37. Прислівник як частина мови. Розряди прислівників за значенням. Особливості правопису прислівників.

Прислівником називається самостійна частина мови, яка виражає якісну або кількісну ознаку дії чи стану, ступінь, міру вияву іншої ознаки і доповнює значення дієслова, виражаючи різні обставини, за яких відбувається дія: я тепер це розумію; спочатку було важко, потім прийшов досвід; завтра у мене напружений день тощо.

 Ступені порівняння прислівників.

За значенням та роллю в реченні прислівники бувають обставинні й означальні

Виділенням групи означальних прислівників підтверджується перша частина визначення прислівника як частини мови, що виражає ознаку дії чи стану або ступінь чи міру вияву іншої ознаки.

Означальні прислівники в свою чергу поділяються на групи

 Я к і с н и х: добре зробив, щільно зачинена, весело заспівали;

 К і л ь к і с н и х: дуже весела людина, досить пристойно, особливо активно виступав

 С п о с о б у д і ї: крутився колесом, поводився по-дитячому, їхати верхи

Означальні прислівники виступають у реченні то обставинами (майже спілий, працює наполегливо,), то означеннями, якщо прислівник сполучається безпосередньо з іменником (майже дитина, котлети по-полтавському). До обставинних належать різні прислівники, що означають зовнішні просторові, часові обставини (вгорі, знизу, надворі,)

Обставинні прислівники вказують на різні обставини:

 М і с ц я (де? куди? звідки?): там, тут, туди, вгору, справа, праворуч, попереду)

 Ч а с у (коли? доки? відколи?): тоді, досі, тепер, вчора, давно, щороку, з давніх-давен)

 М е т и (навіщо? з якою метою?): на зло, навмисне, наперекір;

 П р и ч и н и (чому? через що?) тому, згарячу, спересердя, хоч-не-хоч.

За походженням прислівники є:

 Первинні й похідні від них: де, тут, там, подекуди, відколи.

 Відіменникові: згори, завчасу, вниз, щороку, бігом, жартома.

 Відприкметникові: тихо, довго, здалека, по-військовому, по-українськи.

 Відзайменникові: нізащо, по-моєму.

 Відчислівникові: вчетверо, надвоє, вперше, по-третє.

 Віддієслівні: навстоячки, навприсядки, хвилююче, перегодя.

 Складні: праворуч, навшпиньки, нашвидкуруч, споконвіку.

 Складені: плече в плече, час від часу, ні в сих ні в тих, раз за разом, куди завгодно.

Разом пишуться:

прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником, займенником, прикметником, числівником, прислівником: потім, занадто, вночі, надвечір, безвісти, вдосвіта, потихеньку, вперше, вдвічі, натроє (але: по двоє, по троє);

складні прислівники, утворені з кількох основ: праворуч, стрімголов, босоніж, обіруч.

Окремо пишуться:

прислівникові сполучення, утворені від іменника з прийменником.Найуживаніші:

без: без кінця, без черги, без упину, без жалю;

на: на добраніч, на жаль, на щастя, на сьогодні, на початку;

до: до побачення, до речі, до краю, до діла;

з: з радості, з жалю, з горя, з розгону;

в/у: в разі, в міру, уві сні, в далечінь;

прислівникові сполучення, де повторюються основи, між якими стоїть прийменник: день у день, рік у рік, час від часу. Сполучення, утворені поєднанням слова в називному відмінку зі словом в орудному відмінку: кінець кінцем, один одним, сама самотою.

Через дефіс пишуться:

прислівники, утворені від прикметників, займенників і прийменника по: по-новому, по-батьківськи, по-моєму, по-їх-ньому, по-нашому;

прислівники, утворені від порядкових числівників за допомогою префікса по-: по-перше,

прислівники, утворені від синонімічних або антонімічних слів: зроду-віку, видимо-невидимо, тишком-нишком, бііьш-менш, часто-густо, любо-дорого;

прислівники, в яких повторюються слова або корені (без службових слів або із службовими словами між ними): ледве-ледве, давним-давно, віч-на-віч,. Запам'ятайте правопис прислівників: з давніх-давен, з діда-прадіда, без кінця-краю, на-гора, по-латині, десь-колись.