32. Перефразування в консультуванні

1. Переформування (перефразування). Суть цього прийому полягає у поверненні змісту висловлювання клієнта консультантом за допомогою використання інших слів. Це дозволяє в разі необхідності надати позитивного смислу критичним зауваженням клієнта. Тобто, перефразовування – це вербальний навик повторення своїми словами змісту того, що говорить клієнт. Показуйте клієнту, що ви розумієте його, а не просто киваєте. Зміст перефразування включає в себе як факти ситуації, про яку говорить клієнт, так і почуття, про які він розповідає. Тобто, суть цього прийому полягає у зміні консультантом смислу висловлювання клієнта, коли нова фраза консультанта будується на основі фрази клієнта

Цілі перефразування]:

• перефразування демонструє клієнту, що ви слухаєте його та розумієте його слова;

• якщо, перефразовуючи зміст, ви виявляєте недорозуміння, у клієнта є можливість виправити вас;

• вислуховування своєї історії, переказаної іншою людиною, може допомогти клієнту прояснити свої власні думки та почуття;

• перефразування може допомогти клієнту більш чітко розкрити одну ситуацію, перш ніж переходити до іншої теми;

• коли клієнт знаходиться у стані емоційного збудження, він говорить плутано і перефразування може допомогти йому та вам встановити пріоритети – на які події та проблеми перш за все потрібно спрямувати увагу.

Принципи перефразування [146]:

• Перефразування повинно бути коротким. Якщо ви говорите дуже багато і складно, клієнт буде вимушений відволіктися від своїх думок і зосередитися на тому, щоб зрозуміти вас. Між тим ваше завдання підтримувати фокус уваги клієнта на його власних переживаннях, допомагати йому бути в «контакті з самим собою».

• Перефразування потрібно обмежити тими аспектами, які з вашого (консультанта) погляду виступають суттєвими для клієнта. Не потрібно відтворювати монолог клієнта із найменшими подробицями – це не переказ. В оцінці того, що являється значимим для клієнта, вирішальною є ваша емпатія.

Наприклад:

Клієнт: «Ніщо мене не радує, життя не має сенсу».

Консультант: «Ви дуже чутлива людина, яка має прихований сенс життя. Для мене було б дуже важливо знати: в чому саме полягає цей сенс».

33. Правила завершення консультативного контакту.

Це - заключна стадія головного масиву психологічної консультативної та психологічної роботи Як і завершення будь-якої справи, де, як відомо, "кінець - ділу вінець", - даний етап надзвичайно важливий у багатьох ставленнях.

Його значимість відображають специфічні завдання, що постають перед психологом:

o підбадьорювання клієнта й підкреслювання часових меж як проблематики, що травмувала так і консультативного (психологічного) процесу;

o аналіз елементів залежності у поведінці клієнта й допомога в досягненні максимально можливої самостійності й самодостатності;

o перевизначення й переосмислення ситуації психологічної допомоги як наданої можливості людині краще зрозуміти власні мотиви, цінності, цілі та вибори;

o знаходження "золотої середини" між тенденціями надмірного опікування заступництва та емоційного відсторонення від клієнта.

Для клієнта завершальний етап спільної роботи дещо важкий. Труднощі ці пов'язані із припиненням емоційно насичених стосунків, у яких людина почувалася захищеною, із певним страхом входження до "справжнього" життя, де неможливо буває переграти ще раз ситуацію і, де, інколи, у людини немає взагалі ніякого перестрахування. Адже цінність стосунків із психологом у тому й полягає, між іншим, що вони - самостійна цінність, що вони є "розкіш людського спілкування", чого не завжди можна досягти в житті що в чистому, цілющому, нічим не засміченому вигляді можливе лише в ситуації психологічної допомоги. Зрозуміти побоювання клієнта, вселити в нього впевненість, наголосити на тому що у випадку необхідності він може розраховувати на кілька підтримуючих зустрічей така, у принципі, схема завершального етапу. Вчасно звільнити життєвий простір клієнта від себе - одне з професійно важливих, якщо не найважливіших, завдань психолога на останньому етапі.

Природно, що кожен із названих етапів мас свою тривалість, як і підтримуюча стадія. У залежності від специфіки проблеми, підходу можливостей клієнта та психолога, тривалість спільної роботи, як уже відзначалося, може коливатися від однієї зустрічі до кількох місяців та років. При цьому робота може обмежуватись або перерватися на будь-якому з етапів. За винятком класичного психоаналізу, де весь курс займає від 5 до 20 років, звичайна тривалість роботи сучасних психологів від 1 години до 2 років (за матеріалами вітчизняної та американської наукової періодики). Практика вітчизняних спеціалістів засвідчує, що психологічна допомога за наших умов обмежується, як правило, кількома зустрічами, в середньому від 1 до 40 годин. Причому з часом можливе повторне проходження тієї чи іншої процедури психологічної допомоги, що конкретно визначається вже під впливом цілої низки параметрів (проблематика вид роботи, особисті властивості та ін.).

Однак на самому початку процесу виникає найважливіше питання, у певному розумінні навіть професійно суттєва проблема (причому взаємозначуща і для клієнта, і для спеціаліста) - орієнтована в особистісному потенціалі клієнта та прогноз перспектив спільної роботи.

Узагальнення досвіду колег та власного, спеціальні дослідження, спрямовані на виявлення міри прогнозування та оцінки перспектив роботи з даним клієнтом дозволяють вирізнити деякі параметри, суттєві для орієнтування в клієнті, можливі строки роботи та її успішності. Ці параметри враховуються, природно, на початковому етапі роботи і навіть під час першої зустрічі, тому вони не містять у собі такої специфічної ознаки, як взаємини клієнта з психологом. Зрозуміло, однак, що саме змогу повноцінних виробничих взаємин є, значною мірою, функція від оцінки двох середніх визначальних конституентів: особи клієнта та особи психолога.