
- •10. Правила та умови вживання апострофа.
- •11. Вживання великої літери.
- •12. Предмет і завдання лексикології. Слово та його лексичне значення.
- •13. Пряме і переносне значення слова. Типи переносних значень. Словниковий склад за стилістичним вживанням.
- •14. Правила та умови вживання м’якого знака.
- •15. Словниковий склад мови за активністю вживання. Історизми. Архаїзми. Неологізми. Терміни.
- •16. Спеціальна лексика. Терміни. Жаргонізми. Діалекти. Арготизми.
- •17. Фразеологія. Джерела і одиниці фразеології. Стилістичне використання фразеологізмів.
- •18. Лексикографія. Види словників та застосування їх на практиці.
- •20. Стилістика. Поняття стилю. Види та мовні особливості стилів.
- •21. Культура мови. Мовні норми літературної мови.
- •23. Морфологія. Принципи виділення частин мови.
- •24. Іменник, його значення. Граматичні категорії іменника.
- •25. Іменник та його лексико-граматичні категорії. Типи відмін іменників, поділ їх на групи.
- •26. Поділ іменників на відміни і групи. Особливості відмінювання іменників.
- •27. Лексико-граматичні розряди прикметників. Повні і короткі форми прикметників. Відмінювання прикметників.
- •28. Ступені порівняння якісних прикметників. Явище субстантивації прикметників.
- •29. Способи словотворення в сучасній українській літературній мові.
- •30. Числівник. Його значення, розряди за значенням і граматичними ознаками.
- •31. Числівник. Відмінювання і правопис числівників.
- •32. Займенник. Морфологічні ознаки та синтаксичні функції його. Групи займенників за значенням і граматичними ознаками.
- •35. Дієприкметник як форма дієслова. Особливості творення.
- •36. Дієприслівник як форма дієслова. Особливості творення та правопису.
- •37. Прислівник як частина мови. Розряди прислівників за значенням. Особливості правопису прислівників.
- •38. Службові частини мови за вживанням, походженням та морфологічною будовою.
- •39. Прийменник. Поняття про прийменник.Класифікаці прийменника.
- •40. Сполучники та їх класифікація.
- •51. Відокремлені другорядні члени речення.
- •54. Складне речення як синтаксична одиниця. Основні типи складного речення.
- •55. Складносурядні речення, їх різновиди. Засоби поєднання частин складносурядних речень.?
- •56. Складнопідрядні речення. Структурно-семантичні типи складнопідрядних речень. ?
- •58. Текст, його структура. Засоби зв’язку між компонентами складного синтаксичного цілого.
- •41.Частка. Поняття про частку. Розряди часток за значенням і вживанням: формотворчі і словотворчі частки.
- •42.Вигук. Групи вигуків за значенням. Звуконаслідувальні слова.
- •44.Синтаксис. Речення, його ознаки. Просте речення. Види речень за метою висловлення. Окличні речення.
- •1.Смислова закінченість
- •6.Наявність головних членів як організуючих центрів.
- •46.Поняття про односкладні речення. Структурна особливість їх?. Види односкладних речень.
- •50. Другорядні члени речення. Додаток: прямий і непрямий. Означення: узгоджене і неузгоджене.
20. Стилістика. Поняття стилю. Види та мовні особливості стилів.
Стилістика — розділ мовознавства й літературознавства (поетики), що вивчає функційно-стильові засоби мови та їхнє застосування з погляду норм, їхніх варіантів (нормативна стилістика) і відхилень (літературна стилістика) в синхронному й діахронному (історична стилістика) перекрої. Основний предмет вивчення — стиль в усіх мовознавчих значеннях цього терміна (індивідуальна манера виконання мовленнєвих актів, функціональний стиль мовлення, стиль мови тощо). Стилістика також досліджує еволюцію стилів у зв'язку з історією літературної мови, мову художнього твору в її еволюції, експресивні засоби мови, фігури та тропи.
Основним у стилістиці і вихідним для багатьох інших стилістичних понять є поняття стилю. Воно складає основу широкого терміна, яким називається наука про стилі — стилістика Як відомо, стилем давні греки називали дерев’яну загострену паличку для писання. Вміння користуватися паличкою-стилем було одним із показників мовної культури. Поступово поняття «стиль» асоціювалося з манерою письмата мовлення, стало предметом наук — античної теорії стилю,риторики,поетики.
Стиль висловлення (фрази, повідомлення, тексту) — це йогозмістова властивість {що? і які), сформована за принципом вибору способів передачі змісту. Стиль висловлення відображає позицію суб’єкта мовлення, особисте ставлення і формуєконотативний рівень знаковості мови.
Стиль тексту складається зі стилів висловлення як менших складників більшого цілого. Проте стиль висловлення однорідно цілісний, а стиль тексту може бути однорідно цілісним, а може бути, особливо художнього і великого за обсягом тексту, змінним, стилістично рухливи
Види та мовні особливості стилів
Назва стилів |
Види творів, у яких стиль реалізується |
Основні ознаки стилів і жанрів мовлення | |||
Мета мовлення |
Сфера спілкування |
Форма реалізації стилю |
Мовні особливості стилю | ||
Розмовний |
|
обмін інформацією, думками, враженнями, прохання чи подання допомоги, виховний вплив |
побутові стосунки з родичами, друзями, знайомими |
діалог |
широко використовуються побутова лексика, фразеологізми, емоційно забарвлені й просторічні слова, звертання, вставні слова, неповні речення тощо |
Науковий |
дисертація, монографія, стаття, підручник, лекція, відгук, анотація |
повідомлення про результати наукових досліджень |
наука, техніка, освіта |
монолог |
характерні мовні засоби: терміни, спеціальна фразеологія, складні синтаксичні конструкції; повні речення; логічність, точність, обґрунтованість викладу |
Офіційно-діловий |
закон, кодекс, статут, наказ, указ, оголошення, доручення, розписка, протокол, акт, інструкція, лист тощо |
регулювання офіційно-ділових стосунків |
офіційно-ділові стосунки |
монолог (діалог) |
переважають стилістично нейтральні мовні засоби: стандартна канцелярська лексика, складні речення, немає емоційно забарвлених слів; виклад гранично точний |
Публіцистичний |
виступ, нарис, публіцистична стаття, памфлет, фейлетон, дискусія |
обговорення, відстоювання та пропаганда важливих суспільно-політичних ідей, сприяння суспільному розвитку |
громадсько-політичне життя |
монолог (діалог) |
використовуються суспільно-політична лексика, емоційно забарвлені слова, риторичні запитання, вигуки, повтори; тон мовлення пристрасний, оцінний |
Художній |
трагедія, комедія, драма, водевіль, роман, повість, поема, вірш, байка |
різнобічний вплив на думки й почуття людей за допомогою художніх засобів |
мистецтво слова |
монолог |
застосовуються всі мовні засоби, особливо широко — слово в переносному значенні |