12. Предмет і завдання лексикології. Слово та його лексичне значення.

Лексикологія  –  розділ  мовознавства,  який  вивчає  словниковий  склад мови Отже, лексикологія – це розділ мовознавства, що вивчає слово як  основну одиницю мови і словниковий склад мови лексику Розрізняють історичну (досліджує закономірності формування, розвитку і збагачення словника мови від найдавніших часів до сьогодення [досліджує роз- виток як окремих слів, так і певних фрагментів лексичної системи мови семантичних полів, синонімічних рядів, стилістичних шарів тощо, уплив на динаміку мови як власне мовних, так і позамовних (екстралінгвістични) чинників, зв’язок слів з історією суспільства, ключові слова в той чи той період, запозичення з інших мов, семантичні явища і процеси (метафору, метонімію, синонімізацію і десинонімізацію і т. ін.), зміни значення слів,  їхню деетимологізацію тощо і лексикологію сучасної мови, чи описову (вивчає лексичний склад мови сучасного періоду) тобто лексико-семантичну систему мови вивчають з діахронного та синхронного поглядів  На лексикосемантичному рівні, який становить предмет лексикології, слово виступає як найменша мовна одиниця, що має самостійне закріплене суспільнокомунікативною практикою значення, називає предмет, явище, дію чи ознаку з позамовної дійсності і входить з властивим йому індивідуальним значенням до словникового складу  Отже, основним предметом лексикологічних досліджень є слова та  фразеологічні одиниці  Завдання розділу «Лексикологія» полягає в тому, щоб визначити  й охарактеризувати слово як одну з основних мовних одиниць, а також словниковий склад сучасної української літературної мови за його походженням, стилістичним уживанням, поширеністю й активністю  використання.Семантичні аспекти лексичних одиниць досліджують в лек сичній семантиці (семасіології): це природа лексичного значення слова, його типи,  структурування;  слова  як  назва  і  явище  номінації;  полісемія, її типи і шляхи формування; лексико-семантична система мови та її конкретні вияви, що реалізуються в групуванні слів за їхніми значенням чи формою, за парадигматичними відношеннями чи синтагматичними зв’язками: синонімія, антонімія, гіпонімія, паронімія, омонімія, лексико-семантичні  групи,  лексико-семантичні  поля,  міжрівневі лексикограматичні поля (кількості, інтенсивності, часу тощо), лексична  валентність і сполучуваність та ін. Стилістичні  аспекти  вивчають  у  плані,  по-перше,  диференціації  національної мови на загальнонародну і незагальнонародну (діалектизми, професіоналізми, жаргон), а загальнонародної на літературну мову і просторіччя; подруге, диференціації літературної мови на функціональні стилі; по-третє, емоційно-експресивних та емоційно-оцінних характеристик слів і, по-четверте, художньо-естетичне використання різноманітних семантичних та формотворчих особливостей слів [ЕУМ, с. 281]. Лексикологія пов’язана з іншими розділами мовознавчої науки, зокрема з етимологією (розділом мовознавства, що вивчає лексику з погляду походження слів, змін в їхньому значенні і звуковому оформленні, їхніх зв’язків з іншими словами цієї мови та інших, споріднених з нею), семасіологією (розділом мовознавства, що вивчає лексику з погляду значення слів, природи і типів цих значень), фразеологією (розділ мовознавства, який досліджує стійкі сполучення слів, чи фразеологізми), лексикографією (ученням про укладання різних типів словників), ономастикою (І. Ющук) чи ономатологією (М. Плющ) (вивчає власні наз- ви) [Плющ, с. 117; Ющук, с. 150; Шкуратяна, с. 213].

Слово та його лексичне значення

Слово є основною одиницею мови і мовлення, пов’язаною з усіма іншими мовними одиницями. На відміну від менших одиниць мови (звуків, морфем), слово характеризується самостійністю і повнозначністю. Водночас слово є будівельним матеріалом для більших одиниць — словосполучення і речення.

Слова слугують для називання предметів, дій, явищ, якостей. Відображення у слові будь-якого явища дійсності становить його лексичне значення. Крім лексичного, словам властиве граматичне значення, яке вказує на приналежність слова до певної частини мови та на його граматичні ознаки. При цьому лексичне значення слова є індивідуальним, основним, а граматичне — загальним, властивим усім словам, які належать до певної частини мови.

Слово може мати одне або кілька лексичних значень. Однозначні слова — це слова, які мають тільки одне лексичне значення, тобто називають якийсь один предмет, істоту, ознаку, дію, явище (верба, зозуля). Слова, що мають кілька лексичних значень, називаються багатозначними. Багатозначні слова мають пряме значення й одне або кілька переносних (великий — 1) значний за розміром; 2) дорослий; 3) геніальний, загальновідомий). Пряме значення слова — це його первинне, основне лексичне значення. Переносне значення слова — це його вторинне значення, яке виникло на основі прямого. Слово в прямому значенні — це звичайна, повсякденна назва чогось (вишневий садок). Слово в переносному значенні — дуже часто назва образна, перенесена з одних предметів і явищ на інші (вишневі пахощі думок). Переносних значень у слові може бути кілька. У якому значенні вжите багатозначне слово, стає зрозумілим із контексту.