Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
психологічне кунсультування та психокорекція.docx
Скачиваний:
676
Добавлен:
07.02.2016
Размер:
286.15 Кб
Скачать

34. Практичний досвід консультанта.

Для того, щоб знайти компетентного психолога-консультанта, послуги якого буде відповідати вашим потребам і особистим особливостям, вам може знадобитися якийсь час. Сьогодні багато хто проголошує себе фахівцем в галузі психологічної й психотерапевтичної допомоги, однак, далеко не завжди мають професійну підготовку, що відповідає існуючим у даній професії стандартам. Психологічну допомогу має право надавати психолог або клінічний психолог, що не тільки має вищу психологічну освіту, але й одержав спеціальну підготовку в галузі психологічного консультування або психотерапії. Звичайно, також важливо, щоб психолог мав досвід роботи в галузі психологічного консультування або психотерапії, а також був надійною, відповідальною й чуйною людиною. Тому варто поцікавитися рівнем підготовки фахівця, який може стати вашим особистим психологом..  Насамперед , психолог-консультант повинен мати ґрунтовну професійну підготовку. Для цього спочатку варто поцікавитися, чи має обраний вами психолог вищу психологічну освіту, коли він закінчив інститут, а також чи є психологія для нього першою або другою освітою. Втім, диплом психолога й навіть науковий ступінь ще не гарантують того, що перед вами кваліфікований психолог-консультант. Далі варто запитати, де і як довго він навчався психологічному консультуванню або психотерапії і який його практичний досвід. Якщо орієнтуватися на міжнародні стандарти, то мінімальна тривалість фахової освіти в області психологічного консультування або психотерапії повинна бути не менше трьох років. Як і в інших професіях, професійне становлення психолога-консультанта вимагає кілька років практичної діяльності, протягом яких психолог знаходить практичний досвід, час від часу бере участь у семінарах і курсах підвищення кваліфікації, обговорює свій практичний досвід з колегами й супервізором, тобто з досвідченим фахівцем.

Безумовно, краще, якщо перед вами фахівець, що є членом серйозної професійної асоціації або суспільства. Через заходи професійних організацій звичайно здійснюється безперервність професійного розвитку й деякий колегіальний контроль професійної компетентності. Упевнені й досить відкриті відповіді психолога на ці запитання можуть допомогти вам оцінити рівень його професійної компетентності.

35. Принципи психологічного консультування.

І. І. Цимбалюк виділяє такі принципи психологічного консультування:

доброзичливе й безоцінкове ставлення до клієнта, який припускає

використання цілого комплексу професійної поведінки, спрямованої на те, щоб

під час прийому клієнт почував себе спокійно й комфортно. Доброзичливе

ставлення – не просто відповідність загальноприйнятим нормам поведінки, але

й уміння уважно слухати, надавати необхідну психологічну підтримку, не

засуджувати, а намагатися зрозуміти й допомогти кожному, хто звертається за

допомогою.

орієнтація на норми й цінності клієнта, який передбачає, що психолог

під час своєї роботи повинен орієнтуватися не на соціально прийняті норми і

правила, а на ті життєві принципи й ідеали, носієм яких є клієнт. Ефективний

вплив можливий лише завдяки орієнтації на систему цінностей самого клієнта.

Критичне ж ставлення консультанта може призвести до того, що, прийшовши

на прийом, людина замкнеться, не зможе бути щирою й відкритою, а отже, і

можливості консультативного впливу виявляться практично не реалізованими.

Приймаючи ж цінності клієнта, поважаючи їх і віддаючи їм належне,

консультант зможе впливати на них у тому випадку, якщо вони є перешкодою

на шляху нормального функціонування людини.

анонімність є найважливішою умовою психологічного консультування

є його анонімність. Це значить, що будь-яка інформація, повідомлена клієнтом

психологові, не може бути передана без його згоди ні в які громадські або

державні організації, приватним особам, у тому числі родичам або друзям. З

цього правила існують винятки (про які клієнта завжди попереджають

заздалегідь), спеціально обумовлені законом у багатьох країнах. У нашій країні

таким винятком, мабуть, можна вважати ситуацію, коли психолог довідується

під час прийому про серйозну загрозу життю клієнта . Але, звичайно ж, навіть у

цій ситуації його дії повинні бути максимально обережними і співвідноситися з

інтересами клієнта.

  • Заборона давати поради .Клієнтам неможна давати поради .Підстави для цього різні й досить суттєві. Насамперед яким би небув життєвий досвід психолога,дати гарантовану пораду іншій людині неможливо: життя кожного унікальне й непередбачуване.Можуть будь які поради приписуватись консультантові який дав пораду і заважає клієнту усвідомити свою роль у подіях,що відбуваються з ним.

розмежування особистих і професійних стосунків.Існує чимало дуже досвідчених і професійних консультантів, що

потрапляли в пастку, переходячи з клієнтами на дружні стосунки або

намагалися надавати професійну допомогу своїм друзям і найближчим

родичам. Цей шлях приховує у собі чимало небезпек і не лише тому, що будь-

які рекомендації й одкровення з близькими легко знецінюються, але і за

багатьма іншими причинами; про деякі з них буде сказано нижче.

У психологічному консультуванні, як і в психотерапії, існують два

суттєвих поняття, що мають велике значення для роботи з пацієнтами:

а) «перенесення», тобто схильність клієнта переносити і проектувати на

психолога і стосунки з ним свої стосунки зі значимими людьми, основні

проблеми і конфлікти;

б) «контрперенесення» – проектування психологом своїх стосунків зі

значимими людьми й основних внутрішніх проблем й конфліктів на стосунки з

клієнтом. Ці поняття, введені в психоаналіз 3. Фрейдом, означають, що будь-які

людські стосунки і навіть такі «спеціальні» стосунки, що складаються в межах

консультування чи психотерапії, знаходяться під впливом внутрішніх

особистих потреб і бажань людини, які вона найчастіше не усвідомлює. Більше

того, навіть професіонал-психолог часто виявляється «обеззброєним»

контрперенесенням.

залучення клієнта до процесу консультування.

Щоб процес консультування був ефективним, клієнт під час прийому

повинен почуватися максимально залученим до бесіди, яскраво й емоційно

переживати все, що обговорюється з консультантом. Для цього психолог

повинен стежити, щоб розвиток розмови був для клієнта логічним і зрозумілим,

а також, щоб людина не просто «слухала» фахівця, а їй було справді цікаво.

Адже лише в тому випадку, якщо зрозуміло і цікаво усе, що обговорюється,

можна активно шукати шляхи вирішення своєї проблемної ситуації,

переживати й аналізувати її.

Буває так, що під час прийому клієнт раптом утрачає інтерес до

обговорюваної теми, стомлюється, внутрішньо не погоджується, але не хоче

говорити про це. У цій ситуації не варто «нагнітати атмосферу», наполягати,

намагатися з’ясувати все до кінця. Краще, якщо психолог змінить тему,

пожартує й у такий спосіб «розрядить обстановку», зберігши за рахунок цього

інтерес клієнта до процесу консультування і тим самим забезпечить

продуктивність психологічного впливу.

прийняття клієнтом відповідальності за те, що з ним відбувається

У ході консультації локус скарги клієнта повинен бути переведений з

інших на себе.Лише коли людина відчуває свою провину і відповідальність за те, що

відбувається, вона буде дійсно намагатися змінитися і змінити свою ситуацію, в

іншому випадку вона буде лише очікувати допомоги й змін із боку оточення.

Буває і так, що за час прийому психолог встигає зробити лише одне—

показати клієнтові, що він сам, хоча б почасти, сприяє тому, що його проблеми

й стосунки з людьми мають такий складний і негативний характер. Але це

зовсім не означає, що консультація була невдалою. Навпаки, у такій ситуації

консультант домігся найважливішого результату; адже, усвідомлюючи свою

відповідальність за ситуацію, людина може сама вирішити, як їй необхідно

поводитися, щоб у її житті відбулися позитивні зміни. Хоча, звичайно,

допомога психолога у визначенні того, що саме і як можна змінити в цій

ситуації, звичайно, є досить корисною.

Позиція консультанта стосовно клієнта.

Вищенаведені принципи психологічної допомоги визначають позицію

психолога-консультанта стосовно клієнта, тобто уявлення про мету й завдання

роботи, стиль стосунків із клієнтом, етику консультування.

Найбільш традиційною у консультуванні є позиція рівності і партнерства

стосовно клієнта, хоча й у цьому випадку спрямувальна й визначальна роль

залишається за психологом.

А взагалі існує три варіанти позиції консультанта:

• позиція «зверху», коли сильний, мудрий, досвідчений консультант, так

би мовити, простягає руку допомоги слабкому, дезадаптованому,

недосвідченому клієнтові;

• позиція «на рівних», яка передбачає зняття дистанції між консультантом

і клієнтом, їхню взаємну відвертість, обмін особистісними проблемами і надає

консультації характеру буденної розмови;

• позиція «радника», за якої консультант виступає як особа, більш

компетентна у проблемі клієнта, що допомагає розібратися в ній, знайти шляхи

подолання труднощів. Якщо дотримуватися згаданих принципів психологічної

допомоги, остання позиція видається найбільш адекватною. В етичному плані

вона характеризується відсутністю оцінок, відмовою від прямого виховного

тиску, намаганням створити атмосферу довіри, доброзичливості, співчуття.