями, використання методу драми, різних правил та гри.

У практиці роботи гештальтконсультантів нерідко використовується психоаналітичне формулювання для описів структури характерів клієнтів.

У досвіді клієнтів часто спостерігається обмеження сфер контакту, що обумовлене відчуженням частини "організмічної" самості засобом хибних ідентифікацій (особливо під час захворювання). Ситуація — це єдина річ, здатна здійснювати зовнішній контроль.

Сьогодні психологи відзначають низький рівень життєздатності (вітальності) сучасних людей. Зазвичай це є результатом дії багатьох факторів, зокрема, здатності до емоційного переживання життєвої ситуації. Емоція як пряме оцінне переживання організмом простору є регулятором потоку енергії чи збудження. Під час прийняття досвіду як власного (асиміляція), індивід нерідко проявляє агресію. Однак для нормального функціонування не весь досвід потрібно деструкту-рувати і асимілювати. Інтроекції — це досвід, що приймається цілком, без додаткового переосмислення. В результаті засвоюються як корисні, так і непотрібні речовини, організм поступово слабшає. Подібні речі ми спостерігаємо у сім'ї, коли батьки, сповнені агресії, забезпечують своїм дітям сприймання досвіду без узгодження з потребами організму.

Людина розвивається лише тоді, коли вчиться долати фрустрацію, маніпулюючи при цьому навколишнім середовищем та мобілізу-ючи власні ресурси.

Люди часто поводяться неадекватно в результаті порушення (переривання) контакту, гальмування емоцій, включенням чужого досвіду у власне життя тощо. Практика гештальтконсультування передбачає звернення до гештальту під час екзистенційної кризи. Завдання консультанта — допомогти клієнту, який постійно потребує підтримки зі сторони оточення, перейти до незалежності.

У гештальтгрупах використовуються правила: "тут і тепер", "я і ти", "заміна запитань твердженнями", "відсутність пліток", використання "мови відповідальності".

Гештальтконсультування передбачає звернення до сприймання клієнтів, оптимізацію їх саморозкриття; заохочується співробітництво, а також інтеграція з іншими підходами (зокрема, з транзактним аналізом). Саме тому цей напрям все більше гуманізується та індивідуалізується.

6. Екзистенційний підхід в консультуванні.

Екзистенційна психологічна допомога — це консультативна модель, в якій основні внутрішні конфлікти зосереджуються навкруги усвідомлення екзистенційних розладів, що ведуть до виникнення почуття тривоги. Ірвін Ялом (1931) і Ролло Мей (1909-1994) — основоположники динамічної теорії екзистенційного консультування. їх основні праці: "Теорія і практика групової психотерапії", "Групова психотерапія стаціонарних хворих", "Екзистенційна психотерапія", "Сучасна психотерапія"(Мау, Yalom, 1989).

Структура особистості

На думку Ролло Мея, складовими особистості є свобода, індивідуальність, соціальна інтегрованість, глибина релігійності (духовності). Звідси виходить, що особистість — це здійснення процесу життя в вільному, соціально інтегрованому індивідуумі, наділеному духовним началом [15; 30].

При цьому виділяють екзистенційні межові проблеми — смерть, ізоляцію, свободу і безглуздість (позбавлення сенсу).

Свобода — це основний принцип, обов'язкова умова існування особистості і одночасно її складова. Здоровий глузд може стримувати імпульси, підтримувати їх у стані рівноваги, поки не буде прийняте рішення на користь одного з них. Наявність творчих можливостей, рівноцінних свободі, є головною властивістю, що визначає особистість.

Переживання свободи сприяє особистісному зростанню. Чим здоровішою стає людина, тим вільніше вона творить себе з життєвого матеріалу, і тим більшого потенціалу набуває свобода. Таким чином, допомагаючи клієнту подолати особистісну проблему, консультант допомагає стати більш вільним. Однак варто пояснити йому складний механізм прийняття рішень, коли необхідно враховувати весь попередній досвід і вплив всіх факторів підсвідомості, що допоможе клієнту усвідомити і навчитись використовувати можливості вільного існування. Окрім того, особистість — це, перш за все, індивідуальність, включена в соціум, наділена певним рівнем духовності і соціальної інтегрованості.

Головна мета консультування — досягти того, щоб особистість переживала своє існування як реальне. При цьому враховується протистояння клієнтів внутрішнім конфліктам і здатність миритись з ними; стратегія захисту і стратегія ухиляння, звільнення клієнтів від здатності бажати, розвиток здатності проявляти співпереживання, вольові якості та прагнення самостійно приймати рішення.

Консультативні підходи до переживання людьми почуття тривоги, викликаної ізоляцією:

- протистояння ізоляції;

- визначення механізмів захисту і розвитку міжособистісної патології;

- прогресивність стосунків "консультант — клієнт".

Екзистенційна модель механізмів захисту:

усвідомлення максимальної стурбованості (це здійснюється на певному рівні внутрішнього конфлікту); тривога; механізми захисту (тут визнаються як звичайні механізми типу проекції, так і специфічні механізми від кожного з видів тривог).

Практика. Екзистенційне консультування як деякий погляд на людське існування (однак це не строга система) передбачає неприйняття механічних підходів. Клієнт тут представлений як індивідуум, який зіткнувся з такою реальністю, в якій є місце внутрішнім конфліктам. Використання підходу можливе також і в екстремальній ситуації [9].

Стосунки консультанта і клієнта можна характеризувати як присутність, автентичність, відданість, відсутність контрпереносів. У процесі консультування характерним є саморозкриття консультанта.

У ході індивідуального консультування враховують сформова-ність певних видів захистів (від тривоги, пов'язаної зі смертю, свободою, ізоляцією, в ситуації відсутності смислів). Підхід використовується і в груповому консультуванні.